Дорогі друзі!

Сьогодні, 10-го січня, Запорізька область вчергове підтверджує свою українську ідентичність та суверенність наших кордонів. І хоч цей день можна вважати пережитком минулого і ніяким не святом, оскільки наш регіон ще з 16-го століття був потужним центром козацтва, культури, торгівлі та ремесел, цей день – привід згадати, наскільки ми потужні та войовничі, чим ми сильні, та чому нашу волю не забрати.

Більша частина наших територій сьогодні тимчасово в неволі. Наші люди в неволі. Але ми самі – єдині, хто може повернути собі дім. Єдиний наш шлях – битися. За Славу, за Волю, за кращую долю!

Битися за наше майбутнє та минуле, битися, як колись це робили наші пращури. Сьогодні ми як ніколи згуртовані, пліч-о-пліч стоїмо та виборюємо свободу, яку в нас намагається забрати ворог. Ми міцно тримаємо оборону заради того, аби кожен земляк з гордістю сказав: “Запорізька область – це Україна”.

Попри численні удари окупантів та терор, що вони чинять проти мирного населення, ніхто не залишився осторонь: сьогодні поруч наші побратими й посестри. В окопах та бліндажах, під звуки пострілів та кононаду гармат ми стоїмо на варті рідного Запорізького краю, який був і залишиться українським.

Наше покоління добре засвоїло суворі уроки історії. Наше минуле – це роки боротьби з царським режимом, радянськими репресіями. Навіть сьогодні, попри біль та втому, ми продовжуємо виборювати право на життя у вільній країні. Наші захисники – це справжні козаки, які, ризикуючи власним життям, відстоюють незалежність та свободу, борються за кожен клаптик Запорізької землі.

Ми – запорожці. І нас – не зламати!

Вистоїмо!

Переможемо!

Слава Україні!