Морська стихія, міжнародні відносини та захист рідної землі – його життєві пріоритети.

Старший офіцер з міжнародного співробітництва Антон Кононученко, гартуючи волю – дякує долі.

Сьогодні Антон займається улюбленою справою в Навчальному центрі Морської охорони.

«Мені подобається представляти Україну на міжнародному рівні. Я завжди прагну робити це найкращим чином. Щоб люди дивилися, слухали і закохувалися в мою рідну неньку. Ще бувши юнаком, я занурився й захопився світом флори та фауни нашої землі. А мій найулюбленіший тележурналіст, відомий австралійський натураліст, автор багатьох відомих фільмів про живу природу – Стівен Роберт Ірвін – показав, що нам ще багато про що потрібно подбати, аби зберегти всю красу нашої планети», – ділиться Антон.

Народився Антон в Сімферополі. Його прадід був офіцером флоту, дід воював за часів Другої світової війни, батько – офіцер-прикордонник. Справа сильних та впевнених людей – захист Батьківщини – стала спадковою.

Життя родини військовослужбовця – це постійний рух, зміна шкіл, нові знайомства. Змалку Антон разом з родиною чимало мандрував Україною. Вже в юнацтві зрозумів, що програмування – це перспективна галузь, але йому більше до вподоби було тестування програмних продуктів. Усвідомлюючи багатоступеневий шлях, свій вибір зупинив на Київському фаховому коледжі комп’ютерних технологій та економіки Національного авіаційного університету. Отримавши базовий фах, юний дослідник шукав способи професійної реалізації, а тим часом підробляв, працюючи контролером в поштовому відділені, аби не сидіти у батьків на шиї.

Рік роботи приніс довгоочікувані результати – незалежність від батьківського гаманця та втілення мрії стати тестувальником. Кошти на курси були зібрані, нова професія отримана.

З дипломом тестувальника та професійним завзяттям Антон працевлаштувався і швидко став одним з найкращих спеціалістів у своїй галузі.

Незважаючи на ненормований графік, юнак-пізнавач ще знаходив час на заочне навчання в Національному авіаційному університеті. Але один телефонний дзвінок змінив його життя: з Антоном на зв'язок вийшли представники міжнародної компанії, що спеціалізується на розробці програмного забезпечення. Тоді йому здавалося це неосяжним рівнем.

«Історія з цією компанією – самий поворотний момент. Я пройшов складну багатоетапну співбесіду і завалив третій етап, де було все те саме, але англійською. Після цієї розмови, я поклав слухавку, знайшов в Інтернеті розмовні курси англійської мови й почав удосконалювати свій рівень», – посміхаючись, розповідає Антон.

Підтягнувши англійську, відчувши, що рівень компанії, де стартував, він вже переріс, молодий спеціаліст націлюється на більш потужні компанії у даній галузі. Випробовує долю, проходить співбесіди, але не дочекавшись відповіді, отримує повістку для призову на військову службу. Ще один переломний життєвий цикл, який юнак долає мудро та впевнено.

Не вагаючись ані секунди, він чітко розуміє, що служити хоче саме на кораблі. Батьки приймають та підтримують рішення сина.

«Мені захотілося чогось кардинально нового, чого ніколи не долав раніше. А море мене вабило завжди. Як усі діти, я дивився мультфільми, фільми, шоу та слухав розповіді про суперменів, людей, які рятують світ. Мені теж хотілося пройти подібний шлях», – згадує Антон.

В Одеському загоні Морської охорони Державної прикордонної служби України нашого героя зустріли тепло. На посаді радіотелеграфіста флагмана Морської охорони здібний, вправний та старанний юнак освоївся швидко.

Здібності неординарного хлопця помітило й керівництво. Антону запропонували пройти відбір військовослужбовців для навчання в Академії Берегової охорони США.

Найсерйозніший відбір з фізичної витривалості, плавання, тестування, співбесіди. Морський прикордонник отримав високі оцінки й позитивну відповідь. Але за два місяці до захисту диплома в Національному авіаційному університеті, перед затятим дослідником знань і долі постав вибір – лишитися і закінчити університет чи забрати документи й крокувати назустріч новому, незвіданому, але захоплюючому.

«Забираючи документи, я, м’яко кажучи, шокував своїх викладачів, – згадує Антон. – «Ти з глузду з’їхав? На носі випуск!» – казали мені. На що я відповів, що із кожним кроком моя мрія все ближче. Так розпочався наступний новий етап в моєму житті».

5:30 – підйом, відбій о 22:00. Поміж ними – надважкі тренування, складні тести, опанування нового способу життя. Якщо ти подолав Bootcamp в Академії Берегової охорони США, тобі вже нічого не страшно.

Містер Коно, так по-дружньому зверталися кадети, офіцери, друзі до Антона Кононученка в Академії. За чотири роки навчання український морський прикордонник опанував основи державного управління, міжнародних відносин, парусний спорт, великий теніс та став частиною команди Берегової охорони США. Диплом бакалавра науки передбачає і дозвіл на керування 100 тонними суднами.

«Найважчим, звісно, був перший рік навчання. Ще відчувався мовний бар’єр, багато було математики, фізики, хімії, навігаційних класів, специфічна термінологія. В Америці дуже люблять і поважають міжнародних кадетів, які є носіями інших культур, життя, укладу, світогляду. Мені дуже пощастило – я постійно спілкувався, ділився досвідом навчання в Україні й порівнював, готував і проводив різні презентації. Дуже полюбляв, вдягнувши рідну вишиванку, розповідати про Україну, українців, наші традиції, побут тощо.

Біля моїх дверей завжди розвивався величезний прапор України. Вишиванку я подарував своєму найліпшому другу з Мадагаскару Санті Адріонайф Роламбо. Коли розпочалось повномасштабне вторгнення росії в Україну, я був вражений отриманою підтримкою в Академії. Кадети, офіцери, адмірали – всі пропонували свою допомогу та підтримку. Тоді я від них вперше почув, що українці – незламна нація. Більшість американців ніколи до цього не бачили українця, тому я розумів, що зі мною вони завжди будуть асоціювати мій народ. У мене була можливість залишитися в США. Але у моїй країні вирує війна. Повернення на рідну землю було принциповим питанням. Це – моя совість, мій обов’язок, офіцерська честь.

«Віцепрезидент Америки, конгресмени були враженні. Адже я став першим кадетом, який повертається на Батьківщину, в зону бойових дій. Повернення до дому відбувалося у польському гуманітарному конвої. Допомагав волонтерам завантажувати «гуманітарку», яку везли в Україну. А друзі-волонтери допомогли дістатися рідної землі.

10 травня 2022 року, повернувшись до України, Коно відряджають до Головного центру зв’язку, автоматизації та захисту інформації – на сержантську посаду старшого техніка. Перш ніж отримати офіцерське звання, міжнародний диплом повинен пройти певну низку процедур. Упродовж місяця, трудомісткий процес нострифікація диплома успішно пройдено. На посаді офіцера з запобігання корупції, Антон отримує виправдане та довгоочікуване звання молодшого лейтенанта у Головному центрі капітального будівництва та реконструкції Держприкордонслужби.

Молодший лейтенант не втрачає надії знову одягти морський однострій. Два місяці промайнули, як одна мить. Результат діяльності, факт вищого досягнення поставленої мети та могутній стимулятор творчих пошуків приносить успіх. Морський однострій знову прикрашає постать життєрадісного офіцера, морського прикордонника Коно.

Мій маленький секрет, і найбільша мрія ще попереду. Головною метою є Організація Об’єднаних Націй, діяльність якої – це підтримання й зміцнення миру й міжнародної безпеки, розвиток співробітництва між державами світу. Ось де я мрію прославляти Україну і нести всьому світу приклад нашої боротьби за мир. Але це ще буде в майбутньому, після нашої Перемоги. Я вірю!» – переконує всіх невгамовний оптиміст, щасливчик і трудівник морський прикордонник за псевдо «Містер Коно».

Джерело