Різдвяне послання

преосвященного владики Івана,

єпископа Кам’янець-подільської єпархії УГКЦ

Всесвітліші і всечесніші отці!

Преподобні ченці і черниці!

Улюблені у Христі брати і сестри!

Христос Рождається!

В одній з добре відомих коляд віддавна співаємо: «Серед темної ночі дивне світло б’є в очі – ясна зоря засвітила, де дитятко породила Марія». Темну ніч, серед якої було видно світло вифлеємської зорі, потрібно розуміти не лише буквально, але й насамперед символічно. Ніч, тим паче темна ніч, ототожнюється з небезпекою, страхом, невідомістю, бездіяльністю, смертю. В суто богословській перспективі темна ніч ототожнюється також з гріхом та адом. Власне на іконі Різдва, як і на іконі Зішестя Христа в ад, чорний колір символізує темноту підземного безпросвітного аду, що утримував померлих від віку. Як темрява, так і світло має свій символізм. Світло ототожнюється з життям, радістю, добром, діяльністю. В богословській перспективі Світлом називаємо Бога. Господь Ісус так і каже про себе: «Я – світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя» (Йо 8, 12). Тому Господь і прийшов у тілі до людей, щоб зруйнувати темряву, гріх і смерть, а дати світло, надію і життя.

Христос – Світло, яке завжди перемагає темряву, але не завжди чи радше майже ніколи у той спосіб, в який ми очікуємо чи передбачаємо. Мабуть ніхто з старозавітного люду, включно з Богоматір’ю, не очікував Різдва Спасителя таким, яким воно сталося. Бог долає темряву значно дивовижніше, ніж ми можемо помислити. І робить це в той час, коли «сповнився час» (Гл 4, 4), а не тоді, коли ми передбачаємо чи прагнемо. Водночас Бог долає темряву теперішнього світу не так остаточно, як би нам хотілося. І після Різдва Господа Ісуса у світі залишився гріх, страждання, смерть – словом, темрява нашого буття. Чи Бог, прийшовши у світ, не міг чи не бажав усунути остаточно тьму? Міг, але таки не бажав. Остаточне подолання темряви цього віку означало би позбавити кожну людину свобідної волі, адже свобідна воля передбачає можливість вибору між добром та злом, світлом та темрявою. Але чи може бути людина без свобідної волі? Не може, бо тоді вона уподібниться до тварин та рослин, замість бути подібною до Бога. Остаточне подолання Богом темряви і смерті досвідчимо лиш тоді, коли перейдемо у світ вічності. Не тому, що у потойбіччі зникає наша свобідна воля, а тому, що вибір свобідної волі у вічності триває вічно.

Чи це означає, що поки не «сповнився час», визначений Богом для остаточного подолання темряви, маємо спокійно жити у тьмі? Ні, адже ми можемо нести світло теперішньому світові, якщо перебуватимемо у Бозі. І в Старому Завіті, покіль не настала «повнота часів», ті люди, які перебували у Бозі, перебували у світлі, хоч Світло-Христос тоді ще не воплотився. Тим паче ми, люди Нового Завіту, що числимо свою еру від Різдва Христового, покликані перебувати у Бозі, Джерелі світла, щоб розвіювати навколишню темряву. Ось як про це пише св. апостол Павло: «Плід світла є в усьому, що добре, що справедливе та правдиве. Шукайте пильно того, що Господеві подобається. Не беріть участі в безплідних ділах темряви […]. Усе, що ганиться, стає у світлі явним, а все, що виявляється, стає світлом. Тому говорить: “Прокинься, о сплячий, і встань із мертвих, а Христос освітить тебе!”» (Еф 5, 9-11.13-14).

Люди Старого Завіту довго чекали на прихід Месії. Ми також у свій спосіб довго чекаємо світла в Україні, перебуваючи у пречорній темряві війни. Не знаємо, коли «сповниться час» для подолання Богом цієї темряви. Не знаємо, в який спосіб це відбудеться. Знаємо лиш одне: після найстрашніших ночей настає світло – в це світло треба вірити. Потрібно прокинутись, як каже апостол Павло, і шукати світло, чекати, працювати та наближати його, а Христос освітить Україну та наш народ у свій дивовижний спосіб та час. Ми ж, покіль перебуваємо у темряві війни, співаємо, просячи Бога: «Благослови нас, наш любий Христе, зло побідити – силу дай,  засій в серцях нам бажання чисте – міцно любити рідний край: щоб Україна могла радіти, Христос родився, славіте!»

Возлюблені у Христі, нехай святе Різдво сповнить вас сильною вірою у Світло та надією на подолання темряви. Нехай у цьому святі дарується кожному з вас благодать з висоти, щоб завжди бути людьми благовоління та благодіяння. Нехай Господь потужною десницею та Йому відомим задумом виводить Україну до світла, а кожен з вас нехай пильно шукає того, що Господеві подобається та не бере участі в безплідних ділах темряви (пор. Еф 5, 10-11). Зичу щирої різдвяної радості, глибокого миру, однодумності у сім’ях, зросту у чеснотах, всяких земних і духовних благ, адже Світло, Сонце правди, прийшло у світ, а темрява, яка цей світ ще огортає, буде переможена.

Благословення предвічного «Світла від Світла, Бога істинного від Бога істинного» нехай спочиває повсякчасно на усіх вас! Благословенних свят!

Христос Рождається! Славімо Його!

+ Іван (Кулик),

Єпископ Кам’янець-Подільської єпархії

Дано в Хмельницькому,

при Катедральному храмі Різдва Пресвятої Богородиці,

у день пам’яті святого священномученика Ігнатія Богоносця,

20 грудня 2023 року Божого

Різдвяне послання Преосвященного Владики Івана, Єпископа Кам’янець-Подільської Єпархії УГКЦЗавантажити

Джерело