Подоляка в черзі на «гілляку»: дайджест пропаганди за 22-24 грудня 2023 року

«Головний аналітик війни» у листі очікування на покарання

Черговий пропагандист отримав (поки що заочно) по заслугах в Україні. Вслід за Гаспаряном та Вітязєвою, 22 грудня прокуратура Сумської області повідомила, що до 12 років позбавлення волі засуджено уродженця українського міста Суми блогера Юрія Подоляку.

Він відреагував на це так: «Я до свого строку в нацистській Україні точно не доживу. Тут, як у тому анекдоті про ішака та падишаха, або я раніше помру, або нацистський режим. Наше спільне мирне співіснування вже неможливе з низки причин, а тому… 12 років мені там дали, 112 або 212 років… Це вже не має жодного значення».

НАСПРАВДІ, Подоляка – найкрупніший «ішак» серед пропагандистів, які вже встигли потрапити до «листа очікування» на покарання в Україні. Кількість підписників на його каналі – понад 2 млн 700 тисяч. Для порівняння, у Соловйова – 1 млн 271 тисяча. Раніше YouTube видалив канал Подоляки зі своєї платформи. (На той момент він зібрав понад мільйон підписників).

Зауважимо, саме Подоляка поширив в інформпросторі фейк про те, що одна з жінок, постраждалих під час обстрілу російськими військами пологового будинку в Маріуполі, — найнята акторка.

Подоляка, крім того, що його призначили «головним аналітиком війни» (навіть, періодично вмикають на головних пропагандистських телевізійних ток-шоу), причетний до поширення наративів в стилі «Польща хоче захопити Захід України» та «Регіони не слухають Київ».

Подоляку включено до «команди Путіна» на майбутніх перевиборах останнього. Разом з ним до команди прикомандировані «воєнкори» Олександр Коц та Ірина Куксенкова. Тож саме так путінські «воєнкори» наочно доводять злочинність самої Росії.

Другий «Су-дний день» російської авіації

23 грудня президент України Зеленський офіційно підтвердив, що Повітряними силами ЗСУ були збиті три російські винищувачі-бомбардувальники Су-34. Ще напередодні Z-канали написали, що  ЗСУ вдалося збити відразу кілька російських літаків Су-34 на півдні України. За їхніми даними, українські військові застосували ЗРК Patriot.

МО РФ, звісно, жодним чином не коментувало цю подію. НАСПРАВДІ, вона вже певною мірою буденна. Адже таке одночасне знищення групи ворожих літаків фактично є повторенням першого «Су-дного дня» російської авіації. У травні. Тоді, нагадаємо, у Брянській області протягом кількох годин було збито мінімум один Су-34, один Су-35, два рідкісні гелікоптери РЕБ Мі-8МТПР-1.

Хоча за кількісними показниками одночасно збитих літаків тактичної авіації, грудневий результат ЗСУ перевершив травневий. Що вкотре доводить необхідність подальшого надання Україні ЗРК Patriot та іншої сучасної техніки.

РФ чекає від ЮНЕСКО засудження кремлівського теракту

Очільник МЗС РФ Лавров вважає, що жодних фактів того, що Росія руйнує українську культурну спадщину, немає. Про це він заявив на зборах комісії РФ у справах ЮНЕСКО. До того ж, за його словами, Росія так і не дочекалася від ЮНЕСКО засудження теракту проти об’єкта всесвітньої спадщини – Московського Кремля.

НАСПРАВДІ, варто було б дочекатися з боку самої Росії хоча б пояснень з приводу обставин цього «кремлівського теракту»: хто замовники, виконавці, що й куди летіло, звідки вилітало. Нічого подібного й досі не має.

Натомість ЮНЕСКО, починаючи з 24 лютого 2022 року, фіксує сотні випадків руйнування об’єктів культурної спадщини  в Україні. Станом на грудень 2023 року організація підтвердила факт пошкодження 333 об’єктів культури, серед яких – 146 будівель історичного значення, 29 музеїв, 13 бібліотек, 125 релігійних об’єктів – церков, мечетей та синагог.

Серед пошкоджених об’єктів є історичний центр Одеси, внесений до списку культурної спадщини ЮНЕСКО. Російські війська здійснили ракетну атаку на центр Одеси 23 липня цього року – одна людина загинула, постраждали кілька будівель, у тому числі Спасо-Преображенський кафедральний собор.

Про те, як виглядали українські заклади культури до 24 лютого 2022 року і після, можна подивитися на відео, підготовленому МКІП. Воно завершується груднем минулого року. З того часу пройшов рік. Але руйнування тривають. І справжнє засудження за ці невигадані теракти ще попереду.

Чим страшний жарт Медведєва про 15 років за рецепт «олів’є»

І наостанок про Медведєва.  Можливо й не варто було звертати уваги на його нібито дотепні пропозиції про внесення до Кримінального кодексу України доповнення: «приготування або підготовка до приготування «олів’є» або «оселедця під шубою», а також поширення рецептів цих салатів… карається позбавленням волі на строк 3-7 років або штрафом у розмірі 1 млн грн із вилученням предметів злочину». Спроба пожартувати виглядала б смішною, якби не була страшною.

НАСПРАВДІ, 2023 рік у Росії побив рекорд щодо кількості справ про «державну зраду». З початку року до судів РФ, згідно з офіційними даними, надійшло не менше 70 справ про держзраду, – повідомляє правозахисний проєкт «Перший відділ».

«У 37 випадках суди вже ухвалили вироки. Усі вони — обвинувальні. У деяких процесах від моменту надходження справи до суду до винесення вироку пройшов лише місяць», — зазначають юристи проєкту. Минулого року таких вироків було вдвічі менше.

На думку експертів, така вражаюча кількість справ про держзраду — значною мірою результат провокацій з боку ФСБ. «Співробітники спецслужб знайомляться в мережі з незгодними з війною і починають листуватися з ними від нібито українців або росіян, які мають антивоєнні погляди»,— описують одну зі схем провокації юристи.

При цьому реальна кількість справ щодо держзради може бути значно вищою, ніж офіційні дані. На думку «Першого відділу», цього року могло бути порушено вже понад 100 справ за цією статтею, і їх кількість зростає. Керівник проєкту Дмитро Заїр-Бек прогнозує, що у 2024 році вироків у справі про держзраду буде як мінімум у два рази більше, ніж попереднього.

Тому жарт Медведєва про рецепт «олів’є», за який можна отримати від 7-15 років, не смішний. Це реальність, в якій вже нині живуть росіяни. І це – один з рецептів сумнозвісної денацифікації, яку приготували для України такі як Медведєв.

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело