«Все буде Україна і я в це вірю»

«У війни не жіноче обличчя»

Олена – медикиня за фахом. Вже 17 років працює в Держприкордонслужбі фельдшером. Жінка не уявляє своє життя без військових і допомоги їм.

Ранок 24 лютого розпочався для Олени важко. Залишивши вдома сім'ю, рідних вона – працівник медичного пункту вирушає до місця дислокації військовослужбовців, адже розуміє, що її допомога знадобиться. Той робочий день розтягнувся на 50 діб. Саме стільки часу поспіль медикиня була поруч із своїм підрозділом і надавала необхідну допомогу.

Ця війна дуже болісно та безжально зачепила родину жінки. Зять Олени у боях під Мар’їнкою отримав тяжкі поранення. Довготривале складне лікування не допомогло врятувати чоловіка від смерті. Її дочка у 32 роки стала вдовою з двома малими дітьми на руках.

Попри біль, страждання, втому жінка говорить: «Все буде Україна і я в це вірю».

Більше про історію Олени дивіться у відеоматеріалі.

Джерело