НАСПРАВДІ, у перекладі з англійської дипломатичної мови на нормальну слова Кірбі звучать так: «Вашингтон зробить те, що мала б вже давно зробити Москва». Юридичний гачок вже закинутий: до Комітету Ради Безпеки ООН з питань санкцій проти КНДР США надали докази постачання Пхеньяном зброї «Вагнеру», яка використовує її у війні в Україні. Це по-перше.

По-друге, Пригожин даремно вважає себе з американцями «колегами». Адже його натяк на найбільшу ПВК у світу – Academi (раніше Blackwater) абсолютно безпідставний. Через те, що вона – абсолютно легальна, діє в правовому полі й, відповідно, платить податки, а не встановлює статутний капітал у 10 тисяч рублів та існує за рахунок держбюджету РФ.

По-третє, фіксація російської ПВК як терористичної організації надасть Вашингтону підстави для її системного знищення. Фактично, американці перетворюють «Вагнер» на «Аль-Каїду», а Пригожина на Усаму бен Ладена. З усіма наслідками.

По-четверте, ще в листопаді Пригожин на звинувачення у втручанні в американські вибори через своїх ботів зухвало відповів «втручались, втручаємось і будемо втручатись». Тепер, свою суто внутрішню справу США перенесли на міжнародний рівень і з ботовського – на терористичний.

По-п’яте, Пригожин, здається, дійсно не розуміє найголовнішого –  він є таким самим «гарматним м’ясом» для Кремля, як і його вже вбиті в Україні «професійні музиканти», а нині ще недобиті зеки-аматори. 

І у свій час Пригожин піде за своїм «оркестром», повторить долю якщо не бен Ладена, то Распутіна. А де це буде зроблено (в Україні, Африці чи Росії) і чиїми руками – вже не суттєво. «Кухар Путіна» зробив свою справу і має піти. Хоча б тому, що знає занадто багато таємниць кремлівської кухні. Проте від перетворення Росію на «Вагнерстан» це вже не убезпечить.

Навіщо Медвєдєв згадав 1812 рік

«Проводячи спецоперацію в Україні, Росія веде нову Вітчизняну війну з Києвом та Заходом». Так заступник голови Ради безпеки РФ Медвєдєв прокоментував заяву голови Євродипломатії Жозепа Борреля про перемогу Росії над Францією 1812-го року та Німеччиною 1945-го у своїх соцмережах.

«Відповідно, укронацисти та Західна Європа — прямі спадкоємці тих, хто воював із Росією. І тому війна з ними нова Вітчизняна», — робить висновок Медведєв, стверджуючи, що Росія в ній переможе.

Те, що українців, які воювали пліч-о-пліч з усією антигітлерівською коаліцією, він назвав «укронацистами», – вже звичний наратив, на який ніхто не ведеться. Намагання привласнити собі перемогу у 1945 році – також відома і давня забава кремлівських «істориків». Така ж, як і за допомогою альтернативної історії «анексувати» Київську Русь

І ось, після «половців та печенігів», у пропагандистський бій пішов Наполеон, перемогу над яким у РФ називають виключно «російською».

НАСПРАВДІ, тільки серед списків генералів російської армії за ті часи можна знайти голландців, швейцарців, греків, данців, італійців, шведів, фінів, австрійців; французів, німців.

Наприклад, у лавах сухопутного генералітету 1812 року четверо носили шотландські прізвища (Ренні, Барклай де Толлі, Левіз Менар, Леслі).

Ще одна національна група у генералітеті, італійська, налічувала 11 представників. Балканці – дев’ятеро. Вихідці з Південного Кавказу також складали велику групу у генералітеті (15 осіб). Із них 13 мали грузинські прізвища.

Інші європейські нації в російському генералітеті були представлені п’ятьма голандцями, чотирма шведами (пов’язаними так чи інакше з Фінляндією), двома ірландцями, двома швейцарцями та данцем.

Кожен третій генерал російської армії тих часів носив іноземне прізвище та сповідував не православну релігію. Медвєдєв, звичайно, про це не згадує. 

Тому в контекст «вітчизняної 1812 року» російська війна в Україні аж ніяк не вписується. Навіть, з огляду країн-партнерів, які підтримують її. Не кажучи вже про те, що слово «війна» офіційно заборонено в РФ. Але влада РФ вже використовувала цей термін як: «народна», «визвольна», «третя світова війна», і ось нарешті «вітчизняна».

