Начальник Яворівської районної державної адміністрації Ярослав Коминський продовжує мандрівку Яворівщиною в аспекті постійної рубрики “Спадщина сторінками минулого” Сьогодні історія про неймовірний об’єкт культурної спадщини Яворівщини – Церква Різдва Пресвятої Богородиці, 1865 року у с. Вербляни Яворівського району Перша письмова згадка про Вербляни відноситься до 1434 року. Вперше церква у Верблянах згадується в документах від 1515 року. У 1649 році село було спустошене татарами. У 1688 році парафія отримала ерекційну грамоту від короля Яна III Собєського, він жертвував лан поля чотирьом верблянським священикам: Якову Ходоровичеві, Стефану Савчакові, Миколі Муцейкові і Василеві Войнарові. В другій половині XIX століття половина всіх земельних угідь належала графу Лянцкоронському. Стара дерев’яна триверха церква, збудована в середині XVI ст. простояла до середини XIX ст. У 1865 році (так вирізьблено на одвірках західних дверей і вказують церковні шематизми) за пароха о. Василя Волошинського на її місці збудована теперішня церква. Звели її ті ж майстри, що й дерев’яну церкву в селі Старичі Яворівського району. Через три роки іконостас розмалював художник Антін Яблоновський. З 1961 по листопад 1988 року церква стояла зачиненою. Ключі від церкви мешканці села в радянський час переховували. Історія церкви в с. Вербляни є однією з найбільш загадкових в нашій місцевості. Вперше місцевий храм згадується в люстраці 1515 року, де наголошується на існуванні у даному поселенні церкви та попа. Неточності щодо храму в с. Вербляни виникають у звʼязку з подіями 1649 року, коли село було спустошене татарами, про що історичні документи згадують так: «внаслідок спустошення села, церкви та війтівства та спалення котрими татарами». Відтак через нечіткий опис достовірно невідомо, що саме зазнало «спалення» дає змоги стверджувати, яка саме за рахунком церква стоїть у Верблянах сьогодні. Інша неточність виникає через те, що дослідник історії Яворівщини Йосиф Гронський, на основі місцевих переказів, які він зібрав у Верблянах в період до 1968 року, не говорить чітко, що саме відбулось 1662 року – реставрація (відновлення) підпаленого в 1649 році храму татарами чи будова цілковито нового. Власне тому існує дві версії про кількість церков у селі. Якщо в 1662 році церкву після часткового зруйнування татарами лише відреставрували, тоді у Верблянах впродовж їх 500-літньої історії існувало тільки 2 храми: старий – до 1865 року, і новий (теперішній) – після 1865 року. Що стосується місця знаходження церкви, то відповідно до першої гіпотези, старий храм стояв на тому ж самому місці, де зараз знаходиться сучасни. Відповідно до другої версії про кількість церков у селі, точне місцезнаходження першого храму залишається невідомим. Згідно легенди, через велику болотистість на Перекопах пішла під землю дзвіниця, і, щоб урятувати церкву, селяни перенесли її на інше, більш високе та сухе місце – Хляни. Є декілька можливих версій стосовно форми та приблизного зовнішнього вигляду храму. З одного боку, він повинен був би нагадувати дзвіницю, яка сьогодні розташована у північно-західній частині церковного подвірʼя, оскільки вона, залишилась з часів старої церкви та за багатьма зовнішніми ознаками найстарішою сільською будівлею на даний момент. Як стверджує В. Слободян: «Загалом церква у Верблянах має свій неповторний шарм, тому її легко запамʼятати серед інших деревʼяних церков області». В чому ж неповторність і шарм цієї споруди та чому ми ніколи цього не помічали. Відповідаючи на це запитання, розглянемо детальніше екстерʼєр (зовнішній вигляд) та інтерʼєр (внутрішній вигляд) храму. Ззовні Верблянська церква є порівняно невисокою, Храм побудовано у старовинному стилі українських деревʼяних церков та обернено на схід. Складається із трьох частин (тобто є тризрубним): притвор (бабинець), головна нава і святилище. Кожен зруб виноситься на чотирикутній плані й утворює три квадрати. На висоті близько 5-6 метрів на кожному зрубі, у формі піраміди, лежить шатровий дах, зрізаний у своїй третій частині. На місці зрізу розпочинається менший, вже восьмикутний зруб, наче другий поверх. Восьмикутні зруби є різних розмірів, однак висота у всіх трьох приблизно однакова – близько 2,5 метри. Ці зруби приходять у властиві дахи, які переходять у бані. Дах на середньому куполі є, трохи підвищений, а сам купол піднесений вище від двох бічних. Бані церкви у Верблянах завершені високими ліхтарями з маківками. Усе це формує зовнішній силует триповерхової церкви. Оригінальним є вирішення зовнішнього покриття стін. Деревʼяні дошки однакової ширини, збиті по діагоналі у формі ромба, утворюють геометричний малюнок. Щоб підсилити ефект геометрії, протилежні по діагоналі ряди дощок зробили темнішим кольором, тому візуально стіни нагадують величезну дошку для гри у шахи. Щоправда, такий ефект можна побачити лише з південного боку, а ось з північного, через відсутність сонячних променів не простежується, а стіни мають колір «мокрого дерева». Цікаво також є спосіб внутрішнього покриття та розпису стін. Первісно, понад 100 років тому, розписа церкви проводилися безпосередньо по деревині. Під час ремонту храму в 1989 році, під керівництвом о. Федора Стеця, було вирішено прикріпити на стіни по всьому периметру церкви фанерні листи і вже на них наносити нові розписи. Вони не повинні були надто відрізнятись від попередніх, адже громада взорвалась як на докладні, хоча й чорно-білі, фотографії всього інтерʼєру, які були зроблені ще у 1950-их роках перед закриттям церкви, так і на фрагменти деяких розписів, які вціліли на стінах церкви принаймні станом на 1989 рік. До храму ведуть два входи: головний зі заходу, який складається з триарочної галереї, накритої двосхилим дахом, а другий – з півдня, організований у вигляді портика над піддашшям, який опертий на деревʼяні стовпи. На зовнішніх (сховані під підддашшям), а тепер ще й на внутрішніх, стінах бабинця нави висить 14 образів (стацій) Хресної Дороги. Всередині церква складається з трьох частин: притвору (бабинця), головної нави і святилища. На північ від церкви розташована дерев’яна триярусна з підсябиттям у третьому ярусі дзвіниця, вкрита пірамідальним верхом. Один з трьох церковних дзвонів – з 1825 року. Ця триярусна дерев’яна дзвіниця оборонного типу накрита оригінальним шатровим (заламаним) верхом. Дзвіниці такого типу часто будували в часах, коли татари нападали на наші землі, адже їх можна було використати як оборонну споруду. Сьогодні парохом є декан Немирівський о.Ігор Кунець. Джерело: книга отця Володимира Манька – уродженця села Вербляни “Історія села Вербляни”. Джерело: Володимир Дацко «Молитвениці наших предків.Львів:Логос,2018. Джерело: Шематизм греко-католицького духовенства злучених епархій Перемиської, Самбірської і Сяніцької на рік Божий 1926 – Перемишль, 1926, с.147. Джерело: В. Слободян. Церкви України. Перемиська єпархія. Львів-1998. Джерело: Б. В. Смерека. Населення ліквідованих сіл на території Яворівського полігону (XVI –перша половина ХХ ст.)//Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, 2007. Начальник Яворівської ВА Ярослав Коминський

Джерело