Слово Преосвященного владики Тараса, єпарха Стрийського у Світлий празник Воскресіння Христового 16 квітня 2023 року, виголошене в часі Архиєрейської Божественної Літургії в Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию.

Христос воскрес! Всечесні отці, дорогі у Христі браття і сестри!

«Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним». В цих словах уся драма і правда, яка стала явною Страсної п’ятниці. «Геть, геть, розіпни його». «Він мусить померти, бо він із себе зробив Божого Сина» – кричав натовп. І в догоду йому, та й зі злоби і страху, беззаконні судді прирікають Божого Сина на загибель. Вселенна бачила агонію «Засновника життя» та стала свідком його ганебної смерті через розп’яття на хресті.

Але третього дня новий гріб, який ще вчора був останнім пристановищем для змордованого тіла Спасителя, є порожнім.  Той, хто задля спасіння світу висів на дереві хреста, воскрес із мертвих. Після прощальних слів на Тайній Вечері, після молитви в Гетсиманії та після трагедії Страсної П’ятниці, яку продовжило глибоке безмов’я Великої суботи, на світанку, першого дня по суботі, стривожені мироносиці чують від Ангела несподівану радісну Великодню звістку: «Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп’ятого? Він воскрес, його тут нема».

Виявилося правдою те, що визнав римський сотник: «Він справді був Сином Божим». А якщо він воскрес із мертвих, то став у історії тим наріжним каменем, на якому сам Бог заклав з людьми новий Завіт віри, надії та любові. Завіт на їх життя і безсмертя, бо «Господь життя не знає фатальності смерті». Воскресіння є маніфестацією сили, справедливості та милосердя вироку Божого суду над людським гріхом та смертю: Любов перемогла ненависть.

Господь воскрес із мертвих і дає всім, хто бере участь у його перемозі над силами пекла, мужність і силу продовжувати будувати нове людство, яке відкидає будь-які форми насильства, лукавства та несправедливості. Володар життя могутньо підвівся із мертвих та сам став для людства відчиненими дверима примирення і шляхом до вічного життя.

«Ви шукаєте Ісуса з Назарету, розп’ятого. Він воскрес, його тут нема». Ці слова Божого посланця до жінок, які шукають у гробі Ісусове тіло, сьогодні звернені і до нас. Ісус не є особистістю з минулого. Він живий, і як живий йде та кличе нас слідувати за ним, щоб з витривалістю подолати дорогу до вічного життя.

Коли Ісус вперше говорив з учнями про хрест і воскресіння, вони сходили з гори Преображення і питали один одного, що означає «воскреснути з мертвих». На Великдень ми радісно ісповідуємо, що гріб порожній, що Христове тіло не зазнало тління, що він належать до світу живих, а не до світу мертвих. Спаситель є Альфа і Омега, тому існує не тільки вчора, але також сьогодні і назавжди. Але одночасно воскресіння є так далеко за горизонтом нашого досвіду та уяви, що і ми питаємо себе: що означає «воскреснути з мертвих»? Що це означає для нас, для світу, та для історії в цілому? Зрештою, якщо колись ожила одна людина і більше нічого, то як це має нас стосуватися?

Але воскресіння Христа є суттєво іншою дійсністю. Це радикальний крок у абсолютно новий вимір, якого ніколи раніше не було за всю історію розвитку життя. Вступ у абсолютно новий порядок буття, в якому торжествуватиме неперевершеною мірою остаточна і вічна взаємність між Триєдиним Богом Творцем та людиною.

Богочоловік Ісус воскрес до цього нового незбагненного життя. Таїнство воскресіння Ісуса спочиває у тому, що він не був сам, не закрився у власному «я», але був одно із живим Богом. Він, Отче Слово яке взяло людське тіло, вічно перебуває в обіймах Того, Хто є самим життям, і чиї обійми охоплюють і пронизують буття всього існуючого. Життя Ісуса не було лише його власністю, але буттєвою взаємністю з Богом Отцем, і тому воно у нього не могло бути відібране. Він міг дозволити себе вбити на хресті з послушності Отцю та з любові до людей, але саме цим була подолана невідкличність смерті. Повнота життя в особі Христа заявила про свою нездоланність тим, що воно розквітло навіть у гробі.

Смерть Спасителя була актом любові. На Тайній вечері він передбачив смерть і перетворив її на дар самого себе задля відкуплення всього людства. Його буттєве спілкування з Богом є маніфестацією любові, і ця любов була справжньою силою проти смерті, сильнішою за смерть. Воскресіння – це як спалах нествореного Божественного світла, яке проникло в усі оповиті темрявою закутки створеного світу. Як вибух любові, котрий розв’язав досі нерозривний вузол протилежності між життям і смертю. Великдень започаткував новий вимір буття, життя будучого віку, яке успадкуємо і ми у воскресінні до вічного життя «після життя по смерті».

Тому воскресіння Ісуса є не лише подією з минулого. Це якісний крок в історії «розвитку» життя взагалі, вступ до майбутнього нового світу, який, починаючи від Христа, постійно проникає в наш світ, обіймає його і перетворює. І ми стаємо учасниками цього дійства через хрещення. Це Таїнство є не тільки обрядом прийняття до спільноти церкви нової людини, але Таїнством її «одягнення у Христа», у його смерть та воскресіння, її відродження до нового життя.

Новизну воскресіння святий апостол Павло описує словами: «Живу вже не я, а живе в мені Христос». Саме «я», основна ідентичності, змінилося: «живу я, але вже не я». Це звільнення нашого «я» від ізоляції та віднайдення себе в неосяжності Бога. Воскресіння захопило нас у хрещенні, яким ми привтілені до нового виміру життя, і його перспектива відкрита нам серед негараздів нашого часу. Жити своє життя як постійне входження у простір Бого-людської взаємності: це сенс Пасхальної радості. Воскресіння не закінчилося, воно триває і захопило нас міцними обіймами Воскреслого.

«Живу вже не я, а живе в мені Христос»: це формула християнського буття, формула воскресіння в часі. Якщо ми живемо таким чином, ми змінюємо світ. Це формула, протилежна усім ідеологіям насильства, корупції та жадоби влади, і програма, за якою будуємо своє життя на землі, щоб вкінці осягнути воскресіння. Амінь.

Христос воскрес! Воістину Воскрес!

† Тарас Сеньків,
єпарх Стрийський

Джерело