17 листопада 2022 р. Б. виповнюється 75 років з дня смерті блаженного Йосафата Коциловського, єпископа Української Греко-Католицької Церкви, ієромонаха Чину Святого Василія Великого.

З Божої волі частинка його святих мощей зберігаються в храмі Святого Василія Великого в м. Києві на Львівській площі. В храмі є побудований окремий престіл з унікальною іконою блаженного Йосафата Коциловського, автором якої є відомий іконописець Роман Василик.

Вшановуючи пам’ять великого подвижника Василіянського Чину, життя якого переплітається з нашим сьогодення, варто пригадати його життєвий шлях та подвиг в нелегкий час для української землі.

Блаженний Йосафат, хресне ім’я Йосиф Коциловський, народився 3 березня 1876 року у лемківському селі Пакошівка. В рідному селі провчився чотири класи, а пізніше вступив у гімназію в м. Ясло, в якій провчився до 1895 року. Після військової служби в 1901 р. молодий хлопець починає службу Богові, відправившись на навчання до м. Риму. Як сумлінний студент, Йосиф отримує докторат із філософії у 1903 р., та пізніше з теології у 1907 році. З двома докторатами повертається з Галичини, де 9 жовтня 1907 року приймає священиче рукоположення.

Після праці в духовній семінарії у Станіславові (Івано-Франківськ), 2 жовтня 1911 року Йосиф Коциловський вступає до новіціяту Отців Василіян в с. Крехів. Після шести місяців кандидатури приймає монашу рясу на облечинах та монаше ім’я Йосафат.

16 травня 1913 року став ієромонахом, склавши довічні монаші обіти.

23 вересня 1917 року в м. Перемишль, відбулася інтронізація о. Йосафата Коциловського на єпископа Перемишльсько-Самбірської єпархії. Архієрейські свячення отримав з рук Митрополита Андрея Шептицького.

Новий правлячий єпископ притягував своїм праведним життям до себе священиків, мирян, та людей, котрі з ним перетиналися. Варто зазначити, що Владика Йосафат, як людина поступова й широких поглядів, користувався у своїй пас­тирській діяльності модерними засобами. Єпископ дбав про розвиток чернечого життя, розвиток духовних семінарій, про розвиток народних місій та реколекцій, релігійної літератури та преси, й також дбав за молодь. Єпископ Коциловський опікувався монашими Чинами й Згромадженнями, сиротинцями, дитячими садками й школами.

Владика Йосафат із волі Божого Провидіння не був вільний від фізичних тер­пінь. Три рази в своєму житті він був так важко хворий, що грозила йому небезпека смерти. Крім цьо­го Владика перетерпів ще важчі терпін­ня – моральні.

Справжня Голгофа Владики Йосафата Коциловського почалася з початком Другої світової війни в 1939 р.. Цього року більшовицька армія окупувала всю Західну Україну разом із Перемишлем, Єпархію владики було розділено на дві частини.

Коли в червні 1941 р. цілу Галичину зайняли гітлерівці, тоді для Владики настала нова фа­за терпінь. Єпископська рези­денція була частинно знищена бомбами. Владиці було заборонено пастирські візитації, трактуючи його як небезпечного ворога гітле­рівської влади.

Влітку 1944 року більшовики вдруге зайняли Галичину. Єпископ Йосафат мусів пе­ренести ще більші переслідування і терпіння за Бога і Церкву. Уже як стара людина, знеможений працею, недугами й важкою операцією, став свідком великої руїни своєї єпархії.

Владику Йосафата, що знаходився по польському боці, у вересні 1954 р. польська вла­да арештувала й вивезла до Тарнова, а згодом до Ряшева. Після трьох місяців тер­пінь і наруг владику тимчасово випущено на волю і в січні 1946 р. він вернувся до Пере­мишля. В цей час Владика Йосафат залишив на письмі заяву своєї вірности Апос­тольській Столиці і бажання вмерти за св. Унію. Ця заява написана власною рукою Єп. Йосафата звучала: «Складаю у стіп Христового Намісника Папи Пія XII заяву моєї вірности, по­шани і синівської любови та прошу його де­легувати мене на смерть за св. Унію. Йо­сафат, Єпископ Перемиський.»

26 червня 1946 року владика Йосафат був заарештований вдруге, більшовики запроторили його у в’язницю, де він багато натерпівся, а згодом вивезли його до Києва. Вороги запроторили його в концентраційний табір у селі Чапаєвка біля Києва, де він багато натерпівся.

Після тяжких моральних і фізичних мук Владика-Ісповідник Йосафат помер 17 ли­стопада 1947 р.. Вмер смертю мученика й ісповідника за Українську Церкву й свій народ.

Мощі Блаженного Йосафата в 1977 р. були перевезені з Києва на Янівський цвинтар у Львові, а згодом до Стрия на Львівщині, а пізніше у с. Яблунівка.

В наш час мощі блаженного Йосафата Коциловського знаходяться у храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці у Стрию.

27 червня 2001 р. святіший отець Іван Павло ІІ у Львові проголосив священномученика Йосафата блаженним.

Джерело: о. Іриней Назарко, ЧСВВ «Йосафат Коциловський, ЧСВВ. Єпископ Перемиський»

Джерело