​​#ПатрониЗСУ

З 5 грудня 2020 року 12-та окрема бригада армійської авіації Сухопутних військ #ЗСУ названа на честь Віктора Павленка – командувача Повітряного флоту Української Народної Республіки.

Віктор Павленко народився 1886 року на Харківщині. Ще в дитинстві обрав шлях військового. Закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище. Згодом – Качинську авіаційну школу неподалік Севастополя.
Під час Першої світової війни Віктор Павленко служив у 18-му корпусному авіаційному загоні 9-ї армії Південно-Західного фронту, командував Спеціальним авіаційним загоном (пізніше – дивізіоном) для оборони імператорської резиденції у Царському Селі і Ставки Верховного головнокомандувача у Могильові. У 1915 році його нагородили Георгіївською зброєю за успішні повітряні розвідки під час оборонних операцій на річці Ніда у Польщі.

🇺🇦 Втім, щойно в 1917 році під час революційних подій у Російській імперії утворилася Центральна Рада в Києві та почалося формування української армії – Павленко долучився до цієї справи. Його обрали до складу Українського військового генерального комітету, а відтак – і до Української Центральної Ради.
З листопада 1917-го Віктор Павленко виконував обов’язки начальника Київського військового округу.

✈️ Але насамперед він був фаховим льотчиком. Тож наприкінці 1917 року його призначили «завідуючим авіаційною справою Української Народної армії». За короткий час Павленко укомплектував два авіаційні загони загальною чисельністю у 24 бойових літаки. Були в Армії УНР і 4 дирижаблі. Крім того, Віктор Павленко розробив план організації української авіації та проєкт розміщення розпізнавальних знаків на літаках.

Після паузи впродовж короткого періоду правління гетьмана Скоропадського, Віктор Павленко з 25 грудня 1918-го повернувся на посаду командувача Повітряного флоту УНР. Одночасно був начальником тилу Дієвої Армії УНР. Встиг сформувати чотири авіаційні полки, ескадру бомбовозів, почав створювати авіаційну школу.

На жаль, у листопаді 1919 року у війні з білогвардійцями матеріальна частина Повітряного флоту була втрачена. Віктору Павленку вдалося домовитись із Варшавою про перепідготовку українських льотчиків у Бидгощі та передачу у розпорядження 8 аеропланів. На цій техніці восени 1920 року українські авіатори
взяли участь в останніх боях Армії УНР проти більшовиків на Поділлі.

Після поразки УНР у війні за незалежність наприкінці 1920 року та інтернування армії у польських таборах Віктор Павленко зробив усе можливе, щоб зберегти авіаційні підрозділи. Сподівався на продовження боротьби. До листопада 1921 року він виконував обов’язки військового міністра УНР. У квітні того ж року його підвищили до рангу генерал-хорунжого. Павленко став єдиним авіатором у званні генерала в українських національних арміях періоду 1917–1921 років.

П’ять років Віктор Павленко прожив в еміграції, але чужина гнітила. Вирішив повернутися на рідну Кубань. Влаштувався сторожем на баштан. Але радянська дійсність наздогнала його – у 1932 році Віктор Павленко помер внаслідок штучного голоду, організованого радянським режимом для упокорення українців.

🇺🇦 12-та окрема бригада армійської авіації захищає Україну від російської агресії з 2014 року. Льотчики бригади вели перші бої за Донецький аеропорт. Відзначилися в боях за Лутугине та під Георгіївкою. Продовжують боронити країну і від повномасштабного російського вторгнення.

🎖 Військовослужбовців бригади – підполковника Олександра Шемета, капітана Олександра Ляшенка та капітана Андрія Шогана нагородили званням Героя України з врученням ордена «Золота Зірка».

☝️ Ці льотчики на початку квітня успішно прорвалися на гелікоптерах в оточений Маріуполь: перевозили боєприпаси, висаджували розвідувальну групу, евакуювали поранених. Попри обстріл росіянами зі стрілецької зброї та ЗРК «Тор» під час заходу на посадку та злету, льотчики повністю виконали завдання💪