😔 "Все було обнесено мурами. Небезпека могла бути лише згори. І вони вдарили…"

🥺Історія виживання Дмитра Плаксіна вражає. Пережив блокаду, авіабомбардування та майже подивився у вічі смерті. Чоловік, як і тисячі маріупольців, перебував у Драмтеатрі під час ворожих ударів:

"Спочатку їжі взагалі не було, згодом люди самі приносили. А потім з'явилася команда хлопців, які знаходили запаси і приносили".

🎹Сам Дмитро відповідав за реєстрацію маріупольців в укритті. Нарахував щонайменше 1200 людей. У вільну хвилину грав на роялі. Навіть в найтемніші часи, Дмитра рятувала музика.

"Це була моя мрія. Щоб у мене був рояль у відкритому доступі. На сцені Драмтеатру стояв 50-річний рояль, і я міг там грати", – говорить чоловік.

😢Під час чергового удару у самісіньке серце Драмтеатру – Дмитра контузило. Чоловік не міг прийти в себе щонайменше три дні.

❤️Згодом дивом вибрався із міста. Наразі проживає у Києві. Отримує допомогу у центрі "ЯМаріуполь". Зізнається, дуже сумує за рідним містом і мріє повернутися.