«Грузинська мрія» і придніпровський чиряк. Усі чекають перемоги України

  • Автор допису:

росія – тюрма народів. Як ніколи ця метафора нині личить росії. Деокупація всіх загарбаних нею територій – таким може стати завершення війни в Україні. 

Нещодавня гучна заява президентки Грузії звернула увагу на те, що саме Україна докладає найбільших зусиль для визволення своєї землі з-поміж усіх країн, території яких окуповані росією. Грузія, Молдова, Ічкерія, Північні території Японії, Білорусь та Сирія – увесь цей картковий будинок російських спецоперацій складеться після деокупації України.

Щоправда, зусиль тільки українського народу замало. Як свідчить ситуація у Грузії та Молдові, частина еліт у цих країнах хоче «пересидіти» війну і приєднатися до переможців. 

Сісти на український потяг до перемоги

Заява президентки Грузії Саломе Зурабішвілі шокувала багатьох в Україні: 

«росія має відмовитися від майже 15-річної окупації частини території країни в рамках можливої мирної угоди про завершення війни в Україні».

Інше одкровення: 

«росія повинна знати свої справжні кордони. Грузинські питання мають бути на столі, тому що ніхто не повинен думати, що цю війну можна вирішити без відступу росії з усіх окупованих територій».

Також президентка Грузії, яка в опозиції до уряду партії «Грузинська мрія», вважає, що не вимагаючи від Московії повного виводу військ з окупованих територій в рамках умов капітуляції, «західний світ зробить ще одну велику помилку — таку ж велику, як в 2008 та 2014 роках».

Як відомо, в серпні 2008 року російські війська вдерлися до Грузії, окупувавши п’яту її частину й проголосивши на цій території маріонеткові невизнані держави – Південну Осетію та Абхазію.

«Грузинська мрія» і придніпровський чиряк. Усі чекають перемоги УкраїниОкуповані росією території Грузії, карта – Мілітарний

Смілива заява Зурабішвілі, яка була обрана 2018 року першою жінкою-президентом Грузії здебільшого з церемоніальною роллю, пролунала на вкрай невигідному для її країни тлі:

  • Грузія відмовилася постачати зброю в Україну через побоювання стати «стороною війни».
  • Прем’єр-міністр Іраклій Гарібашвілі не запровадив санкцій проти росії та відмовився надати військову допомогу Україні, щоб «не створювати створити другий фронт у Грузії».
  • Прем’єр-міністр Грузії звинуватив опозицію у відправленні грузинських добровольців в Україну та заявив, що якби його опоненти прийшли до влади – «влаштували б тут полігон».
  • Уряд Грузії влітку 2022 року відмовив президенту у візиті в Україну, а навесні намагався звинуватити у перевищенні службових повноважень.
  • Грузія наполягає на відновленні авіасполучення з Московією, а також імпортує на 73% більше московських товарів, ніж у 2021 році.
  • Грузія прийняла в себе кілька десятків тисяч ухилянтів з росії після оголошеної путіним восени 2022 року мобілізації.
  • Глава партії влади Грузії Іраклій Кобахідзе заявив, що постачання будь-якої зброї Україні означає пряме втягування у військовий конфлікт, чого грузинська влада не може допустити.

Прикметно, що грузинів нещодавно похвалив за неприєднання до санкцій проти росії путінський Ріббентроп сергій лавров.

У 2022 році Грузія розширила торгівлю з рф та прийняла десятки тисяч росіян, які втекли із заощадженнями на руках, що призвело до надприбутку економіки Грузії у 2 млрд доларів. 

Заробили і на транзиті – кількість фур, що прямували з Туреччини до рф зросла з 332 тис. трейлерів до 448 тис. 

Як зазначив у розмові з ZN.UA віце-президент Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос, «на Грузію пролився золотий дощ» – у 2022 році ВВП країни збільшився на 10,1%.

Не дивно, що після цього всього в Україні заклику Зурабішвілі «не забути про Грузію після перемоги», м’яко кажучи, здивувалися.

«Грузія хоче причепитися до нашої перемоги та кров’ю українців повернути свої землі», – заявив секретар РНБО Олексій Данілов у відповідь Зурабішвілі.

Він нагадав, що коли на початку повномасштабного вторгнення закликав Грузію допомагати і спільно боротися, там відмовчалися і порадили «не лізти у їхні справи».

«Грузія має повне право на відновлення територіальної цілісності. Ми щиро сподіваємось, що грузинські добровольці за підтримки українського народу зуміють повернути свої землі. Проте наразі перспектива відкриття другого фронту з наявністю проросійського лобі на чолі країни – доволі сумнівна», – зауважив Данілов.

«Грузинська мрія» і придніпровський чиряк. Усі чекають перемоги УкраїниТруну грузинського актора та співака Вахтанга Кікабідзе прикрасили українським прапором

Грузини образилися

У Грузії образилися, коли амбіції Грузії щодо вступу в ЄС зазнали удару в червні 2022 року. Тоді Європейський Союз надав статус кандидатів Україні та Молдові та відмовив у цьому Тбілісі, який не виконав багато умов.

