У російськомовному сегменті прокремлівських Telegram-каналів та новинних порталів дезінформатори були в основному зосереджені на російськомовному населенні з повідомленнями про нібито «русофобію» країн Балтії. «Доказами русофобії» ставали знищення радянських пам’ятників. За період моніторингу з червня по жовтень популярність таких повідомлень на основі кількості взаємодій лише зростала.

 Антисанкційні повідомлення також були досить поширеними. Цього літа питання  калінінградського транзиту було ключовим джерелом дезінформації, зокрема, прокремлівські голоси розповідали, що «уряд Литви втягує країну у війну з Росією», «питання Калінінграду призведе до катастрофічних наслідків для економіки Литви» та «Литва таємно торгує з Росією».

Восени «калінінградський наратив» змінився історіями про «крах місцевого бізнесу», «зростання цін» і «енергетичну кризу, що насувається».

 З вересня набули широкого поширення повідомлення про те, що «Україна програла війну». Як стверджували пропагандисти у подібних меседжах, «атаки на енергетичну інфраструктуру України ослабили країну».

 Наративи про «назріваючу енергетичну кризу» та «постійно зростаючу інфляцію» також набули більшого поширення. Прокремлівські канали критикували уряди країн Балтії за «неспроможність вирішити енергетичну кризу» та «надання пріоритету вирішенню питань України, замість зосередження на розвитку добробуту місцевого населення», а також за їхню нібито «русофобську політику».  

Варто, однак, зауважити, що російськомовні канали дезінформації в країнах Балтії практично проігнорували тему українських біженців.

У латвійському мовному сегменті в Facebook та на новинних порталах спостерігалася відносно невелика кількість повідомлень, які містили дезінформацію або маніпуляції, пов’язані з війною в Україні. Можливою причиною цього може бути те, що самі латвійці несерйозно сприймають кремлівську пропаганду. Тож велика російська меншина в Латвії, яка часто споживає російські, а не латвійські медіа, є головною ціллю кремлівської пропаганди.

Хоч визначити єдиний найпоширеніший дезінформаційний наратив в латвійському медіапросторі важко, проте можна виявити ключову тенденцію, що усі виявлені меседжі були зосереджені на впливі війни на внутрішнє соціально-політичне середовище Латвії.

Наприклад, твердження про те, що «латвійські політичні еліти надають пріоритет Україні та її біженцям, а не місцевим громадянам», «економічні санкції неефективні та шкідливі для економіки Латвії», а «підтримка України може спровокувати російську агресію проти Латвії».

Дезінформаційні наративи, які закликали уряд зосередитися більше на своїх громадянах, були поширені протягом серпня та вересня, що пов’язано з майбутніми парламентськими виборами. Після виборів ці наративи стали менш поширеними, проте з’явилися нові. Наприклад, що «війну в Україні спричинили інтереси НАТО та США в Європі». 

Пропаганда в литовськомовному сегменті у Facebook та на новинних порталах здебільшого повторює тенденції, які домінували в російськомовному сегменті.

Проте більше уваги приділялося калінінградській транзитній суперечці та санкціям. Твердження Росії про те, що це була «блокада», у литовськомовному сегменті було подано як те, що «литовський уряд створює привід для нападу Росії на Литву через свою некомпетентність», а також те, що «таким чином Литва призводить до ескалації конфлікту». 

Крім того, було відзначено дискредитацію кампаній зі збору коштів та інші форми підтримки України, час від часу натякаючи на те, що така «допомога ставить під загрозу Литву». Урядова політика Литви, спрямована на підтримку України та українських біженців, постійно зображалася як така, що «шкодить інтересам місцевого населення». 

Інший напрямок дезінформаційних повідомлень стосувався інфляції та енергетичної кризи. В пропагандистських меседжах стверджувалося, що обидві з них наслідком  «політики Заходу чи уряду Литви, але не російською агресією проти України». 

У національному мовному сегменті Естонії також спостерігалася певна кількість повідомлень, які містили дезінформацію або маніпуляції щодо війни в Україні. Поширеними були твердження, що «будь-яка допомога Україні чи українським біженцям надається за рахунок громадян Естонії та Латвії».

Прокремлівські канали в Естонії були насамперед зосереджені на тому, щоб зобразити українських біженців як «загрозу національній ідентичності та внутрішній стабільності держави».

Серед інших поширених неправдивих наративів були також загрози катастрофічної енергетичної кризи та звинувачення в «моральній розбещеності України».  

Читайте також про російську пропаганду у країнах Балтії у матеріалі Центру стпатегічних комунікацій та інформаційної безпеки «Литва, Латвія та Естонія: що пишуть про Україну країни Балтії та який вплив на це має російська пропаганда».

Білорусь

У Білорусі дезінформація про війну РФ проти України в основному зосереджена на ролі Білорусі у війні, просуванні продержавних наративів і підтримці нинішнього самопроголошеного керівництва.

До речі, прокремлівські канали в Білорусі просувають одночасно два різних сценарії участі країни у війні з Україною.  З одного боку, створюється образ «миротворця», за допомогою стверджень, що «Білорусь не бере участі у війні і хотіла б бачити мирні переговори, на відміну від Заходу». Водночас проросійські пропагандисти продовжують заявляти про нібито «провокації НАТО/Заходу та України проти Білорусі, маючи намір втягнути її у війну».  

Демонізація Заходу, як «ворожої сили, яка організовує війну і спонукає до нападу на Білорусь» є ключовим наративом.  Захід звинувачують у «підриві миротворчих зусиль», «закликах до ескалації» та «погрозах Білорусі».  

Репортажі про події війни досить відкрито слідували кремлівській пропаганді.  Український контрнаступ та інші стратегічні успіхи здебільшого ігноруються, як і втрати та воєнніі злочини Росії.  Натомість лунають звинувачення «України в нацизмі, злочинах проти мирного населення» та твердження про те, що «Україна веде світ до ядерного знищення». Західних лідерів називають «некомпетентними», а сам Захід звинувачують у «розпалюванні воєн і конфліктів», а президента РФ хвалять за спробу «принести стабільність у світ». 

Болгарія

Місцеві прокремлівські пропагандисти просувають меседжі про те, що або «Україна є агресором», або «Захід спровокував війну, надавши Україні зброю, призначену для нападу на Росію». Також неодноразово згадувалося і про «наявність мережі біолабораторій». Захід також часто звинувачують у «саботажі мирних переговорів між Києвом і Москвою».  

Також поширеними в Болгарії були твердження про те, що «Збройні сили України вбивають мирних жителів, у тому числі мирних мешканців територій Росії», а також про «програш України у війні». 

Значну увагу приділяється легітимізації «псевдореферендумів» і анексії українських територій. Зокрема, пропагандисти розповідають про те, як «місцеве населення тимчасово окупованих територій радо зустрічає російських «рятівників».

Ще одна тенденція російської дезінформації  —  це зображення санкцій «шкідливими для національної безпеки та енергетичного сектору Болгарії». У Болгарії санкції згадуються переважно для «аргументації» того, що «країна вирішила бути маріонеткою Заходу».

Чехія

У чеському інформаційному середовищі, зокрема, у Facebook та на новинних порталах, однією з провідних тем була енергетика, особливо питання газопостачання. Спроби уряду диверсифікувати постачання енергії та продовольства, як правило, зображували як «безглузді». 

Тема «жадібного» чи «невдячного» президента України, який нібито «збільшує свої вимоги» і «не задоволений жодною мірою допомоги», надто сильно закріпилася в чеському дезінформаційному середовищі. Особливо в соціальних мережах цей меседж став вірусним.

Одним із цікавих висновків моніторингу стала внутрішня узгодженість певних наративів, які групуються в один великий. 

Яскравим прикладом стало нагнітання страху про «ядерне знищення». Цей наратив мав намір посилити тиск на західні уряди, шляхом впливу на широке населення. Під час моніторингу кількість зафіксованих наративів і кількість взаємодій чітко показали, як ці різні наративи чергуються та доповнюють один одного. До середини літа наративи про те, що «НАТО готує ядерний удар по Росії» або що «НАТО намагається (або через свою некомпетентність і безвідповідальність випадково) спровокувати російський ядерний удар», були широко поширеними. Потім, у липні, цей наратив почав поступово зникати, а на зміну йому прийшли дезінформаційні повідомлення щодо ситуації на Запорізькій АЕС. З’явившись у другій половині літа та значно посилившись у вересні та жовтні, дезінформація навколо Запорізької АЕС зникла, а її роль у підтримці глобального наративу про «ядерне знищення» замінилася набором дезінформаційних меседжів, таких як: «Росія загнана в куток і практично не має іншого вибору, окрім як застосувати ядерну зброю і таким чином спричинити глобальне знищення».

Грузія

Проросійська пропаганда в Грузії перебуває під сильним впливом внутрішньополітичного порядку денного. Найпопулярнішим пропагандистським повідомленням, яке поширювалося в Грузії у просторах Facebook, є те, що «Захід і його проксі  —  громадські організації та прозахідні опозиційні партії – прагнуть втягнути Грузію у війну».

Події російсько-української війни також були одними з найбільш обговорюваних тем.

Російська пропаганда намагалася нав’язати грузинській громадськості  два основних меседжа: 

• «Росія не винна у війні, оскільки конфлікт спровокували або НАТО, або США, або Захід, або українські «нацисти»»; 
• «Росія успішно проводить свою «спеціальну військову операцію», а Україна програє війну». 

Пропагандисти активно просували «російські перемоги». Наприклад, знищення Маріуполя, тим часом применшуючи значення українського контрнаступу. 

Санкції проти Росії також були важливою темою серед проросійських джерел. Головний меседж полягав у тому, що «санкції не завдають шкоди Росії, а сіють хаос в західних економіках».

Пропаганда, націлена на українських біженців, була нечастою, але в окремі періоди вона різко зростала. Провідні меседжі розповідали про те, що  «українських біженців не вітали в Європі» і що вони «займалися аморальною діяльністю». 

Повідомлення російської пропаганди щодо військової допомоги Україні, хоч і не отримували значного відгуку зі сторони грузинської аудиторії, але все одно спостерігаються у значній кількості. У цьому випадку пропагандистські меседжі були суперечливими. Наприклад, вони припускали, що «військова допомога була вкрадена та продана на чорних ринках або не потрапила на поле бою через те, що Росія підривала поставки». З іншого боку, вони також стверджували, що «Україна через військову допомогу націлена на цивільне населення і що військова допомога спричинила ескалацію війни». 

Схожим чином проросійські джерела виправдовували невдачі Росії, стверджуючи, що «Захід був настільки активно залучений у конфлікт, що поставки обладнання НАТО скоротилися», а також стверджували, що «Захід не зобов’язаний озброювати Україну та припинить військову допомогу».

Угорщина

В Угорщині прокремлівські наративи про війну в Україні у Facebook та на новинних сайтах значною мірою є частиною основного політичного та медійного дискурсу через проросійську позицію правлячої влади. 

Наприклад, прем’єр-міністр Віктор Орбан і члени його кабінету є регулярними  та ключовими джерелами проросійських заяв, які потім ретранслюються підтримуваними Росією каналами по всьому регіону. Антиамериканські та євроскептичні повідомлення в Угорщині особливо сильні. Лідерів ЄС критикують за їх «слабкість», «некомпетентність» і «неправильну політику», а США зображують такими, що «спровокували або організували війну». 

Схожим чином описують і українське керівництво.  Наприклад, президента України звинувачують у «некомпетентності, корупції та непопулярності серед українського населення». 

Саму Росію постійно зображують «могутньою та широко підтриманою», зокрема, Індією, Китаєм і Туреччиною.

Найбільше уваги приділяється розвитку подій на передовій, а також економічним санкціям. Протягом досліджуваного періоду проросійські дезінформатори намагалися прищепити угорському суспільству три основні переконання:

• «Захід слабший за Росію та її союзників»; 
• «Санкції шкодять Заходу, водночас зміцнюючи Росію»; 
• «Незважаючи на військову допомогу Заходу, українська армія слабка, а російська армія досягає великих успіхів». Твердження про те, що «українські солдати відмовляються воювати через низький моральний дух», широко поширювались в цьому регіоні. Натомість успіхи Збройних Сил України зводилися до мінімуму або повністю ігнорувалися в інформаційному просторі Угорщини. Натомість «російські перемоги» постійно перебільшуються або вигадуються. 

Щодо санкцій, прокремлівські голоси пророкують Європі «холодну сувору зиму через неминучу залежність від російських енергоресурсів». Таким чином просувається ідея, що західна громадськість начебто «налякана та виступає проти продовження або запровадження додаткових санкції».

Успішний український контрнаступ у вересні спричинив певну зміну наративів російської дезінформації. Першою реакцією прокремлівських голосів було заперечення успіху операції та ствердження, що «ЗМІ брешуть», а «українці зазнали значних жертв». Через кілька тижнів прокремлівські канали почали все частіше говорити про необхідність мирних переговорів.  Проросійські дезінформатори також перемістили свою увагу на Захід, намагаючись переконати угорців, що «ЄС – хаотичний і слабкий, його очолюють некомпетентні та корумповані лідери».

Північна Македонія

Проросійська дезінформація у Facebook та на новинних порталах Північної Македонії здебільшого виправдовує війну, зображуючи «Україну як загрозу існуванню Росії», просуває ідею, що «санкції більше шкодять Заходу, ніж Росії». Захід звинувачують у «провокаціях війни» і «спробах знищення Росії».  

Санкції зображуються як «антиросійська політика», а не наслідок російської агресії та воєнних злочинів РФ проти України. До того ж, цей контекст поєднується з існуючою тривогою щодо економіки Північної Македонії, щоб «аргументувати» її переорієнтацію на зближення з БРІКС та Євразійським економічним союзом, чия економічна сила перебільшена.

Проросійські меседжі Північної Македонії часто просто ретранслюють заяви кремлівських чиновників або діячів на кшталт Рамзана Кадирова.  Крім того, стверджується, що «Україна програє війну», прославляючи «військові успіхи Росії» та перебільшуючи «невдачі ЗСУ».

Традиційні меседжі Кремля, що «українці – нацисти», а «США володіють лабораторіями з розробки біологічної зброї на території України», послідовно просувалися протягом усього періоду моніторингу.

Польща

Через високий рівень солідарності Польщі з Україною меседжі російської пропаганди у Facebook, Telegram та на новинних сайтах проти біженців і санкцій здебільшого не привернули уваги польської аудиторії на початку літа.

Ключова стратегія прокремлівських голосів у Польщі оберталася навколо історичних наративів, зокрема, ворожнечі між українцями та поляками під час Другої світової війни.  

У контексті самої війни Росії проти України прокремлівські канали зосереджені навколо поширених кремлівських наративів про те, що «Україна програє війну», «українці є нацистами», а також те, що «Польща анексує частину України».

Через те, що Польща прийняла найбільшу кількість українських біженців, місцеві проросійські голоси цілком очікувано розпочали дискредитаційну кампанію проти українських біженців. Починаючи з середини липня, прокремлівські канали звинувачували українців у «пріоритетності над громадянами Польщі», у «відмові українців від роботи» та «демографічній загрозі для місцевих жителів». До серпня кремлівська пропаганда про війну в Україні зосереджувалася навколо трьох ключових тем: події на передовій, українські біженці та історична пам’ять.

Однак у жовтні фокус дезінформаційних наративів змістився. Якщо раніше антиукраїнські наративи були спрямовані на польське суспільство – соціальні, культурні та історичні конфлікти між Україною та Польщею, то тепер вони почали нагадувати ті, що спостерігаються в інших країнах моніторингу. Зокрема, наративи про те, що «Україна програє війну», «Захід бере безпосередню участь у бойових діях», а «ЗСУ нападають на мирне населення чи здійснюють інші воєнні злочини». 

Варто також зазначити, що різні теорії змови, які поширюються через канали Telegram, також стають все більш поширеними в польському проросійському дезінформаційному середовищі. Серед них – звинувачення щодо «американських біолабораторій», «секретної зброї», «наркоманії президента України», «використання нацистської символіки» тощо.

Румунія

Проросійські дезінформатори в Румунії у Facebook та на новинних сайтах здебільшого зосереджені на антизахідних і євроскептичних повідомленнях.  

Скориставшись географічною близькістю Румунії до України, прокремлівські голоси активно просували наратив про те, що «Захід ставить під загрозу Румунію своєю антиросійською політикою». Деякі стверджували, що «війська НАТО почнуть свій наступ проти Росії через територію Румунії», тоді як інші меседжі були зосереджені на нагнітанні страху навколо енергетичної кризи та потенційних ядерних загроз.  

Антисанкційні наративи також були поширеними в інформаційному просторі Румунії. Такі повідомлення були зосереджені на створенні уявлення про те, що «колективний Захід не дбає про «менші» держави, такі як Румунія, та їхніх громадян», а «зближення з Росією» видається як логічна альтернатива.

США звинувачують у тому, що вони «підштовхнули Європу, Україну та Росію до війни, наживаючись на цьому» і продовжують «залякувати менш потужні країни до політики, яка буде сприятливою для США».  

У поєднанні з заявами про те, що «Румунія в небезпеці» і що «Захід не врятує її, якщо вона зіткнеться з російською агресією», деякі повідомлення прокремлівських каналів намагаються переконати румунську аудиторію, що країна повинна «пом’якшити свою позицію щодо Росії». 

Сербія

У Сербії ключові проросійські дезінформаційні наративи у Facebook та на проросійських новинних сайтах передусім охоплювали тему економічних санкцій. Одним із найпоширеніших наративів у сербських ЗМІ та серед правлячих політиків було залякування «гегемоністичного Західу «нейтральних» країн». 

Місцеві проросійські голоси часто стверджували, що «опозиція санкціям серед громадян ЄС є широко поширеною», і наголошували на «залежності ЄС від поставок російського газу». Для підтримки такої риторики часто використовувалися проросійські заяви Віктора Орбана (і навіть Дональда Трампа), а також новини про протести в Празі, Німеччині та Австрії. Важливо те, що санкції маніпулятивно подають як «доказ» «гегемонії Заходу/США», а не як наслідок російської агресії. 

З іншого боку, Росія зображується «альтернативним світовим лідером і щирим союзником Сербії», багато в чому завдяки її позиції щодо Косова.

Наративи про «неминучу участь НАТО у війні», нагнітання страху перед ядерною війною та твердження про те, що «Україна програє війну», також з’являлися в сербських проросійських ЗМІ достатньо часто.

Словаччина

Кремлівська пропаганда в Словаччині у Facebook та на проросійських новинних сайтах обертається навколо поширених антизахідних меседжів і намагань  дискредитувати економічні санкції. Місцеві проросійські голоси виступали з критикою ЄС, НАТО та США  —  їх зображували як «слабких», «внутрішньо роз’єднаних», «некомпетентних», «двоїстих» і позначали як головних «агресорів у війні». 

США, зокрема, звинуватили в «організації війни, підриві будь-яких зусиль щодо мирних переговорів і контролі над своєю «маріонеткою» — Україною». 

Україна зображується як «слабка, та, що неминуче програє війну та як країна без моральної гідності».  «Підтвердженнями» цього є звинувачення у «злочинах ЗСУ проти цивільного населення» та «терористичній тактиці України».

Щодо санкцій проросійські дезінформатори постійно стверджували, що «санкції шкодять Заходу більше, ніж Росії і тому їх потрібно припинити». 

Подібним чином в енергетичній кризі звинувачували «неправильний політичний підхід Заходу», а не російську агресію.

Теми біженців, військової допомоги чи ескалації війни майже повністю відсутні в проросійському дезінформаційному просторі Словаччини.

Україна

Ключовою тактикою проросійської пропаганди в українському інформаційному просторі, і зокрема в Telegram-каналах, є створення інформаційного шуму, який буде дезорієнтувати аудиторію, сіяти сумніви та приховувати правду. 

Центральною темою прокремлівської дезінформації в Україні були послідовні спроби підірвати громадську довіру до керівництва країни та її західних партнерів. Тож  найпоширенішими повідомленнями були: 

• «Україна є невдалою державою з корумпованою, некомпетентною елітою, яка втратила зв’язок із громадськістю»;  
• «Західна військова допомога використовується не за призначенням, крадеться та навіть продається на чорному ринку»;  
• «Існує внутрішньополітичне суперництво, особливо між військовими та Офісом Президента» 
• «Українська економіка занепадає та майже на межі банкрутства». 

Також часто спостерігаються твердження про «напруженість між Заходом і Україною». Наприклад, твердження про те, що «егоїстичні та розрахункові західні союзники України наполягають на мирній угоді через втому від війни».

Наратив «зовнішнього управління» також був досить поширеним, зокрема, проросійські дезінформатори стверджували про те, що «Україна контролюється/використовується Заходом». 

Будь-які дискусії щодо санкцій, біженців чи військової допомоги мають на меті переконати українську громадськість, що західне керівництво та громадськість загалом «втомилися від України і невдовзі відмовляться від допомоги та підтримки». Мета цих наративів  —  підірвати суспільну мораль, викликати недовіру та втому від війни, позбавити українців надії на майбутнє.

Таким же чином російська пропаганда діяла, погрожуючи  використанням ядерної зброї. Мета в цьому була єдина – нагнітання страху. Повторний російський наступ, безпосередній вступ Білорусі в війну, дефіцит продовольства та чисельні ракетні  удари по критично важливій інфраструктурі, які мають призвести до  втрати електроенергії та опалення – не що інше, як чергові маніпуляції ворога. І це варто усвідомлювати.

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Медіаверсія матеріалу на сайті Obozrevatel

Джерело