Григорій Сковорода був частим і бажаним гостем на Куп’янщині. Коли йдеться про його перебування там, часто-густо згадують село Гусинку, але дуже рідко — Моначинівку. У моначінівській школі обладнаний літературний музей Григорія Сковороди, а біля школи зберігся дуб, який згідно з легендою, посадив сам мандрівний філософ. Там же був панський будинок Розальйон-Сошальських, але він знищений. Така

Мандруючи, Григорій Сковорода чомусь завжди обминав Полтаву, але ніколи не втрачав можливості побувати в Охтирці. Він був свідком будівництва знаменитого барокового Покровського собору, обов’язково прагнув побувати на “горі Ахтирь” в Троїцькому Охтирському монастирі. Саме там Григорій Сковорода пережив знаменну подію свого життя, коли відчув, що любить Бога не по-рабськи, а як свого найщирішого друга.В Лебедині

В першій серії трисерійного документального фільму ви рушите стежками Григорія Сковороди, але тими, якими дуже рідко, або взагалі не водять екскурсантів. А відтак мандрівка почнеться з відомого села Бабаї та його околиць.В бабаївських лісах під Харковом є тільки один вияв народної любові до Григорія Сковороди — невеличкий саморобний монументик, якого немає в переліках та реєстрах

Перший фільм, який започатковує багатосерійний документальний цикл "Східний фронт".Де почалася війна, яку в Україні сором’язливо іменують "антитерористичною операцією", і хто її розпочав? На це питання відповідають рядові фронтовики та мирні мешканці Донбасу. Відповідь однозначна: агресор — Росія."Русский мир" дуже швидко скинув привітну маску та показав свій хижий оскал. Саме в Слов’янську та Краматорську вперше "Русский

Якщо на ділянці українсько-російського кордону в Харківській області поки тиша і спокій, то в Луганській області "русский мир" дав смердючі метастази: її частково й тимчасово окупувала Росія. Там — війна. Погранці, з яких вперто творили державних службовців, зі зброєю в руках боронять Україну на лінії розмежування, зокрема в Трьохізбенці, і чекають лише наказу, щоб шугнути

З початком російсько-української війни потребу духовно окормлювати Східний фронт задовольнили винятково українські Церкви. Пліч-о-пліч з українськими вояками в стрій стали українські священики — православні і католики. Про сакраментальне на українському Східному фронті розповідають о. Онуфрій Репецький ЧСВВ, о. Дмитро Нікітенко (УПЦ КП).Як приступають до сповіді та служать Святу Літургію в окопах та на передньому краї,

Немислимі Збройні сили України без танчиків. Вони вкрай необхідні завжди — в атаці, в обороні, при зачистці. Вони б’ють "ополчєнцев" так, щоб вони ніколи не сумували, б’ють "прямой наводкой" та б’ють "із-за угла". Вони вичищають звільнену донецьку землю від сепарських мін. Про це розповідають танкісти Костя, "Маляр", та "Профі".Командир взводу "Сава" та й всі інші

Доброволець батальйону "Донбас", харків’янин Олексій Антіпов, розповідає про пекло іловайського котла та полону в донецькому СБУ. В полоні побував також римо-католицький священик Володимир Вонсович.Проте на Східному фронті є речі значно страшніші та огидніші: командирська тупість та генеральський контрабандний бізнес.А потужнішою зброєю за танки і "гради" є "русское" слово. Втім, на українському боці Східного фронту воно

Третя серія з документального серіалу "Східний фронт" і перша, присвячена мирним людям, яких обпалила війна на Донбасі. Розповіді мешканки Авдіївки, котра пережила ад штурму цього міста, та жахливі сліди війни – мінні поля прямо в межах цього міста. Свідчення селян, які пережили тимчасову окупацію російсько-терористичними бандформуваннями: в селі Верхньокам'янське Донецької області дітей, які збіглися подивитись

https://www.youtube.com/watch?v=WYuCqzykv58 Нині мало хто знає, що з німецькими військами, які 1943 року відступали з Харкова, добровільно пішли тисячі й тисячі харків’ян, яким життя поза комуністичним режимом видалось безпечнішим, ніж перспектива знову стати радянським громадянином. Біженці згодом опинились на Заході, головно в США. Серед було чимало науковців та митців. Микола Француженко теж народився радянським громадянином, але

Руйнацією старовинних та новітніх кладовищ ліквідувалась історична пам’ять українського народу. В результаті було остаточно втрачене місце поховання Миколи Скрипника, хоча автори фільму доводять, що могила його існувала ще в 70-ті рр. ХХ століття.Ніхто в Харкові не дбає про належне вшанування жертв сталінського геноциду — на вул. Академіка Павлова є забуте масове поховання 1937 року.Анатолій Парфіненко

Харківські мазанки — це бренд Харкова. Вони увічнені і в творах професійних художників, наприклад класика Петра Левченка, і творах художників-аматорів. В залізобетонній забудові та в приватному секторі сучасного Харкові донині збереглись традиційні мазанки.Про історію харківських мазанок, про їх дослідника Стефана Таранушенка, про звичаєвість та народний побут Слобожанщини розповідає директор етнографічного музею “Слобожанські скарби” ім. Гната

Журавлівка — найстарший козацький історичний район Харкова. Він буквально оповитий легендами. Дві з них — про міфічного козака Харка та засновника слобожанського шляхетського роду Квіток — Андрія звучать у фільмі.Де-не-де на Журавлівці проглядаються глинисті виступи — типові ознаки слобожанського краєвиду, які можна помітити і на Білгородщині, Курщині та Воронежчині. Головною вулицею козацької Журавлівки, колишньою старою

Визнаний за життя класик української радянської літератури Олесь Гончар вважав Харків рідним містом. Тут він навчався, звідси він пішов на фронт, тут він сидів в тюрмі. Здавалося б, в Харкові чимало завулків, пов’язаних з його іменем. Але їх майже не залишилось.Ми пройдемо Харковом доріжками героїв романів Олеся Гончара, пошукаємо Толкачівку - місце студентської молодості класика,

Невідомо з яких причин про харківську вулицю Полтавський шлях згадують тільки з негативом — як брудну, гамірну та малоцікаву. Ми ж хочемо співати дифірамби Полтавському шляху, де колись відбулась найнезвичайна акція протесту в Харкові, де дивом зберглись легендарні будинки.Ми хочемо проспівати дифірамби знаменитим мешканцям Полтавського шляху — письменнику, музиканту-бандуристу і революціонеру Гнату Хоткевичу та його

Полтавський шлях — вулиця Харкова, яка споконвіку показувала харків’янам, та і всій Україні шлях історичного поступу: на схід вона закінчується глухим кутом, а на захід, якщо нею їхати, весь час нікуди не звертаючи, можна через Полтаву, Київ та Львів дістатись до Атлантичного океану.Втім, і поруч Полтавського шляху, поки не рушили до Європи, є на що

Саме в харківському районі Іванівка народився місцевий пролетаріат. За радянських часів цей факт зробили предметом особливої гордості, але все, що применшувало ту гордість, старанно замовчували та нищили.Але за бажання на Іванівці можна знайти згадки про письменника Аркадія Любченка та офіцера-історика Євгена Альбовського, посміятися над курйозами щеплення пролетарської гордості й побачити кінець ватно-пролетарського періоду.

Харківський район Сортировка, тобто залізнична станція Харків-Сортувальний — навіть не завулок, а задвірок, околиця великого міста. Але промислова Сортировка водночас — Ельдорадо для пошуковців-краєзнавців, бо ж ніхто ніколи нею не цікавився.Вигадана за радянських часів історія про пересадку Пушкіна на Сортировці мусила задовільнити зростаючі культурні потреби місцевого пролетаріату. Проте навіть поверхове зацікавлення справжньою історією переконало: ця

Жоден з харківських історичних районів не має такої легендарної слави як Холодна Гора. Десятки письменників оспівували Холодну Гору в своїх творах, десятки митців жили на Холодній Горі, а тих знаменитостей, хто просто перебував на Холодній Горі, не перелічити.Попередні покоління дбайливо знищували все, що пов’язане з історичним минулим Холодної Гори, але її історія продовжує жити у

Холодногірська тюрма — єдиний об’єкт в місті Харкові, де можна всерйоз говорити про примирення на грунті історичної пам’яті. В ній сиділо так багато людей, в тій чи іншій мірі причетних до творення української історії, що огорожу навколо Холодногірської тюрми можна було б спорудити винятково з меморіальних дошок.Що значить Холодногірська тюрма для України і для Харкова

Прогулянка величезною і занедбаною територією колишнього радянського авіаційного училища на Холодній Горі несподівано для глядача відкриє імена та вчинки здавалось б, давно забутих, а іноді й взагалі невідомих в Харкові персонажів української історії: Григорія Коссака, Юрка Тютюнника, Івана Власовського; нагадає про навчальні заклади, які там містились.Автори фільму спробують по-іншому подивитись на трагічну постать поета Павла