Хтось мудрий сказав одного разу: «Світ врятують небайдужі». І хоча до порятунку світу ще далеко, люди доброї волі вже зараз намагаються допомогти там, де це можливо. Але, що робити, коли в умовах війни допомоги потребує мало не пів країни? Про те, як благодійники столиці долають виклики воєнного періоду, і про те, як у темну пору стало краще видно світлих людей, — розповів директор Благодійного фонду «Карітас-Київ» отець Роман Сиротич.

— Отче Романе, уточніть, будь ласка, якого року був заснований «Карітас-Київ», бо в різних джерелах указаний різний рік його створення — 1992 чи 1998?

— Обидві дати правильні. 1992 рік — це дата заснування БФ «Карітас-Київ», коли наш єпископ благословив о. Ігоря Онишкевича на організацію і створення Карітасу в м. Києві. Волонтери в нашому храмі на Аскольдовій могилі почали збиратися і творити різноманітні справи милосердя. Для людей на той час не була важлива юридична реєстрація, головним було ініціювати діяльність фонду. На Аскольдовій могилі розпочалася діяльність «Карітасу», і від цього періоду почали діяти різні напрями допомоги нужденним людям. Уже 1998 року відбулася офіційна реєстрація Благодійного фонду «Карітас-Київ». Директором став о. Ігор Онишкевич. Одним з перших напрямів була допомога людям похилого віку та дітям. Це були безпритульні підлітки, які мешкали в колекторах і підвалах. Надавалася гуманітарна допомога, як-от: харчування, забезпечення одягом.

Можна сказати, що з 1992 до 1998 року в «Карітас-Київ» відбувався процес становлення і формування напрямів діяльності.

— Коли Ви очолили «Карітас-Київ»? Розкажіть, будь ласка, про свій життєвий шлях?

— Директором Благодійного фонду «Карітас-Київ» я став 2010 року. До цього часу в «Карітасі» було зроблено дуже багато попередниками — від заснування до повноцінної діяльності фонду. Я третій директор Благодійного фонду «Карітас-Київ». З 1992 до 2007 року директором був отець Ігор Онишкевич, а 2007–2010 рр. отець Тарас Тижник.

За період роботи отця Ігоря та отця Тараса розвинулися гуманітарні та соціальні напрями діяльності фонду. «Карітас-Київ» став відомим не тільки в Києві, а й за його межами.

Діяльність «Карітасу» поширювалася на п’ять областей, як-от: Київська, Чернігівська, Черкаська, Вінницька та Житомирська. І майже в кожній із них почали з’являтися маленькі осередки Благодійного фонду.

Коли я став керівником фонду, ми і далі працювали та розвивали нові напрями благодійництва.

Що стосується мого життєвого шляху, я ніколи не планував бути директором «Карітасу».

Після закінчення школи вступив до Львівської духовної семінарії Святого Духа та навчався в Українському католицькому університеті у Львові. Після закінчення навчання три роки був парафіяльним священником. І коли переїхав до Києва, теж не відразу був готовий працювати в «Карітасі», оскільки потрібно було здобути нові знання і досвід. З 2010 року, ставши директором «Карітас-Київ», з Божою допомогою і далі розвивав фонд. І сьогодні вважаю, що Благодійний фонд «Карітас-Київ» став потужною і активною благодійною організацією, яка діє і служить відповідно до потреб людей.

— Благодійному фонду «Карітас-Київ» 30 років. Які були зміни в фонді за цей період?

— За 30 років роботи фонду, навіть важко пригадати, чимало людей було охоплено і надано допомогу. Люди відчули, що суспільство їх не покинуло і їх почули. Водночас зміни є дуже колосальними. Якщо на початку нашої діяльності переважно був поширений гуманітарний напрям надання допомоги кризовим і соціальним категоріям населення — роздача гуманітарної допомоги, то сьогодні ми надаємо різнопланову допомогу: психологічну, соціальну, а також відновлюємо багато інших напрямів.

Найважливіше те, що з простих людей, які зібралися творити справи милосердя, ми стали професійною організацією, яка може діяти за різними соціальними напрямами.

 — Чи змінюється підхід у роботі щодо надання допомоги?

Так, звичайно. Ми починали нашу працю в Україні з розподілу гуманітарної допомоги. Проте зовсім швидко стало очевидно, що суспільні потреби зумовлюють поширення напрямів соціальної роботи, а це призвело до створення комплексних і послідовних національних програм, які мають чіткі індикатори ефективності та системності. Маємо погодитися, що розв’язання проблем за допомогою системного підходу є ефективнішим, бо дає змогу допомагати людям комплексно, але аж ніяк не можемо сказати, що не потрібно адресно допомагати, наприклад, на лікування окремих людей. Скажу інакше: сьогодні в Україні маємо консолідовано і цілісно працювати, щоб допомога всім людям стала системною. Не менш важливим є, і на цьому варто наголосити, дотримання державних і світових стандартів надання соціальних послуг і кваліфікаційний рівень працівників. Це дуже допомагає в роботі.

— Чи важко було вам зібрати команду однодумців?

— Важко сказати. Не завжди легко зібрати людей, які можуть працювати в різних напрямах, але ми постійно оголошуємо конкурси, відкриваємо нові вакансії. Знаходимо тих людей, які є професіоналами свого діла і це дуже важливо в нашій роботі. У нашому колективі панує дружелюбна атмосфера. Люди можуть працювати й робити благодійні справи, які йдуть від душі. Ми, звичайно, вдячні всім волонтерам, які долучаються до цієї роботи.

— За 30 років «Карітас-Київ» було зроблено багато за напрямом розвитку сектора благодійництва в Україні. Яка ситуація у благодійному секторі нині? З якими проблемами щоразу стикаються благодійні фонди?

— «Карітас-Київ» розташований у місті Києві й сьогодні тут є багато благодійних організацій, які надають соціальну й гуманітарну допомогу різним групам населення. Але, на превеликий жаль, благодійні фонди, які є в місті, не можуть задовольнити всі людські потреби, оскільки нужденних дуже багато. І це люди, які не тільки тікали від війни після 24 лютого 2022 року, а й місцеві, які завжди потребували допомоги, як-от малозабезпечені родини, ті, хто опинився у складній життєвій ситуації.

Найчастіше благодійні фонди стикаються з такими труднощами, як неможливість надати необхідну допомогу всім, хто її потребує. Це доволі непростий момент для всіх благодійних організацій.

— Розкажіть, у яких містах із п’яти зазначених областей є робочі осередки «Карітас-Київ» і хто їх очолює?

— БФ «Карітас-Київ» — це єпархіальна організація Української греко-католицької церкви, яка працює на території п’яти областей. Нині ми активно залучаємо до розвитку наші громади в соціальній сфері та створюємо «Карітаси» в різних областях. У нас уже діє «Карітас-Житомир», «Карітас-Чернігів», «Карітас-Печерськ», «Карітас-Фастів». У Житомирській області створений «Карітас-Бердичів», який діє у Бердичеві та в навколишніх населених пунктах. У Вінницькій області є «Карітас-Козятин», «Карітас-Липовець», «Карітас-Бершадь». У Черкаську область переїхав із Запоріжжя «Карітас-Маріуполь».

Зазначу, що «Карітас» має різні форми. Є зареєстровані «Карітаси», які працюють у певних областях, і представництва «Карітас-Київ». Оскільки засновником «Карітасу» є Українська греко-католицька церква, то всюди директорами є священники, які активно залучають до співпраці місцеві громади. Церква за соціальним напрямом служить через парафії, монастирі, благодійні та прицерковні організації, які покликані до соціального служіння. Але, певна річ, одним із найбільших організаторів і виконавців соціального служіння є «Карітас». Саме тому «Карітас» є соціальними руками церкви, через які вона служить людям.

— Які способи залучення коштів використовує «Карітас-Київ»?

— По-перше, ми дякуємо нашим партнерам. На жаль, мушу сказати, що 95 відсотків коштів, завдяки яким поширюється благодійна діяльність «Карітасу» в Україні — це кошти наших закордонних партнерів. Ми працюємо над тим, щоб відбулася диверсифікація, щоб якомога більше можна було залучити коштів в Україні від соціально відповідального бізнесу та приватних благодійників. Крім допомоги закордонних партнерів, ми проводимо фандрайзингові кампанії, акції, стараємося залучати бізнес. Частина людей робить свої благодійні внески. Така ситуація в багатьох благодійних фондах. До того ж із початком війни погіршилася економічна ситуація в Україні. Тому гуманітарна допомога найчастіше надходить від закордонних партнерів.

Ми не бюджетна організація, тому регулярного джерела фінансування немає. Пожертви добрих людей — це те, що отримує «Карітас» і передає нужденним. Ці пожертви дуже нестабільні, але вони разом із підтримкою партнерів і донорів є основою поточної діяльності «Карітасу».

Також проводяться постійні благодійні акції, спрямовані на збір пожертв для реалізації соціальних проєктів і програм: «Різдвяна Свічка Допомоги», «Шкільний Портфелик», «Великодній кошик», «Святий Миколай іде до сиріт» тощо. На наші прохання відгукуються люди, які виявили бажання та мають змогу допомогти. Ми цьому дуже раді, бо завдяки щедрості їхнього серця можемо простягнути непорожню руку справді нужденним. Тому будемо щиро вдячні всім, хто зможе пожертвувати будь-яку суму.

— Чи допомагає вам соціально відповідальний бізнес?

— Ми маємо гарні партнерства з соціально відповідальним бізнесом. Переважно це не грошова допомога. Хтось дає продуктові набори чи засоби гігієни, а хтось щось інше. І це дуже велика допомога. Ситуація за останні десять років дуже змінилася: великий бізнес готовий долучатися до діяльності благодійних організацій надаючи ту чи іншу посильну допомогу.

— Наскільки сьогодні люди готові надавати допомогу? Часто спостерігається протилежне?

— Найважливіше, що вдалося досягти внаслідок Революції Гідності, війни Росії проти України — це співпереживання, жертовність і допомога одне одному та усвідомлення відповідальності за інших. Народ і нація є могутніми, коли спільно працюють і підтримують одне одного.

Це правда, що часто великою проблемою будь-якого суспільства є інертність, небажання бути активним учасником суспільних процесів, бо для цього треба чимось пожертвувати, від чогось відмовитися, зрештою, побачити проблеми тих людей, які є навколо тебе, ближніх, яким потрібна наша практична любов. Ця жертовність дуже важлива риса життя християнина. Вірити — це означає жити вірою у справах, адже «віра без справ мертва». Дійсно, ми зараз спостерігаємо практичні прояви турботи в різних напрямах, як-от допомога військовим, постраждалим у війні, вимушено переселеним людям. Окрім нових груп нужденних, залишилися й ті, які були бідними. Така категорія людей стала ще біднішою. Отже, без підтримки й допомоги сьогодні багатьом просто не вижити, тому маємо докласти максимум зусиль, щоб допомогти тим, хто цього потребує.

На жаль, є багато людей, які й далі залишаються байдужими, і пробудити в них жертовність вельми непросто. Це частина суспільства, яка живе за принципом «моя хата скраю». Мабуть, потрібно ще багато часу, щоб змінити цей стиль життя. Щоб пробудити жертовність, важливо про це говорити на всіх рівнях, показувати проблеми інших, наголошувати у храмах і всюди, де це можливо. Цьому сприятимуть саме ЗМІ та церква.

— Як складаються відносини фонду з державною владою? А з колишньою у різні періоди?

— Скажу так: у нас ніколи не було поганих відносин із владою. Ми співпрацюємо з місцевою владою і керівниками на різних рівнях. Маємо підписані меморандуми про співпрацю, домовленості про реальні конкретні кроки реалізації тих чи інших напрямів роботи. Здебільшого долучаємося до надання допомоги соціально незахищеним верствам населення там, де влада не може задовольнити цих потреб. Співпрацюємо з територіальними центрами, головами місцевих рад. Головне, ми розуміємо, що разом дбаємо про спільну справу.

— У яких проєктах сьогодні люди мають найбільшу потребу? Куди реалізовано найбільше пожертв?

— На жаль, на сьогодні люди мають різноманітні потреби — від базових гуманітарних до відбудови житла. У Києві дуже багато внутрішньо переміщених осіб. Це люди зі сходу чи півдня нашої країни, які втратили все своє майно і переїхали до Києва на постійне місце проживання. Ця допомога, яку ми надаємо, допомагає їм вижити і стабілізуватися, знайти роботу й адаптуватися. Надаємо також і психологічну допомогу. Маємо багато звернень від людей, які потребують саме такої допомоги. Насамперед це стосується дітей, які перебували в окупації, на власні очі бачили, як було зруйноване їхнє житло, а іграшки були засипані рештками їхнього будинку тощо. Такі травми не загояться ще багато часу, тому психологічна підтримка дуже важлива як дорослим, так і дітям.

— А волонтери з місцевого населення допомагають? Наскільки вони важливі?

— Авжеж, ми надзвичайно вдячні нашим волонтерам. «Карітас-Київ» постійно працює з ними. Найголовнішим напрямом у нашій роботі є організація волонтерів для того, щоб була соціальна та гуманітарна діяльність на різних територіях. Ми навіть маємо на меті залучати тільки власних волонтерів, які допомагають лише нам. Більше хочемо організувати волонтерські об’єднання, які б працювали в різних регіонах. І це нам вдається. У Києві й п’яти областях, де є «Карітас», уже працюють такі волонтерські групи. Зазвичай наші волонтери — це звичайні люди, які навіть не знали і не розуміли, що хочуть бути волонтерами, але почули, що є така змога, і залюбки погодилися приєднатися до нас. Тепер вони працюють у нашому фонді за всіма напрямами, допомагаючи дітям та дорослим адаптуватися до нового життя.

Якби не волонтери, то в лютому, березні та квітні цього року діяльність «Карітас-Київ» була б паралізованою. Ми намагалися якомога більше надати допомоги людям, але без волонтерів це було б неможливо.

У кожному нашому напрямі є волонтери, які допомагають нам у той чи інший спосіб.

Наприклад, у соціальній сфері волонтери готові надати допомогу людям з обмеженими можливостями та людям похилого віку, а саме: готувати їжу, ходити у магазин, прибирати.

Робота з дітьми більш творча. Волонтери дуже люблять цей напрям, адже можна проявити себе, побавитися з дітьми.

Є і такі волонтери, які просто допомагають розвантажувати машини, що приїжджають із гуманітарною допомогою. Коли ми привозимо гуманітарну допомогу поза Києвом, залучаємо місцевих мешканців, які теж стають волонтерами. Вони з радістю нам допомагають. Тому ми завжди маємо допомогу від волонтерів.

Знаєте, сьогодні люди знаходять дуже різні прояви своєї жертовності. Навіть, якщо людина не має надто багато грошей, вона може пожертвувати своїм часом на добро іншим. Тут є багато різних можливостей відповідно до зацікавлень і професійних навичок. Хтось може відвідувати стареньких людей і їм допомагати, комусь подобається проводити для дітей майстер-класи чи інші заняття. Є такі, хто може плести рукавиці для військових чи шити постільні комплекти для тих, хто потребує, а комусь до вподоби організувати похід дітей у театр чи цирк і багато іншого. Неможливо зазначити все, тому, хто хоче долучитися до добрих справ разом із «Карітасом» — запрошуємо. Разом доберемо вам те, що буде подобатися і буде корисним для інших.

— Як, на вашу думку, впливає війна на благодійність?

— Війна, яка розпочалася ще 2014 року, а 24 лютого 2022 року набула найгіршого свого прояву, дала поштовх волонтерським ініціативам і благодійній діяльності. Це яскраво показало, що наші люди готові до благодійництва. Вони здатні віддати останню копійку на те, щоб ті, хто взагалі нічого не має, зміг отримати харчі та одяг. Війна в Україні згуртувала населення і вказала шлях до єдності нації, яка здатна допомогти і зробити багато добрих справ. Адже милосердя — це ключ до людських сердець. Важливо зазначити, що у сфері благодійництва ми відповідальні насамперед за тих, хто поряд. Від нас залежить, як людина буде жити далі. Прикро, але саме війна найбільше об’єднала українську націю: чи то допомога армії, чи то усвідомлення себе.

— Скільки благодійних програм було за цей період і скільки допомоги отримано?

— За весь час роботи «Карітас-Київ» благодійних програм було дуже багато і всі вони різні. Це була й гуманітарна допомога, і різні соціальні проєкти. Ми надавали допомогу як внутрішньо переміщеним особам, так і біженцям, які приїжджали в Україну із Сирії та інших країн, це і допомога людям похилого віку, і праця з дітьми.

Важливо усвідомити, що наша спільна справа допомоги дуже важлива для людей і є актуальною сьогодні.

На жаль, ми не маємо змоги всім допомогти. Людей звертається дуже багато, а можливостей обмаль. Але, навіть попри це, з Божою допомогою, відповідно до потреб знаходяться і можливості.

— Ви спілкуєтеся із західними партнерами, яке відтепер ставлення до України, українців та їхніх проблем? Чи змінювалося останніми роками, якщо змінилося, то як?

— Почнемо з того, що таке «Карітас». З латинської мови «caritas» — милосердя, самовіддана, безкорислива любов. Завдяки місцевому священнику з м. Фрайбург у Німеччині, який 1897 року побачив велику кількість емігрантів, яким потрібна була допомога, був заснований координаційний центр допомоги людям у складній ситуації. Подібні установи згодом з’явилися в інших містах Європи та Америки. Так був заснований і почав діяти «Карітас» у світі.

Тепер «Карітас» — потужна організація, яка діє в понад 200 країнах світу, а офіційно зареєстрована в 165 країнах. В Україні з 1992 року діє понад 40 великих організацій «Карітас».

Наша співпраця з партнерами є дуже важливою. Завдяки їм ми можемо працювати в Україні та надавати допомогу. Наші партнери впродовж усіх років нашої співпраці завжди відкриті до потреб України та українців. Ставлення до України є позитивним. 24 лютого змінило ставлення до українців в світі — сильна нація, яка може виборювати свою свободу і незалежність.

— Які досягнення БФ «Карітас-Київ» ви можете назвати найбільш вагомими для сфери благодійництва?

— Ми маємо прекрасних працівників, волонтерів із чуйними серцями. І це є найкращим досягненням, адже люди хочуть працювати і працюють професійно.

У «Карітас-Київ» приходять не лише за гуманітарною допомогою, а й за простим людським спілкуванням. Люди хочуть виговоритися, щоб їх вислухали, не залишатися самотніми зі своїми внутрішніми проблемами, бути потрібними суспільству.

Благодійний фонд «Карітас-Київ» відомий в усіх областях України. На нашу думку зважають і готові співпрацювати на різних рівнях.

Але найголовніше те, що ми на своєму місці й потрібні людям.

— Поділіться, будь ласка, планами на майбутнє. Яким ви бачите «Карітас-Київ»?

— Я не мрійник, але є певні речі, про які я задумуюся вже багато років. По-перше, щоб люди були щасливі та не потребували допомоги від благодійних організацій. Але, усі ми розуміємо, що це нездійсненні мрії.

Якщо казати про серйозні речі, то потрібно, щоб у кожній нашій області були дуже потужні організації «Карітасу», які б змогли задовольняти основні потреби людей на територіях, де це вкрай потрібно. І ми над цим працюємо. Ідеться не тільки про обласні центри. Але і про менші центри. У діяльності важлива мережа, яку якраз і формуємо.

По-друге, плануємо розвивати «Карітас» у Києві, щоб було декілька центрів, а не один, як тепер. Ми змогли б допомогти більшій кількості людей.

— Отче, на вашу думку, що найважливіше у вашій роботі, яка додає вам сили не зупинятися?

— Це живі історії людей. Саме вони надають наснаги та підтримки. Божа підтримка, молитва, Святе Письмо. Усвідомлення того, що ми робимо все як християни. Це допомагає знаходити сили і невпинно працювати заради спільного майбутнього. Ми мусимо це робити і маємо бути милосердними. Кожна людина має у своєму серці гуманність, принципи, які втілюються в життя. Навіть, якщо нам удалося допомогти хоча б одній людині,– це вже крок до перемоги. А якщо сотням, тисячам — упевнена перемога.

Так, ми стаємо відповідальними за те, що робимо для людей. І для «Карітас-Київ» це найголовніше завдання.

Прес-служба БФ «Карітса Київ»

Джерело