29 липня, Михайлові Цимбалістому могло б виповнитися 37 років.

Коли мама голосила над тілом сина, побратими загиблого вперше почули його справжнє ім’я – Михайло. Для них він був “Степаном”…

Поки майор “Степан” брав участь у всіх головних розвідувальних операціях російсько-української війни, виконував спеціальні бойові завдання, мама чекала свого Михайла або з Києва, або з військових навчань у Сполучених Штатах. Переживала, щоб його не вкусила якась екзотична комаха, щоби він, бігаючи крос у полях, не начіпляв на себе остюків, бо ж має алергію на них…

Уже згодом, під час зустрічей у школах, діти хотіли почути героїчні історії про подвиги мужнього воїна, але його батьки майже нічого не знають про останні дев’ять років життя сина. У нагородному листі на присвоєння йому звання Героя України – тільки загальні фрази. Гриф секретності з цієї інформації знімуть через роки, а може, й ніколи. Адже “Степан”, а насправді – Михайло Цимбалістий був розвідником Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

Джерело