І батько, і дід, і захисник
Військовий на псевдо «Савел» долучився до прикордонників минулого року.
Коли російські загарбницькі війська ступили на українську землю – чоловік пішов у ТРО. Кілька місяців в територіальній обороні і коли Сили оборони України відтиснули ворога з області, чоловік подався у прикордонники.
Спочатку у складі зведеного загону вибув для оборони України на північ, а потім на схід країни. Зараз чоловік також на передовій.
Найтяжчим для прикордонника є Донеччина, де він вже вдруге. «Важко дивитись і усвідомлювати, що там, де ще нещодавно вирувало життя – зараз пустеля. росія знищує все, до чого тільки торкнеться», – розповідає «Савел».
Розмірене цивільне життя чоловік змінив на військовий однострій. До повномасштабного вторгнення «Савел» займався бізнесом – виробляв дитячі іграшки та займався будівництвом.
Зараз найбільше прикордонник мріє повернути своє, повернути всі втрачені території. В планах чоловіка після ротації потрапити у «Сталевий кордон», щоб якнайшвидше наближати Перемогу.
На запитання, чому чоловік знову і знову їде на передову, відповідає: «А як інакше? Я б себе не поважав. Це мій обов'язок – захищати свою країну».
Вдома на прикордонника чекає кохана дружина, син, донька та маленький онук. Вони всіляко підтримують свого захисника і дуже ним пишаються.
Хобі чоловіка – футбол. Зараз грати у нього «Савел» не має можливості. Але розповідає, що після Перемоги обов'язково поверне хобі у своє життя.
Життєвий принцип військового: «Вперед і тільки вперед. Треба пробувати один, два, три рази. Ніколи не можна опускати руки. Все вдасться».
А ще прикордонник каже, що хоче після Перемоги залишитися охороняти кордон, бо треба ж комусь чатувати на кордоні, аби ворог знову не напав.