Вірш з передової, з південних рубежів оборони країни.

Затихнуть скоро громовиці,

Розсиплеться на порох кров,

Не буде у повітрі криця

Нести каліцтва знов і знов.

 

Розвіються туманом сивим

Усі зомбовані кати.

Розмиють попіл згарищ зливи

І зникне присмак гіркоти.

 

Земля затягне шрами в тілі,

Зростуть дерева у лісах…

Та люди, рано посивілі,

Вже не пробачать весь цей жах.

 

З нав'язливо-брудним сусідом

Навіки розійшлись стежки.

«За кораблем мандруйте слідом!» –

Лунатиме через віки.

 

Дай Боже сили і жаги,

Дай українцям вмінь і змоги,

Поклавши все це на ваги,

Святу здобути Перемогу!

 

Позивний "Поет"

16.02.2023

Джерело