НАСПРАВДІ, за словами голови Нікопольської РВА Євгена Євтушенка, саме армія РФ обстрілює Енергодар. Основна мета – створити відповідну картинку для представників МАГАТЕ.

Крім того, як зазначає Євтушенко, окупаційна влада намагається сформувати в місті пул місцевих жителів, які розкажуть місії МАГАТЕ про обстріл з боку Нікополя.

Те, що представникам агенції збираються передати свідчення місцевих жителів про обстріл нібито з української сторони, раніше анонсував і «глава обласної адміністрації» окупованої частини Запорізької області Євген Балицький.

«Розп’ятого хлопчика в трусиках пам’ятаєте? Це теж саме, тільки тепер «трусики» намагаються надягнути на жителів Енергодару», – пояснив Євтушенко.

Власне, фейк про «розп’ятого хлопчика», який «Перший канал» вигадав ще у липні 2014 року, й досі уособлює собою всю брехню російських наративів щодо України. Змінюються лише об’єкти на які Москва надягає свої пропагандистські «трусики».

Тепер це ЗАЕС, до цього були: «Азов», «біолабораторії», вінницький будинок офіцерів, гуманітарні коридори (які, начебто обстрілюють «нацисти»)… Ми закінчимо на цьому пропагандистському «г» абетку російських фейків. Її без особливих труднощів може продовжити тепер кожний українець.

Різниця між світовим і російським пошукачами

Водночас інформаційне поле самої РФ ретельно переорано цензурою і покараннями за дискредитацію ЗС РФ та «спеціальної військової операції». На федеральних каналах з’явились «слова-перевертні», а в інтернеті стоїть своєрідний firewall російського виробництва за допомогою якого Кремль намагається заблокувати непотрібну йому інформацію.

Всесвітній Google та російський «Яндекс» по-різному відповідають на популярні запити росіян про вторгнення Росії в Україну. Як це відбувається НАСПРАВДІ, дослідило видання «Важливі історії».

— «Яндекс» не показує росіянам заблоковані сайти і у його видачі з’являються лише портали із «правильним» поглядом. У пріоритеті Google – статті різних ЗМІ.

— Google у відповідь на запитання «що таке денацифікація» пропонує статтю «Вікіпедії», в якій є розділ «Денацифікація як привід для вторгнення Росії в Україну». «Уявлення про Україну як про неонацистську державу було відкинуте істориками та політичними спостерігачами як таке, що не відповідає дійсності», – написано в розділі.

А «Яндекс» у видачі на перше місце виводить блок з відео. Одне з них пояснює значення слова та озвучує дві позиції щодо денацифікації: боротьба з націоналістичною ідеологією і прагнення Кремля отримати контроль над Україною.

— Події у Бучі Google показує з посиланнями на репортажі про загибель мирних жителів, у «Яндекса» стоять статті проросійських видань.

— На запит «навіщо Росія розпочала війну?» Google відповідає добіркою різнопланових статей та відео з поясненням причин, засудженням війни та аналітикою. «Яндекс» показує попередження про фейки і видає тільки сайти, що виправдовують вторгнення.

— Якщо запитати «хто виїхав з Росії?», обидві пошукові системи видають списки зірок, що покинули країну, але «Яндекс» показує ще й статтю, в якій таких артистів критикує Міхалков.

— Дослідникам вдалося знайти одну емоцію, зростання популярності якої безпосередньо пов’язане з війною, — сором. 

Запит «соромно» досяг піку своєї популярності у березні. Google Trends показує, що після початку війни найпопулярнішим поєднанням із цим словом була фраза «Мені соромно за Росію».

Половина видачі «Яндекса» на цю тему – статті із заголовками типу «Соромно за що?», «Чи має бути росіянам соромно?» із головним посилом від Маргарити Симоньян: «Якщо вам зараз соромно за те, що ви росіяни, не хвилюйтеся, ви не росіяни».

School shooting в РФ і охорона шкіл на окупованих територіях

А щоб не було соромно бути росіянином Путін особисто 1 вересня розповість школярам про війну в Україні. Він проведе відкритий урок «Розмови про важливе» у Калінінграді. Таким чином, сам президент РФ дасть старт «урокам патріотизму», в рамках яких російським учням розповідатимуть про «захист населення Донбасу» та «денацифікацію України».

Міносвіти РФ вже випустило спеціальні методички. За їх допомогою влада збирається сформувати у школярів «розуміння того, що жителі «Л/ДНР» — росіяни, тому важливе їхнє повернення до РФ» і тому подібна маячня.

В контексті 1 вересня цікаво й те, що Путін доручив забезпечити озброєну охорону в школах на окупованих територіях.

Чому жодної збройної охорони до приходу окупантів ці школи чомусь не потребували – питання для кремлівського firewall. В цьому контексті важливо й те, що громадськість у РФ неодноразово просила забезпечити охороною російські навчальні заклади у зв’язку з частими випадками «скулшутінгу».

НАСПРАВДІ, він у Росії набув масштабів, порівнянних із загрозами тероризму. Ним займається ФСБ і Національний антитерористичний комітет.

Ось лише невеликий «хронограф» того жаху, який відбувається в російських навчальних закладах:

–   13 грудня 2021 року 18-річний випускник православної гімназії Серпухова підірвав вибуховий пристрій на території навчального закладу. Постраждали семеро дітей.

–   20 вересня 2021 року у Пермському державному університеті студент Тимур Бекмансуров вбив 6 людей і 47 поранив.

–   11 травня 2021 року у казанській гімназії № 175 її колишній випускник 19-річний Ільназ Галявієв вбив 9 осіб, з них семеро дітей. 23 особи госпіталізовано.

–   14 листопада 2019 року в Благовіщенську 19-річний Данило Засорін в Амурському коледжі будівництва та ЖКГ вбив хлопця, ще троє людей постраждали.

–   17 жовтня 2018 року Владислав Росляков вчинив масове вбивство у Керченському політехнічному коледжі в окупованому Криму. Загинула 21 людина, ще 67 постраждали.

І після кожного з цих та інших трагічних випадків російська влада обіцяла, що докладе всіх зусиль для посилення безпеки. Потім спускала на гальмах і казала, що на це немає грошей. Тепер гроші є. Але для шкіл на окупованих українських територіях. І цей цинізм російська громадськість вчергове проковтне.

Європа імунізує себе від «російської хвороби»

31 серпня Путін опинився у розтяжці: як сформулювати ставлення до Михайла Горбачова – померлого президента СРСР і фактичного винуватця його розвалу – «головної геополітичної катастрофи ХХ століття»? 

Зрештою в Кремлі пролили дуже скупу номенклатурну сльозу за першоостанім президентом вєлікай дєржави. І це зрозуміло, адже путінський «фан-клуб», який перебуває в імперсько-радянський гарячці, навіть мінімального співчуття до руйнівника СРСР, не зрозумів би.

Ставлення до Горбачова на пострадянському просторі різне, але факт залишається фактом: завдяки йому СРСР перестали сприймати на Заході як «імперію зла». Кінець Варшавського договору падіння Берлінського муру… 

І напевно символічно те, що саме 31 серпня Євросоюз ухвалив рішення побудувати візову стіну із путінською Росією.

НАСПРАВДІ, про роль особистості в історії відомо всім. І пам’ятає вона, звичайно, переважно тих, хто її творив. Горбачов у свій час не став заважати історії творити себе. Останні півроку доводять, що це також може бути сміливим та чесним вибором.

Олександру Захарченку – колишньому ватажку «ДНР», якого було вбито 31 серпня 2018 року це не світить. Жодної згадки про нього на федеральному рівні в цей день не було. Лише у пропагандистських пабліках. І це як не найкраще доводить той факт, що в історії війни з Україною жодних «особистостей» у Путіна немає.

А росіяни, яких він так вперто «піднімав з колін» в останній день літа 2022 року стали для європейців «вірусоносіями» небезпечних імперських та шовіністичних ідей. 

Звичайно, це породжує прагнення Європи у відповідь імунізувати себе від «русскомирности». Українці тим часом вже давно отримали  бустерну дозу проти рашизму.

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело