Їх, мурованих у 18 столітті, в місті лишилося тільки два, цей, що на фото, і оранжерея. Обидва будувалися князями Любомирськими. Обидва, потім, князі передали у використання викладачам Рівненської гімназії.  В цьому будинку поселився директор, а оранжерею перебудували під квартири викладачам. Від того що тут поселився директор гімназії, всю вулицю довго називали «Директорська». Зараз ця вулиця носить назву «16 липня»… 16 липня 1990 р. було проголосовано Декларацію про Державний суверенітет України. Якщо чесно то назва вулиці мені так собі, більшість навіть не розуміє чому це 16 липня, а не 17 вересня, і яка між ними різниця. Здається держава, яка постала після декларації, мала б піклуватися про історію свого краю, а державні органи мали б берегти матеріальні залишки давньої культури. Будинок належить Рівненській міській раді, земля під ним також.  Багато років тому цей будинок взяли в оренду тов «РУСАНА». Там була якась забігайлівка, але будинок вони все ж якось берегли і обслуговували. Потім земля в центрі міста сподобалася непорядному забудовнику, який вирішив що краще тут поставити якісь офісний центр, чи житловий будинок.  Земля тут дорога, тому й нерухомість буде дорого продаватися. Забудовник створює фейкову ТОВ яку називає «Русана +» і я так розумію з натяком що це не плюс, це хрест який вони поставили на цьому будинку, щоб знищити його.  З керівництвом міста, я так розумію домовилися… і почалася епопея нищення. Орендарі, які не мали права робити жодних рухів без узгоджень з міською владою, почали «ремонт», зруйнувавши в середині повністю старі інтер’єри. Вони навіть перестінки повністю розбили, а дах підперли дерев’яними підпорками. Читайте також:Опис старовинної садиби, яку знищили в Луцьку

Щоб не втратити цей унікальний для нашого міста будинок, тодішній очільник культури міста Тарас Максименко розпочав процес визнання за будинком статусу пам’ятки архітектури місцевого значення.  Після того як міський відділ культури міста Рівного розпочав процес визнання цієї будівлі як пам’ятки архітектури, юристи непорядних забудовників почали всіляко будувати козні, розуміючи що не зможуть знести будинок, якщо він матиме статус пам’ятки. Roman Stasyuk будучи міським депутатом, виготовив за свої кошти паспорт об’єкта і голова рівненської ОДА видав наказ про взяття пам’ятки на облік. З цього часу будинок набуває статусу нововиявленної пам’ятки і захищається законом, точно так само як й інші пам’ятки. Але закон зобов’язує в трьохрічний термін передати документи в міністерство культури, де вже будинку остаточно надають статус пам’ятки і ставлять на облік. Після того як голова ОДА підписав наказ, документи дивним чином не потрапляють з п’ятого поверху на перший, де знаходиться управління культури і відділ який займається збереженням культурної спадщини. Коли я питав начальника відділу Юрія Калітинського чому документи не відправленні в міністерство? То відповідь була одна, що він не має жодних документів, бо йому їх ніхто не передавав.  І це при тому що колишій начальник управління культури Ярослав Мельник був присутній під час підписання розпорядження головою. І так всі три роки!!! За цей час змінився міський голова Хомко і на його місце прийшов новий мер Олександр Третяк, який активно долучився до процесу порятунку будинку, створив комісію, вони зайшли в середину і побачили що там вже все знищено.  Юристи міської влади подали в суд на орендарів, але виявилося що юристи в забудовників крутіші. Забудовники вирішили доказати, що доктор наук з історії архітектури Ольга Михайлишин не розбирається в пам’ятках, знайшли на вулиці якусь цеглину, взяли шматок дерева і зробили аналіз, який показав що це матеріали не 18, а 19 століття, тому з будинку треба зняти статус пам’ятки. Для читачів хочу сказати, що статус пам’ятка отримує не від давності, а від значення, тому навіть будинки 20 століття отримують статус пам’ятки, якщо вони цього заслуговують. В даному випадку юристи для суддів запропонували цеглину і дерево, які були відібрані безконтрольно і це могли бути дійсно взяті матеріали будь де. Для справді достовірної експертизи, мала б бути створена комісія з спеціалістів і фахівці мали б вказати де відібрати матеріал на експертизу і де мала б робитися експертиза. Для судді в Рівному виявилося достатньо сумнівних і непрофесійних «доказів», що надав забудовник і суддя зобов’язав зняти статус пам’ятки з будівлі. Нова очільниця управління культури Любов Романюк перейнялася питанням порятунку будинку і вирішила оскаржити рішення рівненського суду. Управління підготувало новий пакет документів, який відправили до міністерства (бо старі вже за цей час стали не актуальні). Паралельно подали скаргу на рішення в апеляційний суд, який проходив у Львові. Але в забудовників руки довгі, грошові знаки судді дуже люблять і львівський суд так само виносить рішення, що будинок не є пам’яткою. Судді і забудовники у нас в країні виявляються більшими спеціалістами, ніж історики архітектури і мистецтвознавці! Шкода будинок, зло бере від дій влади, яка не може боротися зі всесильними забудовниками.  Не знаю на скільки ця безсилість дійсно безсила, чи навмисно юридично нікчемна служба в органах місцевої влади грає в одну дудку із забудовниками. Читайте також: У Луцьку змінили фасад історичної будівлі через утеплення

Джерело

Друк / PDF