НАСПРАВДІ, увесь цей інфогалас здійнявся з метою перебити зустріч президентів України Володимира Зеленського та Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана з генсеком ООН Антоніу Гутеррешем на якій обговорювалось питання ЗАЕС.

Останній, нагадаємо, заявив про готовність відправити відповідну перевірочну місію на станцію. Голова МАГАТЕ Рафаель Маріано Ґроссі у відповідь на запрошення України, висловив готовність особисто очолити делегацію на Запорізьку атомну станцію. 

Натомість, росіяни так «перейнялись» її безпекою, що поспішили розписатись за Україну, заявивши, що «поїздка через лінію фронту небезпечна, бо українські збройні сили – це неоднорідні збройні формування, які готові будуть здійснити будь-яку провокацію».

Про неоднорідність власних збройних формувань на території України росіяни, звісно, згадувати не хочуть.

До того ж, нагадаємо, ООН запропонувала створити навколо ЗАЕС 30-кілометрову демілітаризовану зону. Гутерріш закликав «уникнути будь-яких інших розміщень військових сил чи військового обладнання на цій території». Здавалось би, що ще потрібно росіянам, які увесь цей час волали  про небезпеку навколо станції? Але й тут Москва не погодилась, заявивши, що таким чином «ЗАЕС стане більш вразливою».

Нещодавно ЄС та 42 країни закликали РФ негайно вивести свої війська з ЗАЕС для того, щоб «законний оперативний персонал станції міг виконувати свої обов’язки без зовнішнього втручання, погроз та неприйнятно важких умов праці».

Усе, що Росія відповіла ООН, Україні, ЄС та 42 країнам світу – це готовність надати «фотознімки, які засвідчують, що на території ЗАЕС немає озброєння» і маячню колаборанта Рогова про «безпілотники, щоб будь-який приліт у будь-який момент можна було зафіксувати в режимі онлайн».

Отже, Москва жодним чином не налаштована на справжню деескалацію ситуації навколо ЗАЕС. Кремлю важливо тримати напругу «онлайн». Будь-яким способом, навіть за допомогою «безпілотників Рогова».

Головна мета Росії залишається незмінною: нагнітати істерію навколо ЗАЕС, можливо дійсно здійснити провокації на ній (чи не для цього на станції були оголошені «вихідні дні»?), звинуватити Україну у «ядерному тероризмі» і зрештою забрати станцію собі під прикриттям так званого «референдуму».

«Шоу Путіна» на Донбасі виходить відверто вбогим

А з «референдумами» знову затримка. Принаймні в так званій «ДНР». Це опосередковано визнав і сам Путін. На форумі «Армія-2022» він заявив, що «російські війська крок за кроком борються за мирне життя та звільнення Донбасу».

Як так? Адже, у планах було що в цей час «звільнений Донбас» вже мав би впевнено і безпечно крокувати до виборчих комісій, щоб зареєструватись на єдиний день  голосування 11 вересня за подальше спільне і щасливе життя з Росією. Але українська армія внесла свої важливі корективи в путінські плани.

До цього ватажок так званої «ДНР» Пушилін заявив, що «референдум проходитиме лише після повного звільнення території республіки». 

І от тепер окупанти на Херсонщині заявили про необхідність його проведення синхронно з «ДНР». Про це повідомив перший заступник голови Херсонської обласної ради Юрій Соболевський. Він вважає, що причинами такого рішення є «відсутність підтримки населення, нездатність сформувати хоча б мінімальну кількість виборчих комісій і розуміння того, що шоу виходить відверто вбогим».

НАСПРАВДІ, це розуміють і в Москві. Тому й розглядають можливість перенесення «волевиявлення». Адже темпи Шойгу зі «звільнення» Донецької області набагато скромніші за бажання Путіна її анексувати. 

Ще у травні-червні в Москві були впевнені, що до вересня Донецька область «вже якийсь час» буде під контролем і можна буде «спокійно» підготувати референдум.

І час, м’яко кажучи, затягнувся, і спокою окупантам на ній немає. Тому у Кремлі розглядають три варіанти. 

Перший: «референдуми» таки відбудуться 11 вересня, але до Росії приєднають лише ту частину території Донецької області, яку зможуть.

Другий: якщо «дика дивізія Шойгу» пізніше зможе окупувати решту території, то її приєднуватимуть до Росії, так би мовити, явочним порядком.

Проте в адміністрації Путіна вже працюють і над третім сценарієм — «голосування у ДНР» пройде взимку.

При цьому в Кремлі розуміють, що чергове перенесення «референдумів» загрожує іміджу Путіна: «Люди відчують, що щось не виходить. Вони можуть вважати це слабкістю».