Чим більше назв у війни – тим менше шансів перемогти в ній. До того ж, нагадаємо, з недавніх часів Медвєдєв під словом «перемога» має на увазі виключно «не програш» (що зрештою призвело до появи ЗРК на дахах московських адмінбудівель), а патріарх РПЦ Кирил взагалі заговорив про кінець світу.

Бункер-2023 все більше схожий на бункер-1945

Той самий Медвєдєв, коментуючи підсумки останнього «Рамштайну» (і явно нервуючи), спрогнозував, що «конфлікт буде тривалим» і нафантазував, що «в якийсь момент складеться новий військовий альянс із тих країн, яких дістали американці та зграя їх кастрованих псів. Таке завжди відбувалося в історії людства під час тривалих війн».

НАСПРАВДІ, чому у Росії бояться «зграї кастрованих псів» незрозуміло, адже у неї є чудовий загін її «бойових вовків» у складі – ОДКБ. Чому ж він не кидається на захист свого вожака? Хто з країн-учасниць ОДКБ підтримує російську війну в Україні, крім Білорусі? Яку «збірну команда» може зібрати Росія? «ЛДНР», Абхазія, Південна Осетія, Сирія та Еритрея? Навіть, Іран вслід за Сербією назвав Донбас і Крим невіддільною (частина/ознака) частиною України.

А щодо того, хто кого підтримує в цій війні наочно видно на цій карті Всесвітнього банку та Стокгольмського інституту дослідження проблем миру.

Відзначимо, наприкінці існування третього райху (якщо Медвєдєв так вже полюбляє історію) у фюрер-бункері також до останнього вірили в розвал антигітлерівської коаліції та створення якоїсь нової (цьому, власне, присвячений улюблений  серіал Путіна «17 миттєвостей весни»). Чим все це завершилося відомо.

Мешканці сучасного фюрер-бункеру не тільки візуально, а вже, навіть, лексично повторюють історію своїх історичних попередників і закінчать приблизно так само.

 11 міфів Путіна, які вже розбили ЗСУ

І наостанок, так само як і в 1945-му, коли Гітлер відчайдушно сподівався то на нову коаліцію, то чекав на армію генерала Венка, то хаотично перетасовував своїх генералів, сподіваючись на диво, – в його найближчому оточенні вже все розуміли.

Так само і зараз, бойовий загін російської пропаганди – «воєнкори» – обурився тим, що командувача ПДВ Михайла Теплинського було знято з посади, а його місце посів перший заступник начальника Військової академії Генштабу Олег Макаревич. 

«Воєнкори» звертають увагу на те, що останній ніяк не пов’язаний із цим родом військ, а перестановки пояснюють розколом усередині путінського генералітету.

«Теплинський вважає, що солдатів «не можна використовувати як «м’ясо» – заявляє «воєнкор» Котенок, який припускає, що ця позиція і коштувала командувачу десантури посади. «Шкідництво чи зрада?», – риторично запитує він.

Сладков не дає збрехати і взагалі називає Макаревича «найбільш непридатним», а його призначення: «руйнуванням резерву Путіна».

Telegram-канал Grey Zone підливає олії у вогонь і взагалі визнає, що «ПДВ з початку війни дуже сильно потріпало, зокрема через підхід, що ви, мовляв, еліта, ви йдете попереду всіх».

НАСПРАВДІ, звільнення Теплинського та реакція на це Z-блогерів можуть свідчити про черговий наростаючий розкол між оточенням Герасимова та вищими офіцерами, які перебувають на фронті та мають підтримку «воєнкорів», вважають експерти ISW.

Так це чи не так – сказати важко, але ми бачимо чергове свідчення кінця путінської кривавої авантюри в Україні: «Києва за три дні» і російського десантного міфу, дикої дивізії Шойгу та крейсера «Москва», кадировців та «вагнерівців», острова Зміїний, «Харківського котла» і Херсону, «генерала Армагеддона», тепер Теплинського, який, виявляється, увесь цей час «дуже беріг десантуру». Під радісний акомпанемент калькулятора Конашенкова».

І це тільки 11 суто військових міфів Путіна, які за 11 місяців вже розбили Сили оборони України. Далі – буде. На черзі остаточний кінець, який значно ближчий, ніж здається в останньому кремлівському фюрер-бункері. І жодна наполеонівська зброя, яка виглядає відчайдушною пропагандистською вундервафлею, вже не допоможе. 

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело