8 березня – рівно рік, як Президент України призначив мене начальником ОВА.

Для мене це – висока довіра і відповідальність, по суті – служба у вирішальний для України час. Про це говорив під час прес – конференції з журналістами.
Акцентував на головному: три першочергові задачі виконували оперативно, з мінімальним досвідом, але колосальною відповідальністю:
⏺⏺Перше – все для фронту. Мобілізація: жива сила, техніка, спорядження, фінресурс.
⏺⏺Друге – оборона області. Формування 121-ї бригади ТРО, добровольчих загонів у громадах. Там, де воюють наші – завжди гаряче.
⏺⏺Третє – прийом біженців. Кіровоградщина – потужний гуманітарний хаб у центрі України.

Це не лише мій рік – це рік величезного труда всієї області. Від найменшого села до обласного центру.

Тому і потужний урожай хліба, і тисячі тонн відправленого продовольства до міст, що під обстрілами, і 34 евакопотяги з Донеччини, і добудовані мости на «дорозі життя», і десятки тисяч влаштованих в громадах біженців, понад півсотні релокованих підприємств, і 12 ВИШів, і 555 «Пунктів Незламності» і вже сформований план розвитку області з урахуванням викликів часу, вдосконалення медичних закладів і потужне волонтерство – це маркери Кіровоградщини всупереч війні. Це 24/365 – для мене і для всіх нас.

Знаю, бачу, розумію, над чим працювати, за що отримуємо критику, де необхідно швидко виправляти. Знаємо і зробимо. Тил – це не фронт, там в рази важче.

Приємний фінал зустрічі – на прохання «Гречки» відправляємо прапор обласного центру на українську антарктичну станцію «Академік Вернадський». Туди їдуть працювати наші – кропивничани.

Разом ми сильні! Україна переможе! 🇺🇦💪