У султана Сулеймана Пишного було кілька доньок. Утім, найулюбленішою стала Міхрімах від коханої дружини-українки Роксолани (Гюррем). Вона прожила довге яскраве життя за правління батька, брата Селіма ІІ та племінника Мурада ІІІ і померла 25 січня 1578 року. Як дружина великого візира Рустема-паші Міхрімах мала значний вплив на політичні справи Османської імперії та накопичила чималі статки. А ще – стала фігуранткою пліток сучасників. Докладніше про це розповість авторка досліджень «Роксолана: життєпис» і «Жіночий султанат: влада та кохання» Олександра Шутко.

Дитинство та шлюб

Міхрімах народилася 1522 року під час весняного рівнодення, тому й отримала таке ім’я, яке у перекладі означає «Сонце та місяць». 

Її дитинство минало у Старому палаці, що на стамбульській площі Баязид, де розміщувався султанський гарем. Там вона жила до сімнадцяти років із матір’ю, братами та наложницею Махідевран, яка 1515 року народила сина Мустафу. 

Міхрімах здобула гарну освіту. Про це свідчать її листи, грамотно написані батькові-султану. З настанням повноліття для Міхрімах заходилися обирати кандидата у чоловіка. Роксолана зупинила свій вибір на Рустем-паші, який був намісником Діярбакира, а до того – конюхом у султанському палаці. 

Утім, весілля довелося відкласти, адже Стамбулом ширилися чутки, що Рустем буцімто хворий на проказу. Такий поголос пішов через те, що його конкурентом за руку 17-річної султанської доньки був симпатичний та молодий намісник Єгипту, який подобався Міхрімах. 

Міхрімах. Тиціан, 1550-ті рр

Султан Сулейман направив до 34-річного Рустема лікаря. Той, коли обстежував його, виявив на сорочці вошу, яка, за тодішніми уявленнями медиків, не приживалася на тілі людей, хворих на проказу. Відтак визнав Рустема цілком здоровим та гідним для одруження зі султанською донькою. 

Через цей випадок до нього в народі прикріпилося прізвисько Kehle-i İkbâl, тобто «Воша удачі». У червні 1539 року Рустем увійшов до складу візирів Дивану – дорадчого органу султана. 

А 11 грудня 1539 року відбулося його весілля із Міхрімах. Як весільний дарунок наречена отримала від Рустема 100 тисяч флоринів ($14 млн 700 тис). Святкували цю подію протягом 15 днів. 

За цей час приготували їжу для п’яти тисяч гостей, яких пригощали пловом, чорбою (крем-супом), кебабом, пиріжками, солодощами з меду і стравами із курки, зокрема махмудіє.

Міхрімах з матір’ю та чоловіком. Серіал «Величне століття. Роксолана»

Піднесення чоловіка

Шлюб із Міхрімах став доленосним для Рустема, адже 1544 року він отримав посаду великого візира. 

Прикметно, що у 1548–1549 роках Міхрімах у листах до польського короля Сигізмунда ІІ Августа, які надсилала йому разом із матір’ю, згадувала, окрім батька-султана, ще й свого чоловіка – великого візира Рустема, натякаючи на його зацікавленість у тісних дипломатичних стосунках із Польським королівством. 

На знак дружби передала згорток з двома сукнями та сорочками з поясами, шість рушників для рук та один – для обличчя. Сиґізмунд ІІ Август 19 липня 1549 року написав у відповідь листа Міхрімах, в якому, величаючи її – «Ваша світлість», дякував за підтримку.

Лист Міхрімах до Сигізмунда ІІ Августа від 1548 р..

Міхрімах 1551 року провадила листування і зі сестрою шаха Тахмаспа, Султан-бейгюм з приводу укладання мирної угоди зі султаном Сулейманом. Реакцією на її листа стало відрядження до Стамбула іранського посланця з метою розпочати перемовини щодо припинення сорокарічної війни з османами.

Пара Рустем і Міхрімах мала у володінні щонайменше три палаци в Стамбулі. Один розміщувався на площі Іподором, на тому місці, де нині височіє Блакитна мечеть, другий – у районі Бакиркьой, а третій – в районі Ускюдару, Аязма, що навпроти старовинного пам’ятника архітектури у Босфорі – Дівочої вежі. 

На цьому місці, поряд із нинішнім парком Доганджилар, архітектор Сінан побудував палац для Рустема та Міхрімах, який за красу та пишність в народі назвали «Турецьким дивом». Кількість рабів, які його обслуговували, сягала 1 тисяча 700 осіб.

Інтрижка з цілителем

В Ускюдарі пара проводила літні місяці та мешкала там два роки після зняття 1553-го Рустема з посади великого візира у зв’язку зі стратою Мустафи – старшого сина султана Сулеймана від наложниці Махідевран. 

Увесь цей час його підтримувала дружина Міхрімах. Вона після втрати чоловіком Рустемом посади великого візира переживала не найкращі часи. Влада Дубровника отримала 1 березня 1554 року від своїх послів у Стамбулі інформацію про те, що у неї стався небезпечний для життя викидень. 

Мабуть, хвилювання за долю чоловіка й протестні настрої у суспільстві, пов’язані зі стратою Мустафи, вплинули на її здоров’я та самопочуття. У другій половині 1554 року Міхрімах важко захворіла. 

Її не міг зцілити палацовий лікар-єврей, тому брат Рустема – османський адмірал Сінан, занепокоєний можливою втратою покровительки, надіслав до неї полоненого іспанця Педро, який видавав себе за лікаря. 

Міхрімах із серіалу «Величне століття. Роксолана» Актриса – Пелін Карахан

Той, озброївшись медичними книжками, попри ревнощі Рустема, зміг оглянути Міхрімах і прописати їй сироп для лікування. Невдовзі хвороба відступила. Подейкують, що Міхрімах так прикипіла до свого цілителя Педро, що прагнула звільнити його з рабства. 

Потім планувала розлучитись із Рустемом, щоби одружитись із Педро. Утім, її чоловік швидко позбувся конкурента, відправивши його першим же кораблем на Батьківщину, в Іспанію. А 1555 року Рустем, за допомогою інтриг дружини та тещі, вдруге отримав посаду великого візира.

Хист до підприємництва

По смерті матері 1558 року Міхрімах стала радницею  батька – султана Сулеймана у сімейних та державних справах. Адже, як і її чоловік Рустем, вона мала хист до підприємництва і примноження статків. 

Відомо, що Міхрімах активно торгувала пшеницею зі своїх маєтків у Болгарії та на Балканах, отримуючи гроші та коштовні тканини. Адже у Дубровнику через нестачу пашних полів зерно було на вагу золота. Так, по смерті Рустема-паші вона продала пшеницю на суму 156 тисяч 364 акче ($469 тис. 92).

Міхрімах не вийшла заміж удруге, обравши самотнє життя удови. Вона добудувала мечеть покійного чоловіка Рустема в стамбульському районі Тахтакале, на ринку Гасирджилар. Будівництво відбувалося за проєктом архітектора Сінана.

Мечеть Міхрімах в стамбульському районі Едірнекапи

Міхрімах не шкодувала коштів на оздоблення мечеті барвистими ізнікськими кахлями. Така щедрість ніби стала свідченням її кохання до Рустема, як і архітектурний ансамбль її мечеті в Едірнекапи. 

Подейкують, що Міхрімах забажала добудувати до цього храму на знак її самотності після смерті чоловіка тільки один мінарет.

Інтер

До того, за підтримки султана Сулеймана, Міхрімах звела наприкінці 1540-х років на набережній в Ускюдарі величну мечеть, яка стала першим храмом жінки правлячої династії у столиці, збудованим з двома мінаретами, що свідчать про імперський статус.

Мечеть Міхрімах в стамбульському Ускюдарі

Спадок та статки

Міхрімах вважали найзаможнішою султаною того часу. Її щоденний дохід становив 2 тисячі дукатів ($294 тис). Від батька-султана їй дісталися землі та маєтки, співставні з тими, що мав дрібний король у Європі. А ще Мігрімах отримала чималий спадок від чоловіка Рустема, якого часто звинувачували у хабарництві. 

У його власності було 815 земельних наділів у Румелії і Анатолії, 76 водяних млинів, 1 тисяча 700 рабів, 2 тисячі 900 бойових коней, 1 тисяча 106 верблюдів, 80 тисяч тюрбанів, 1 тисяча 100 золотих ускюфів, 1 тисяча 500 срібних шоломів, 130 пар золотих шпор, 760 багато оздоблених мечів, тисяча срібний булав, 32 найкоштовніших прикрас, 5 тисяч книжок (800 із них були майстерно виговленими Коранами, а 32 – оздоблені коштовним камінням), стільки ж каптанів, 780 тисяч золотих ($114 млн 660 тис.) та сто мільйонів акче готівкою ($300 млн).

Також відомо, що і спадок брата Рустема, адмірала османського флоту Сінана дістався Міхрімах. Окрім того, вона отримувала коштовні дарунки від іноземців. 

У 1541 році їй надіслала коштовності королева Ізабелла Ягеллонка, яка намагалася заручитися підтримкою її чоловіка Рустема щодо регентства в Угорщині. Адже Міхрімах мала слабкість до прикрас. 

Подейкують, що ювеліри коштовні новинки спершу показували їй, а потім – донькам султана Селіма ІІ та його дружині Нурбану.

За визволення з в’язниці одного німця Міхрімах отримала 1577 року годинник вартістю 200 дукатів ($29 тис 400). Він був у вигляді лева, який під час дзвону розплющував очі та висолоплював язика. 

Крім того, зі скарбниці її брата, султана Селіма ІІ, удовиця Міхрімах щодня отримувала 600 акче ($1 тис. 800). Це вдвічі більше, ніж виплачували його донькам Гевгерхан та Ісміхан.

Для Міхрімах також виділяли чимало харчів. Лише баранів їй щороку поставляли 720 голів. Щодня для Міхрімах та її обслуги готували їжу з 26 кг цього м’яса. Прикметно, що у XVII столітті для доньок султана виділяли майже вдвічі менше м’яса. 

Водночас Міхрімах однією із перших почала замовляти тваринний жир та очищене пряжене масло гхі з Південної Азії. 

Читате також:Правда та вигадки «Величного століття»

Обласкані увагою нащадки 

Більшу частину маєтків Міхрімах заклала до благодійних фондів. Водночас підтримку, зокрема фінансову, надавала родичам. Відомо, що в останні роки правління султана Сулеймана Міхрімах наполягла наступати на Мальту і навіть була готова побудувати власним коштом для його війська чотири сотні військових кораблі. 

Коли ж її брат Селім став султаном, вона дала йому в борг 50 тисяч дукатів ($7 млн. 350 тис.) на церемоніальну платню війську. На потреби доньки Айше та її чоловіка Міхрімах щотижня виділяла 2 тисячі дукатів ($249 тис). Також надала їм свій розкішний маєток в Ускюдарі.

Сама ж по смерті брата Селіма ІІ мешкала у Старому палаці. Прикметно, що 1/3 частину прибутку з продажу крамниць на Бедестені (найстаріший критий ринок Гранд Базару в Стамбулі) та своїх статків вона теж заповіла дітям, а 2/3 прибутку відійшло по її смерті племінникові – Мураду ІІІ.

Донька та внучки Міхрімах виходили заміж за великих візирів, а її правнук сам став великим візиром. Хоча нащадки султанського роду по жіночій лінії не мали права займати такі високі посади. 

Однак для Міхрімах зробили виключення, що свідчить про неймовірно високий статус цієї жінки в Османській імперії, який поширювався на її нащадків.

Могила Міхрімах у мавзолеї батька – султана Сулеймана.

Джерело

Друк / PDF