Прем’єр Іраклій Гарібашвілі вважав, що Грузія більше заслуговує кандидатства.

«Якщо хтось і заслуговує цього, то спочатку Грузія. Коли кажуть, що Україна в стані війни і через це їй має бути надано статус. Перепрошую, якщо надання статусу визначається війною, то ми не хочемо війни, а вимагаємо заслуженого», — так звучала ревність Грузії.

В аналізі заявок на кандидатство у ЄС Грузія обійшла Україну та Молдову за економічними реформами, проте у ЄС були стурбовані курсом Грузії і вважали, що політика її уряду суперечила «фундаментальним цінностям ЄС».

Нині головна претензія України до Грузії – фактично нейтралітет у війні росії в Україні. Але ззовні виглядає, що камінь спотикання між країнами – Михайло Саакашвілі. Хворого екс-президента Грузії, що має український паспорт, Тбілісі утримує у в’язниці.

Він 1 жовтня 2021 року нелегально прибув до Грузії, його затримали і доправили до в’язниці. Саакашвілі отримав 6 років тюрми за двома з чотирьох відкритих проти нього справ. Він оголосив голодування і назвав себе політв’язнем. Стан здоров’я Саакашвлі різко погіршився, але президентка Грузії заявляла, що ніколи його не помилує. Україна постійно і без успіху вимагає пом’якшення вироку та умов утримання свого громадянина.

У Грузії договорилися про те, що приїзд екс-президента у жовтні 2021 року був «спланований українською стороною, щоб втягнути її у конфлікт з росією».

Так у партії влади «Грузинська мрія»мвідповіли президенту України, який просив за Саакашвілі. Не почули у Тбілісі й заклику Києва надати доступ до громадянина України українському омбудсмену.

Долила масла у вогонь заява посольство України в Грузії про можливу евакуацію  українців через наплив росіян.

Згодом флюїди люті полетіли з України в Грузію після заяви голови партії влади «Грузинська мрія» Іраклія Кобахідзе про намір відновити пряме авіасполучення з росією, що припинилося у 2019 році. Тоді депутат держдуми рф Гаврилов виступив з крісла спікера парламенту Грузії. Це викликало бурхливу реакцію грузинів, відбулися масштабні протести із силовими діями проти мирних мітингувальників.

«Грузинська мрія» і придніпровський чиряк. Усі чекають перемоги УкраїниЗеленський і Зурабішвілі, червень 2021 року, Київ. Фото ОПУ

Проти відновлення авіасполучення із рф виступила Зурабішвілі. Вона закликала розібратися і з напливом росіян в країну, бо майже 70% грузин занепокоєні масовим переїздом росіян до країни, а 57% вважають лояльний підхід грузинської влади до масового приїзду росіян неприйнятним. 

69% опитаних вважають, що для росіян час запроваджувати візовий режим – такими є результати опитування Національно-демократичного інституту США, що з’явилися на початку лютого.

Винуватцем війни в Україні тільки 54% називають росію, а 25% – особисто путіна. Такі реалії нинішньої Грузії.

Придністровський чиряк Молдови

Молдова з Придністров’ям (інша фейкова назва – Придністровська Молдавська республіка – ПМР) – небезпека України. А росія прямо каже, що не збирається зупинятися на війні з Україною. Лавров днями так озвучив пропагандисту Кисельову нову мішень Кремля: 

«Президентка Санду з румунським паспортом прагне вступити до НАТО і об’єднатися з Румунією».

Проблему Придністровя Київ довго намагався не помічати. Спочатку Україна не завадила тому, щоб ця проблема з’явилася (коли дозволила провезти через свою територію російську зброю та солдатів), а потім – не мала розуміння і сил її розв’язати.

У політичному вимірі Придністров’я – регіон Молдови, що був фактично окупований росією за підсумками короткої і кривавої війни у 1992 році.

«Грузинська мрія» і придніпровський чиряк. Усі чекають перемоги УкраїниКарта Придністров

«Москва домоглася зміни свого статусу з агресора на миротворця, і 30 років використовувала регіон для поляризації суспільства у Молдові і обмеження транзитного потенціалу України», – вважає головред «Європейської правди» Сергій Сидоренко.

Вузька смуга уздовж переважно лівого берега Дністра без власної ідентичності чи історії державності стала контрабандною «чорною дірою», якою багато років користалися і Кишинів, і Київ. З часом у Молдові звиклися з розділом країни, а сьогодні відсутня навіть стратегія – а що ж робити з Тирасполем? Там просто воліють «нічого не чіпати».

Після 24 лютого 2022 року в Україні чітко осягнули, що подальше існування Придністров’я  – загроза національній безпеці. Пролунали навіть заклики ввести танки до Тирасполя.

Утім, з силовим вичавленням цього російського гнійника є проблеми, пише Сидоренко.

Так, російські сили у регіоні не являють собою реальної військової загрози. Але Молдова не тільки не має наміру вести бойові дії, але й визнала у заяві президентки Маї Санду, що не має боєздатної армії.

«Грузинська мрія» і придніпровський чиряк. Усі чекають перемоги УкраїниПрезидентка Моллови Мая Санду під час свого першого іноземного візиту до Києва у січні 2021 року

Найістотніше для України – суспільство та еліта Молдови переконані у неприпустимості застосування сили проти Придністров’я, більшість населення якого – молдавани. При цьому війна рф проти України зміцнила бажання уникнути застосування сили проти ПМР.

Оскільки контрольоване росіянами Придністров’я – це територія Молдови, то введення ЗСУ у нього без дозволу Кишинева буде вважатися порушенням міжнародного права й українською агресією проти сусідів.

Інакше трактуватимуть удар ЗСУ по російському анклаву біля Дністра тільки, коли звідти армія рф нападе на Україну. Утім, усі експерти називають такий крок малоймовірним, бо у Придністров’ї усвідомлюють наслідки такого нападу.

Шляхів до ліквідації Придністров’я два – військовий та політико-економічний

З першим зрозуміло: під час переговорів про безпековий уклад у регіоні, які відбуватимуться після поразки рф в Україні Києву варто вимагати, щоби у пакет домовленостей увійшло виведення військового угрупування росіян з Придністров’я.

З другим є нюанси. Росіяни у Придністров’ї багато років тримаються не на військовій силі, а економічній присутності. Кучурганська ТЕС виробляє струм з безплатного російського газу і продає його Молдові. Ці гроші – база бюджету так званої ПМР. 

Якщо зупинити постачання газу і водночас залишити блокаду усіх КПП на кордоні України та ПМР, це зробить владу невизнаного проросійського угруповання більш зговірливою.

Не обвалити при цьому економіку Молдови можна за допомогою ЄС, а після перемоги України Київ здатний відновити продаж електрики Кишиневу.

В обох шляхів є свої пастки. Одна з них – можливе ослаблення влади Санду і її прихильників. Тому в Україні короткий часовий коридор для ліквідації так званої ПМР.

Іншу пастку може підсунути росія, яка може піти на економічні поступки для більшості громадян. В обмін Молдова здатна погодитися на збереження військової присутності рф.

З «тюрми народів» вийдуть усі

Логічно, що Україна використовує у медіа та дипломатії чинник поневолених росією народів та окупованих територій інших країн.

Про те, що Київ «може допомогти з проведенням електронних референдумів на окремих територіях росії, які можуть претендувати на відмежування від рф», заявив народний депутат від «Слуги народу» Олег Дунда під час Форуму вільних народів росії, який відбувався на початку грудня у Швеції.

Частина регіонів, зазначив Дунда, провели свої референдуми про самовизначення ще у 1990-х роках, однак волевиявлення цих народів було знівельоване Москвою (Чеченська республіка Ічкерія, Республіка Татарстан, Республіка Башкирія, Республіка Калмикія, Республіка Бурятія).

Є й конкретні кроки у правовій площині.

Верховна Рада України 18 жовтня 2022 року визнала Ічкерію тимчасово окупованою російською федерацією. Нардепи засудили геноцид чеченського народу під час першої (1994–1996), другої (1999–2009) війн проти Ічкерії, який «наслідував злочинні дії царського режиму 1817–1864 років та радянської влади 1944 року.

 Чеченську республіку Ічкерію проголосили у 1991 році на чолі з президентом Джохаром Дудаєвим. Вона не була визнана у світі і була ліквідована російською владою в 2000 році після силового включення до рф.  У ході воєн було вбито велику кількість цивільних.

Інший об’єкт уваги Києва – Курили. Після вторгнення рф в Україну Японія вперше за майже 20 років назвала південні Курильські острови «незаконно окупованими росією».

Японія заявляє про свої претензії на чотири острови Курильського архіпелагу – Ітуруп, Кунашир, Шикотан і острівну групу Хабомай. Острови, які мають важливе стратегічне розташування, Японія називає «Північними територіями» і хоче повернути.

Навесні 2022 року Олексій Данілов не стримував себе: 

«Я можу сказати, що в результаті цієї війни Японія отримає свої острови на Курилах, які забрали після Другої світової війни. Якщо буде бажання Польщі забрати собі Калінінград, то вони також зможуть це зробити».

У жовтні президент України підписав указ, згідно з яким Україна підтвердила повагу до суверенітету і територіальної цілісності Японії «включно з її Північними територіями, які продовжують перебувати під окупацією рф». Раніше Верховна Рада заявила про підтримку позиції Японії щодо Північних територій.

«росія не має жодного права на ці території. Всі у світі це добре знають. І треба нарешті діяти. Треба звільняти від російської окупації всі землі, які окупанти намагаються залишити за собою.) Війною проти України, проти міжнародного правопорядку, проти наших людей росія поставила себе в умови, коли це тепер лише питання часу – реальне звільнення всього, що колись було захоплено й перебуває під контролем Кремля. Нічого не має залишитися загарбникам», – заявив тоді Зеленський і закликав увесь світ ухвалити аналогічні рішення.

***

Цей матеріал підготовлений у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключно відповідальністю CID Media Group і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.