Екологічна проповідь на І неділю Великого посту по Євангельському читанні
Слава Ісусу Христу!
Першу неділю Великого посту можемо умовно назвати першим кроком та початком нашої мандрівки до події славного Воскресіння Христового. Зрозуміло, що нашим завданням є обрати правильний напрямок та обдумати, чим варто запастися, щоби дійти до цілі, чітко зрозуміти, що чи хто є нашою метою. Євангелист Іван сьогодні допомагає нам правильно розпочати цей шлях.
Отож, у недільному уривку з Євангелія бачимо образ Ісуса, який кличе своїх учнів іти за ним. Кличе різним способом та в різних обставинах, але його постава настільки впливає, що учні з радістю відгукуються на поклик. Ісус є тим, хто запрошує апостолів бути з ним, бути частиною його життя, стати помічниками у відкупленні та спасінні людського роду. На прикладі двох учнів Филипа та Натанаїла пересвідчуємося, що зустріч з Христом може бути як особистою, так і через через інших людей.
Для чого Ісусові учні? Щоби вказати їм дорогу правди й життя, ствердити їхню віру, засвідчити, що він справді Син Божий, про якого провіщали пророки, дати приклад та навчити їх бути спроможними навчати, а пізнавши правду Божу, наближатися до Бога та приводити інших.
Прийнявши пропозицію Христа, євангельські учні чують від нього слова запевнення і підтримки: «Істинно, істинно кажу Вам: побачите небеса відкриті та Ангелів Божих» (Ів. 1,51), якщо згодяться його слухати та наслідувати. Перебуваючи з Ісусом, апостоли через нього пізнавали Бога-Творця світу, адже в Христі поєднується Божа й людська природа – Творець і творіння. Від апостольських часів учнями Господніми є все людство, і нас із вами Господь також кличе прийняти його запрошення. Запрошення — це лише початок, за яким слідує рішення, яке визначає наш шлях та спосіб життя. Усі ми різні, з різним вихованням, цінностями, звичками та вподобаннями, але завдання одне — виконувати волю Божу у світі, у якому живемо. Маємо навчитися бачити Бога в його творіннях, і це має бути основою нашого життя.
Що ж для цього потрібно? У контексті Великого посту нам потрібне правдиве навернення й покаяння, усвідомлення, що ми самі є Вінцем Божого створіння та маємо особливу життєву місію — зустріти Бога й іти за ним. У всіх сферах нашого життя поводьмося достойно, відповідно до свого статусу, наданого Творцем. Станьмо учнями-помічниками, які бережуть Божий світ завдяки власним звичкам та вчинкам. У сучасних умовах, коли сотворений світ стогне під тягарем війни, коли люди позбавлені елементарних умов для життя (води, їжі, житла, тепла), гостро усвідомлюємо наслідки людського егоїзму, жадоби панування, привласнення Божих дарів та згубний вплив нинішніх реалій на всю сотворену Богом дійсність. Маємо навчитися бути економними, заощаджувати енергоресурси і для себе, і для інших, бути не лише споживачами, а радше добрими господарями-управителями дарованих Творцем природних благ.
В енцикліці «Славен будь» Святіший Отець Франциск наголошує на важливості примирення та здорових стосунків зі створінням. «Щоб досягнути цього примирення, мусимо проаналізувати наше життя й визнати те, яким чином ми завдали шкоди Божому творінню своїми вчинками і бездіяльністю. Нам потрібно відчути навернення чи зміну в серці», – навчає Понтифік (Laudato Si, 218).
Час Великого посту – це передусім час примирення з нашим Творцем і Спасителем. Час, щоб подякувати Богові за покликання до життя, за всі дари, які отримали від нього, за світ, у якому живемо та користуємося його благами. Перепросімо його за наші недосконалості, лінивство та недбальство в ставленні до інших людей та до всього Божого створіння – природи. Залишаймось добрими дітьми Отця Небесного й сумлінним учнями Христовими. Плекаймо християнську культуру енергоефективності й відновлюймо втрачену через гріх гармонію відносин із Творцем та його створінням.
Підготував о. Михайло Неїжмак, референт Бюро УГКЦ з питань екології Донецького екзархату.
Проповідь підготовлена в рамках Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2023 р.