Висновки

Формальна блокада російських теле- і радіоканалів у країнах Балтії значно обмежила поширення пропаганди, хоч повністю її не стримала. Її тон агресивний,  пропагандисти щоразу більш вигадливі в добиранні наративів та методів.  Передусім використовують соціальні мережі, які є більш важливим інформаційним каналом для російськомовних користувачів, ніж у випадку осіб литовського, латвійського чи естонського походження. При зменшенні ролі традиційних ЗМІ Москва сягнула за новими комунікаційними техніками, а у віртуальному світі створила павутиння фальшивих профілів, які служать до збільшення популярності поширюючих дезінформацію сторінок. Публічні пости російською мовою спираються на офіційні російські наративи, які говорять про мир та нейтральність. Одночасно закриті групи в соцмережах дозволяють на створення і поширення „альтернативних”, критичних щодо домінуючого дискурсу і більш радикальних версій подій, при збереженні відносної анонімності. Після 22 лютого 2023 року однією з головних тем стали біженці з України. Хоча спільноти балтійських держав вже від перших днів російсько-української війни займаються допомогою особам, які втекли від жахіття війни, в соцмережах поширюються негативні коментарі на їхню тему. Автори звинувачують Захід і українське керівництво у спричиненні до нападу Росії на Україну, a також звинувачують біженців, які прибули до Литви, Латвії та Естонії, у зраді своєї Вітчизні і втягненні держав ЄС у військові дії. Частина мешканців країн Балтії побоюється також, що уряди, концентруючись на підтримці біженців, обмежують суспільну і соціальну політику, направлену до бідніших суспільних груп в цих державах.  Безсумнівно, такий спосіб мислення частково спричинили поразки попередньої інтеграційної політики балтійських держав. На щастя, одначе, ці наративи не знаходять ширшої аудиторії. І все-таки, інтернет-платформи ще не виробили відповідної стратегії щодо цього типу діяльності, зазвичай застосовуючи тривалі або тимчасові видалення пропагандистських публікацій. Трапляються  одночасно протилежні ситуації, коли алгоритми блокують профілі тих, хто висловлює незадоволення російською агресією або закликає до підтримки України. Зокрема, подібні проблеми стосуються відповідних алгоритмів в мовах невеликих держав – Литви, Латвії, Естонії чи Балкан.

Регуляція і адміністраційні процедури в Литві, Латвії і в Естонії створюють значні перешкоди в успішному впливі пропаганди на мешканців. Литва планує створення центру, завданням якого буде моніторинг і виявлення прокремлівської пропаганди. Добрим сигналом є також зріст свідомості про масове розповсюдження дезінформації (media literacy) i вміння розпізнавати фальшиві змісти. Змінюється теж само відношення до Росії серед російськомовних користувачів в балтійських державах. Дослідження в Латвії виявили, що понад половина респондентів (63%) переконана, що закордонна політика держави має бути спрямована на Захід, a не на Схід. Серед російськомовних цей відсоток був дещо меншим (41%), однак різниця в цьому питанні протягом останніх років є виразною. Під час, коли в 2010 р. фаворитів закордонної політики, спрямованої на Схід, було 46%, на даний момент їх існує лише 18%.

Що цікаво, російській пропаганді в балтійських державах щоразу частіше починає товаришити дезінформація з боку Китаю. Останнім часом спротив публічної думки спричинила заява китайського посла у Франції Лу Шайе, який піддав сумніву суверенність колишніх радянських республік і приналежність Криму до України. Посол висловив сумніви щодо статусу країн Балтії як суверенних держав. І це не перший випадок фальшування історії і підривання територіальної інтегральності балтійських держав авторитарними режимами. Раніше в російській Думі зініційовано процес розгляду анулювання визнання незалежності Литви. Поширення дезінформації стає, отже, черговим інструментом агресивної політики Китаю щодо балтійських держав. Служби безпеки Литви, Латвії та Естонії успішно інформують про шпигунську діяльність, спроби вербування російськими, білоруськими та китайськими розвідслужбами. Фіксується також інтенсивність діяльності розвідницьких структур Китаю в площині інформаційних операцій та кіберрозвідки. Це означає, що пропагандистська активність Китаю стає щоразу більшим викликом для урядів Литви, Латвії та Естонії.

Олександра Кучинська-Зонік

Джерело