Проповідь Преосвященного владики Тараса, в день свята Покрови Пресвятої Богородиці, 1 жовтня 2023 року, виголошена в часі Архиєрейської Божественної Літургії в храмі Покрови Пресвятої Богородиці с. Вовчатичі біля Ходорова.

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа Амінь! Слава Ісусу Христу!

Всесвітліший отче декане, всечесніші отці, дорогі брати і сестри!

Хочу найперше привітати вас з ювілеєм 30-ліття від заснування парафії. Яка б довга історія не була за нами, сьогодні тридцять років тої історії, яку ви прожили, яку ви творили, але разом з тим це історія, через котру всіх нас вів Господь. І особливо це відчувається в нинішньому празнику Покрови Матері Божої, тому що в останні більш-менш тридцять років цей празник, такий славний, історично близький нашій історії, нашому народові, отримав особливе забарвлення. Жоден празник не є так політизований і націоналізований як празник Покрови Матері Божої. Тому що в нашу свідомість він є вписаний як празник тих, хто вибрав свободу, празник, у якому в особливий спосіб вручаємо Богу наших захисників – всіх, хто боровся за честь і славу, свободу і незалежність нашого народу і нашої держави.

Цей празник має свою історію, ви її всі знаєте. Але є один дуже важливий момент, котрий я хотів би сьогодні всім нам пригадати. Сьогоднішнє Євангеліє говорить про мовчання Боже, коли жінка кричала «Ісусе, сину Давидів». Поганка визнавала Христа Богом, тоді коли євреї не визнавали його Месією, Ісус мовчав. Оця мовчанка Божа не раз дотикала нашої душі болючим дотиком.

Історія сьогоднішнього празника починається тоді, коли люди зібралися в храмі і просили в Бога порятунку, просили в храмі, де був омофор Пречистої Діви Марії. І один монах і його учень, побачили як Пречиста Діва Марія підняла свій омофор над народом, що молився, як знак Її заступництва і охорони.

Вже стало традицією, що люди все в Бога просять. І дуже часто просять собі здоров’я, щоб далі грішити просять собі успіху, щоб далі обманювати інших, просять собі грошей, щоб мати можливість панувати над іншими. А тоді люди розуміли, що кожне нещастя, є плодом людських гріхів, тому що нещастя приходить через гріх, смерть прийшла через гріх. І коли люди зібралися, як і ми збираємося і просимо, ніколи так не було і не буде, щоб Бог давав людині рятунок, щоб вона могла далі грішити.

Ті люди, що зібралися тоді, вони просили у Бога прощення, вони казали «Господи помилуй». А в тих словах «Господи помилуй» було щире каяття і рішуча постано виправитися. І тільки така молитва спричинила появу Пречистої Діви Марії, котра прийшла до них і засвідчила Боже вислухання і дар порятунку. І той дар порятунку це був аванс на майбутнє, щоб люди могли цю постанову виправитися здійснити.

Тому, Покров Матері Божої є передусім святом особистого навернення кожного з нас, цілого народу, всього людства, а Вона виступає гарантом того, що Бог дає нам аванс, дає нам надію на майбутнє, яке, однак хоче, щоб ми прожили вже без гріха. Тому, це передусім релігійне свято, свято в котрому Бог запевнює через Покров Пречистої Діви Марії нам майбутнє якщо ми почнемо жити згідно Божої волі. І коли ми говоримо, що це є наше національне свято, то я хочу сказати наскільки це є важливо, щоб ми в своєму суспільному, політичному і економічному житті, керувалися Божим законом справедливості, любові, моральними законами, природними законами, які зберігають нашу особисту, людську ідентичність, котру визначає нам Бог, а не людина. І поняття демократії, лише тоді виправдовує себе як політична система, коли на першому місці завжди і всюди стоїть людина як Божий образ і подоба, для якої найважливішим є її спасіння і вічне життя.

І коли сьогодні ми проживаємо цей важкий час війни, направду безглуздої інтервенції росії, яка показує до чого людину доводить гріх, як він спотворює її. І це є ще більшим викликом, щоб ми в цій боротьбі, після перемоги, яка буде, тому що сьогодні Покров Пречистої Діви Марії є не тільки історична подія, а знак, що Вона є з тим народом, котрий стоїть на стороні правди, котрий вміє молитися, але у своїй молитві вміє благати в Бога прощення та запевнити Його, що має сильну і непохитну волю зберегти Божі закони основою свого майбутнього життя.

Бо якщо ми не зуміємо у своєму житті поставити Божу правду, Божий закон на перше місце, тоді не дивуймося, що Бог буде мовчати, а наша історія може бути дуже подібною до того агресора, котрий сьогодні є для нас випробуванням на вірність Богу, вірність своєму народові і вірність своєму історичному покликанню. А воно не може бути інакшим як покликання християнського народу, котрий має звіщати своїм словом і свідоцтвом свого життя істинне Євангеліє. Має засвідчувати свою віру, тому що віра є запорукою того, чого сподіваємося. А сподіваємося ми чого? Останнє речення Символу віри – «Очікую воскресіння мертвих і життя майбутнього віку». Іншого історичного призначення жодна людина ані жодний народ не має. Якщо цю істинну Бога істину вічного життя нам хтось хоче відмінити, то це ще гірший ворог як та московія, тому що московія хоче позбавити нас життя в тілі, а ці хочуть позбавити нас життя вічного.

Тому сьогоднішній празник направду є нашим національним святом, на тлі котрого віддзеркалюються ці справедливі риси української душі, а одночасно це свято, котрим Господь Бог, через руки Пречистої Діви Марії кличе нас до вірності собі, і Він є перший, хто через Її знамення і Покров, запевнює нас «Я є з вами. Не бійтеся». Просімо сьогодні, щоб за молитвами Пречистої Діви Марії ми могли Йому відповісти «Боже, а ми є з тобою». Амінь.

Джерело