Херсонщина зустріла нас дощем.

Мабуть від щастя плакала рідненька.

Стискав в лещатах душу лютий щем –

Ми повернулися. Розкрий обійми, ненько.

 

Пів року ти боролася без нас –

Горіли по садибах окупанти.

Ти не скорилася і опір твій не згас,

Тікають вже чимдуж колаборанти.

 

Херсон – чекай! Нескорений борець,

Не став ти на коліна, не зламався.

Настане скоро всім катам кінець.

Ми ідемо. Херсон-герой, тримайся!

 

Мов кавуни, роздавлена русня,

Собою вщент усі поля укрила.

Ми не пробачимо загарбникам ні дня,

Коли ця наволоч свої звірства творила.

 

Вогонь в серцях нас гріє повсякчас,

Ну що нам дощ, коли ми майже вдома?

В очах людей, що зустрічають нас –

Любов і щастя і безмежна втома.

 

Рідненькі наші, всім низький уклін,

За те що вірили у нашу Перемогу.

Тепер тепло Херсонщини хатин

Нас гріє і дає боротись змогу.

 

Позивний «Поет». Писано з передової

05.10.2022 р.

Джерело