Насправді, прості люди вже все давно відчули: путінське шоу зі «звільненням» не те що всієї України, а навіть просто Донбасу дійсно виходить відверто вбогим.

Як отримати репарації з Росії

До того ж, шоу  виходить дуже недешеве. Вже на дев’ятий день повномасштабної війни президент України Володимир Зеленський заявив, що «Росія в повному обсязі заплатить за кожен зруйнований будинок, вулицю та місто, а росіяни ще мають вивчити слово «репарації».

Київська школа економіки оцінює збитки, завдані війною лише інфраструктурі, у 110,4 мільярди доларів. Відновлення окупованих територій Донецької та Луганської областей лише станом на червень вже коштувало як мінімум 22 мільярди доларів. Сума українських корпоративних позовів, поданих до Постійного арбітражного суду в Гаазі ще до початку повномасштабного вторгнення (у зв’язку із втратою власності у Криму та на Донбасі з 2014 року), вже  перевищила 10 мільярдів доларів. Чи є шанс стягнути репарації з Росії?

НАСПРАВДІ, для цього вона має визнати поразку у війні з Україною, а також злочинність своєї «спеціальної воєнної операції». Прямо зараз про перспективи такої капітуляції Росії говорити, звісно, зарано.

Теоретично Генасамблея ООН вже зараз може створити незалежний міжнародний механізм розслідування воєнних злочинів Росії. Однак, жоден міжнародний суд не може присудити і, головне, забезпечити їх виплату Україні: міжнародно-правових інструментів недостатньо, а санкції та політичний тиск щодо ядерної держави мають очевидні межі ефективності. 

Простіше кажучи, навіть якщо Росії так чи інакше присудять репарації, а вона відмовиться їх сплачувати — ніхто, за великим рахунком, не зможе її примусити. 

То що, все погано? Ні. 

Міністр юстиції України Денис Малюська каже, що «ми змінюємо усі максимально можливі юридичні, економічні та політичні блоки, щоб отримати російські гроші…Щоб їх відібрати, потрібно фактично змінити всю систему захисту суверенних коштів іноземних держав, які зберігаються в інших державах. Це ключова перепона — юридична, політична, дипломатична. Потрібно по суті змінити один з основних укладів того, як взаємодіють держави між собою на міжнародній арені».

За його словами, щоб процес прискорився, Україна має отримати рішення Генасамблеї ООН.  «По суті вона освятить нам те, що інші країни зможуть передавати нам державні російські активи. І далі наступний етап — укладення міжнародного договору, який є важливішим, ніж будь-які національні закони. Ним можна встановити ті правила, які кожна окрема країна не могла б собі дозволити у себе всередині».

«Визнання РФ державою-терористом суттєво сприяло б розблокуванню коштів РФ бо це знімає юридичний захист над її активами», – додав міністр.

Роль Мінфіну РФ у війні в Україні 

І наостанок також про грошовий, але трохи інший аспект цього «вбогого путінського шоу». 

За розрахунками, які проводилися ще в травні, РФ витрачала на війну з Україною 400 мільйонів доларів щодня. Але тоді Путін воював переважно ще кадровою армією. 

Зараз, з огляду на шалене залучення різноманітних «регіональних батальйонів», «вагнерівців» тощо суми значно зросли. Принаймні на словах «добровольцям» обіцяні шалені зарплати, які в середньому у 10 разів перевищують середні доходи по їх регіонах.

НАСПРАВДІ, патріотизмом, любов’ю до Росії чи ненавистю до України тут хоч і пахне, але не сильно. Про сім’ї вбитих і поранених «визволителів», більш стурбовані проблемами з отриманням компенсаційних виплат, ніж осмисленням, за що і чому загинули чи скалічені їх близькі, окрема розмова. 

У глибинці Росії мало хто приховує, що люди насамперед їдуть до України підзаробити, а не «визволяти». Прикладів цьому безліч.

Тому, як помітив науковий співробітник університетського коледжу Лондона Володимир Пастухов, «роль «солов’їних співів» пропаганди у справі формування російського «експедиційного корпусу» в Україні дуже переоцінена, а Міністерства фінансів, навпаки дуже недооцінена. 

Головний внесок у російську армію роблять сьогодні не генерали, а бухгалтери, які забезпечують путінську армію «гарматним м’ясом», яке генерали в свою чергу бездарно спалюють в українській топці».

Схоже, процес розлюднення росіян вступає в якісно нову стадію – їх цілеспрямованого морального розбещення. Наслідки цього розбещення, коли совість глушать нечуваними за мірками цього неповнолітнього у громадянському сенсі народу грошима, Росія відчуватиме багато десятиліть і після Путіна з його кривавим убогим шоу в Україні. 

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело