Митрополит Василій Семенюк розділив Святу вечерю з внутрішно переміщеними особами

  • Автор допису:

Святвечір — це особливий час єднання. Коли об’єднуються родини, які розділені відстанню, об’єднуються вірні навколо святкової шопки в коляді, об’єднуються серця у спільній молитві до Господа та прослави Його славного приходу в образі маленького беззахисного дитятка на цей світ. У покорі, як маленьке дитя і, водночас, як Цар та Господь навіки.

Таким символом єднання для нас стала спільна Свята вечеря для внутрішньо переміщених осіб, яку організували в надвечір’я Різдва Христового в Домі милосердя Тернопільського «Карітасу» напередодні Різдва Христового. Про це повідомляє Ірина Дригуш для пресслужби Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ.

Цьогоріч ще більш болюча та цінна Свята вечеря, щемкі спогади та до болю рідні звичаї: рідна коляда, смачна кутя, затишок та домашня атмосфера, домоткане полотно на столах. Для багатьох учасників це — перший такий досвід участі у спільній святій вечері, адже вони приїхали з віддалених регіонів України куди галицькі традиції не дійшли в повній мірі. Для декого — це спогад, болючий спогад про дім, про мамину коляду, про традиційну кутю та про затишок. Адже війна забрала в них це все, змусила їхати в чуже місто, змусила призвичаюватись і не так часто випадає нагода відчути дім там, де його немає.

Слова архиєпископа і митрополита Тернопільсько-Зборівського УГКЦ Василія Семенюка: «Бути спільно разом — це найбільша радість, єдність наша сила і те, що ми маємо можливість єднатись за спільним різдвяним столом прославляти новонародженого Христа».

Спільна вечеря — це ознака єдності, бажання розділити з іншими щось значуще, щось цінне, щось особисте. Не дарма у Святому Письмі сказано: «Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною» (Об’явлення 3, 20).

Саме тому в християнській традиції, особливо у звичаях греко-католицької церкви, спільна вечеря має вагоме значення. Сідати за стіл з людьми означає ділити з ними своє найсокровенніше: свою родину, свою віру, свої традиції. Мати спільність із тими, хто поряд.

«У першу чергу, в спільній молитві над різдвяною кутею ми маємо пам’ятати тих захисників нашої Батьківщини, чиїми заслугами ми — тут. Хто боронить нашу землю, виборюючи право жити на своїй землі», — як зазначив директор БФ «Карітас Тернопіль» о. Роман Загородний.

Слова подяки та підбадьорення для усіх тих переселених родин, які зібрались під дахом Карітасу в цей вечір і для кого відчуття свободи має дещо більше та болючіше значення висловив мер Тернополя Сергій Надал.

Тож, така спільна Свята вечеря в «Карітасі» для переселенців з проєкту «Духовна підтримка» була особливою: прагнення відкрити свої двері, поділитись своїм багатством звичаїв, передати відчуття затишку та приналежності до справжнього роду.

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ

Джерело