Сексуальне насильство як стратегія рф
Сьогодні усі, хто живе в Україні – в небезпеці . Кожен українець є свідком і кожен українець є жертвою цієї війни. Кожен зазнає втрат. Але найскладнішим є становище тих людей, які й у мирному житті більш вразливі до насильства та дискримінації – зокрема, діти, жінки, дівчата та представники сексуальних меншин.
Кожен день країна-агресор використовує насильство проти мирних людей – вбивства, тортури, залякування – як військову стратегію. Частиною цієї стратегії є сексуальне насильство.
Цю позицію поділяє, зокрема і, Спецпредставниця Генсека ООН з питань СНПК Праміла Паттен. Вона вважає сексуальне насильство частиною воєнної стратегії рф та навмисною тактикою з дегуманізації.
Наразі офіційно зафіксовано понад фактів сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. Серед них – проти дітей. Ці цифри, звісно, не відображають повної картини. Але повсюдність таких випадків говорить про те, що це непоодинокі інциденти, а свідома політика щодо українців – вони зафіксовані абсолютно всюди, де перебували російські війська.
На жаль, про більшість цих випадків постраждалі ніколи не розкажуть. Адже вони здебільшого уникають контактів з органами правопорядку через страх осуду, небажання повертатися до травматичних спогадів чи побоювання повернення окупантів та страх за безпеку родичів, які перебувають на тимчасово окупованих територіях.
Зараз важливим є створення безпечних та комфортних умов для потерпілих і свідків, щоб вони могли довіряти та відкрито говорити про те, що з ними відбулося – це інструмент пролити світло на сексуальні злочини і неодмінно покарати всіх винних.