Слово Преосвященного владики Тараса, Єпарха Стрийського, виголошене у Великий, Страсний четвер 13 квітня 2023 року, під час Вечірні з Літургією св. Василія Великого в катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию.

Слава Ісусу Христу! Улюблені співбраття у священстві!

Тайна Вечеря у Страсний Четвер є місцем та часом установлення двох святих Таїнств Церкви – Священства та Євхаристії. Обидва Таїнства родяться з хресної жертви Спасителя і розкривають її спасенну суть для кожної людини, доки триває цей світ. Євхаристія є виразом радикальності Божої Любові, а дар священства є покликанням служити в імені Христа, стати «хлібом», щоб заспокоїти «голод» світу за Богом.

«Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що вибила його година переходу з цього світу до Отця, полюбивши своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця». Настала «година» Пасхи Ісуса, до якої від початку було спрямоване його послання. Вона окреслена двома словами: «любов» – яка є змістом жертви на хресті, та «перехід» – шлях через воскресіння до слави Бога Отця.

Сьогодні ми духовно теж входимо у драматичну і завершальну мить Христової «Пасхи». Все, що тоді сталося, стосується нас. На Тайній Вечері Ісус перед своїми учнями встановив Таїнство Євхаристії – безкровну Жертву своєї смерті і воскресіння. «Тієї ночі, якої був виданий» вони стали причасниками його Тіла і Крові під видами Євхаристійного хліба і вина. А наказом: «Це робіть на спомин про мене», розп’ятого та воскреслого, Ісус установив їх своїми священиками. Відтоді вони, і їх наступники у священстві, будуть репрезентували його криваву Хресну Жертву безкровно на Божественній Літургії, як свідоцтво його правдивої та істотної присутності під Євхаристійними видами між людьми у своїй Церкві до кінця світу.

Але перед тим, Господь, як останній слуга, смиренно вмиває учням ноги, щоб вони могли бути за його столом і стали причасниками Таїнства його любові. Лише любов має ту очищувальну силу, яка знімає з людини бруд і піднімає її до Божественних висот. Тому Ісус заохочує учнів наслідувати його: «Я дав вам приклад: як я зробив вам, так чиніть і ви». Христос пов’язав Таїнства Євхаристії та Священства навзаєм Заповіддю любові. Бо любов – це найцінніший спадок, який Христос залишає тим, кого кличе наслідувати у його святості. Божа святість – це не просто сяюча сила, до якої приступаємо з жахом, але сила його любові, яка очищає та зцілює людину від ран гріха та смерті.

Христова заповідь: «Це робіть на спомин про мене» є співзвучна з «Я дав вам приклад: як я зробив вам, так чиніть і ви». Тому священича гідність таємничим чином охоплює усі виміри нашого буття та спонукує, щоб ми вчитися від єдиного «Владики і Господа» «простягати свої руки» і йти туди, та робити те, до чого нас кличе воля Небесного Отця.

«Ви чисті, та – не всі». Цими словами на Тайній Вечері Ісус відкриває темну таємницю відкинення, яка уособлюється в Юді. Чи могло усе так статися з Христом, якби не було зради Юди? Юда напевно не був призначений для зради. Він став зрадником не тому, що таким був Божий план, а тому, що сам так вирішив. Бог з цим змирився, але це не змінило його плану спасіння. Божа любов не знає меж, але людина може їх створити собі на шкоду. Пам’ятаймо про це.

Вмиваючи апостолам ноги та запрошуючи так чинити собі навзаєм, Ісус вчить нас прощати, навіть якщо це здається абсолютно марним, як для Юди. Бо прощення є вступом у безмежний простір таїнства Божої любові. Її кивотом є зранене Ісусове серце, звідти спливають на нас животворні потоки Божественної крові, щоб ми стали гідними приступити до його столу, та бути співучасниками його Милосердя.

Боже Милосердя – це більше як сказане слово, це Ісусів дар самого себе, його плоть і кров, «видані за життя світу». Своєю смиренністю він перетворює хрест, знаряддя убивства, на акт радикальної самовіддачі з любові. Своїм «звершилося» на хресті Ісус стверджує правдивість своїх слів, вчинків та мети. Любов’ю Спасителя хрест стає джерелом обнови справжньої взаємності, основою для нашої відповідальної участі у його спасительні місії. Тому наше священиче служіння має бути для людей «переходом» до слави, яку Ісус має у свого Отця.

Таїнства Євхаристії та Священства поєднані з таємницею Христа в її повноті, від Воплочення до Хреста і Воскресіння. Ця єдність є джерелом благодаті, яка перетворює наше священиче життя на буття у сопричасті з Богом. І все це отримуємо здарма, без власної заслуги, щоб потім зміст та форма священства виразилася динамікою нашого життя, яке відповідає очікуванням Ісусового серця. Тому Євхаристія ніколи не може бути лише священичим літургійним актом. Вона є повною лише тоді, коли ми продовжуємо її у повсякденному служінні з любов’ю, щоб у такий спосіб співдіяти з Богом у спасінні світу.

Цього особливого для нас дня, просімо у Бога для себе мудрості, щоб збагнути даровану нам священичу гідність. Господь завжди дає нам те, про що ми просимо, хоч часто він робить це своїм Божественним способом. Не раз цей спосіб теж передбачає і хрест. Він є знаменням радикальної любові, яку зможемо приймати та дарувати, коли центром нашого буття буде Євхаристійний Ісус. Йому належить наша вдячність за дар життя і радість з його близькості, та за довіру, з якою він розділив з нами свою священичу гідність і послання нести у світ Божу любов та служити задля спасіння людства. Амінь.

Слава Ісусу Христу!

† Тарас Сеньків,
єпарх Стрийський

Джерело