Практично жодне популярне російське політичне шоу останніми місяцями не минає без закликів завдати ядерного удару по країнам Заходу та Україні. Найбільше в «ядерній істерії» зі шкури пнеться «головний» російський пропагандист Володимир Соловйов, який накидається навіть на абсолютно провоєнних «експертів» за те, що ті не готові перетворити Україну на радіоактивну пустелю чи завдавати ударів по країнам НАТО, пише Jamestown Foundation.

Колеги Соловйова, зі свого боку, виправдовуються, що їм абсолютно  не шкода  умовного Івано-Франківська, проте вони не хотіли б забруднювати радіоактивними відходами Київ, оскільки планують приєднати його.

Найнебезпечнішим у такій пропаганді є не лише її агресивний контент, а й емоційне тло, в якому вона подається. Закликаючи знищити увесь світ, Соловйов і подібні йому пропагандисти водночас створюють із Росії  образ жертви, занадто боязкої та шляхетної країни, яка не здатна зробити навіть найнеобхідніші кроки для самозахисту. Пропаганда малює картину світу, де Росії протистоїть страшна загроза, яку можна зупинити тільки ядерним ударом, і ніяк інакше. Водночас створюється відчуття, ніби противники Москви воюють на чужій території, тоді як Росія  не наважується завдати  удару навіть по «своїй землі», під якою пропагандисти мають на увазі Україну.

З одного боку, така пропаганда підводить російських обивателів до думки про неминучість ядерної війни та необхідність завдання як мінімум тактичного удару для власного виживання. З іншого боку, вона веде до невдоволення владою, яка у цій ситуації представлена ​​як слабка, безпорадна та нездатна захистити власне населення.

Падіння рейтингу

Схожі процеси вже відбувалися у 2018–2020 роках, коли рейтинг президента РФ  Володимира Путіна  неухильно знижувався. Якщо на початку 2019 року  довіру Путіну  висловлювали лише 33% опитаних, то наприкінці травня 2019 року рейтинг російського лідера  знизився до 31,7%. Згодом, на тлі пандемії коронавірусу, рейтинг довіри російському президенту знову оновив історичний мінімум і  впав до 23%.

Формально зниження рейтингу почалося з непопулярної пенсійної реформи, проте дуже показово, що народний запит на той час стосувався не лише соціальної сфери. Зокрема, влітку 2021 року соціологи відзначали такі складові зростання імперсько-консервативного запиту, як сильний лідер, наведення ладу в країні та військова перемога. Саме з цим дослідники пов’язували різке зростання популярності радянського диктатора  Йосипа Сталіна  і пояснювали його тим, що імперський запит населення задовольняється в  медійному просторі, але не в реальному житті. Простіше кажучи, Путін почав втрачати популярність серед обивателів насамперед тому, що продемонстрував нездатність впоратися з загрозою, про яку сам так багато говорив.

БІЛЬШЕ ЗА ТЕМОЮ:

Чому навчатимуть українських дітей на окупованих територіях

Із цим самим явищем була суттєво пов’язана висока підтримка війни російською більшістю на початковому її етапі. Оскільки під впливом пропаганди відчуття загрози з боку Заходу з роками постійно зростало, у момент початку вторгнення росіяни відчули полегшення, повіривши, що тепер «загрозу буде ліквідовано», а Путін нарешті почав поводитися як «сильний лідер».

Зараз очільник Росії знову ризикує опинитися в тій самій небезпечній для нього ситуації, коли єдиним способом підняти популярність був початок повномасштабного вторгнення. Поки новий виток падіння рейтингу ще не розпочався, проте навіть лояльні до Кремля експерти зазначають, що рівень тривожності росіян зростає, а її природа відрізняється від тієї, яка була в пізньому СРСР. За їхніми словами, «радянська тривожність» мала мобілізуючий характер і допомагала  долати кризи, тоді як нинішній стан суспільства може скотитися у зневіру чи розпач.

Криза довіри

Ще одним наслідком пропагандистської ядерної істерії можуть стати труднощі під час проведення  нового витка  мобілізації, ставлення до якої характеризується як негативне. Пропагандисти постійно повторюють, що завдання ядерного удару по противнику здатне захистити життя російських солдатів, і у разі, якщо держава натомість знову почне відправляти росіян на фронт, невдоволення населення стане ще більшим.

Складається враження, що влада це розуміє і в Кремлі, зосереджуючи основні пропагандистські зусилля не на спробі переконати дорослих, а на  здійсненні впливу на дітей. Навесні незалежні журналісти спробували підсумувати ефект, який пропаганда чинить на школярів. Інформація дуже відрізняється залежно від школи, позиції вчителів та особливостей сприйняття конкретної дитини. Деякі діти кажуть, що у них «немає сил більше слухати про велич Росії», тоді як інші  охоче підхоплюють  радикальні настрої та обсценну лексику на адресу «геополітичних супротивників».

Однак незалежно від того, наскільки добре діти сприймають пропаганду, очевидно, що криза довіри Путіну станеться ще за нинішнього покоління дорослих. З одного боку, вона може стати вікном можливості для російської опозиції. Втім, якщо, як і у 2019 році, цим вікном не вдасться скористатися, відповіддю влади на таку кризу може стати новий виток військової ескалації.

Джерело: Ксенія Кириллова, для Крым.Реалии

Джерело