У Сиропусну неділю Правлячий Архиєрей Сокальсько-Жовківський звершив Архиєрейське богослужіння у катедральному соборі св. первоверх. апп. Петра і Павла в Сокалі.

 

«Наша віра у Творця дає можливість осягнути сенс і сутність сотвореного світу. Біблійне Об’явлення відкриває нам у сутності світу присутність Бога: ми пізнаємо Творця і світ – Його творіння.» – Катехизм УГКЦ “ХРИСТОС – НАША ПАСХА” п. 99.

Ці слова мають глибинне значення для нашого життя. Нашим покликання є відкрити для себе Бога і возносити хвалу за його щедрість, яку ми ще всі не дослідили. Бог для кожного з нас приготував можливість йти за ним не тільки колись, але кожного дня. Ми маємо поєднувати з Богом своє життя і просити мудрості, щоб пізнати Його і себе та зрозуміти сенс і сутність сотвореного світу.

Катехизм навчає, що молитва покаяння – це не лише вияв жалю за провини, а й прибігання особи, що кається, до свого Творця: «Як лань прагне до водних потоків, так душа моя прагне до Тебе, Боже» (Пс. 42, 2). (Катехизм п.816)

Ми також прагнемо до Бога і хочемо, щоб наше прагнення було успішним. Ми можемо молитися і битися в груди, але щирість може бути скритою. Таке покаяння буде лише зовнішні, але воно є дорогою до справжнього. Бог очікує наших правильних кроків до покаяння.

Сьогоднішньою неділею ми входимо у час посту – це наша християнська практика і культура. Без посту християнин не може реалізувати своїх прагнень.

Євангеліє навчає не показувати піст зовнішніми виявами, а навпаки «Коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі.» (Мт 6, 17-18)

Ми відмовляємось від чогось, щоб проявляти діла милосердя у прощенні. Ми всі в пережиттях і кожен потребує нашого слова присутності і милосердя.

Нашим християнським покликанням є відкривати для себе таємницю, яку гріх закриває у нашому житті і не дає щиро відкритися перед Богом. Ми хочемо пропустити через наше серце прощення,  щоб приступити до Божої щедрості.

Піст не тільки обмежує нас, щодо себе, але він має вселенське значення. Нашими діями ми можемо припинити війну. Пресвята Богородиця у обʼявленнях закликає до молитви і посту.

Війна є наслідком гріха і ми бачимо, як гріх може стати загрозою для цілого суспільства. Гріх війни закриває очі на власні гріхи, яких ми не зауважуємо. Ми мусимо долати гріх і його наслідки. Можливо нам важко зрозуміти свого маленького внеску боротьби з гріхом, але в такий спосіб ми долучаємося до лікування ран потерпілим від гріха.

Пресвята Богородиця довірилася Богові і нас закликає до цієї довіри.» – із проповіді владики Михаїла.

Після богослужіння відбувся Чин Всепрощення, який закликає всіх до прощення і входження у благодатний час Великого посту.

 

Пресслужба єпархії

«Наша віра у Творця дає можливість осягнути сенс і сутність сотвореного світу. Біблійне Об’явлення відкриває нам у сутності світу присутність Бога: ми пізнаємо Творця і світ – Його творіння.» – КАТЕХИЗМ УГКЦ “ХРИСТОС – НАША ПАСХА” п. 99.

Ці слова мають глибинне значення для нашого життя. Нашим покликання є відкрити для себе Бога і возносити хвалу за його щедрість, яку ми ще всі не дослідили. Бог для кожного з нас приготував можливість йти за ним не тільки колись, але кожного дня. Ми маємо поєднувати з Богом своє життя і просити мудрості, щоб пізнати Його і себе та зрозуміти сенс і сутність сотвореного світу.

Катехизм навчає, що молитва покаяння – це не лише вияв жалю за провини, а й прибігання особи, що кається, до свого Творця: «Як лань прагне до водних потоків, так душа моя прагне до Тебе, Боже» (Пс. 42, 2). (Катехизм п.816)

Ми також прагнемо до Бога і хочемо, щоб наше прагнення було успішним. Ми можемо молитися і битися в груди, але щирість може бути скритою. Таке покаяння буде лише зовнішні, але воно є дорогою до справжнього. Бог очікує наших правильних кроків до покаяння.

Сьогоднішньою неділею ми входимо у час посту – це наша християнська практика і культура. Без посту християнин не може реалізувати своїх прагнень.

Євангеліє навчає не показувати піст зовнішніми виявами, а навпаки «Коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі.» (Мт 6, 17-18)

Ми відмовляємось від чогось, щоб проявляти діла милосердя у прощенні. Ми всі в пережиттях і кожен потребує нашого слова присутності і милосердя.

Нашим християнським покликанням є відкривати для себе таємницю, яку гріх закриває у нашому житті і не дає щиро відкритися перед Богом. Ми хочемо пропустити через наше серце прощення,  щоб приступити до Божої щедрості.

Піст не тільки обмежує нас, щодо себе, але він має вселенське значення. Нашими діями ми можемо припинити війну. Пресвята Богородиця у обʼявленнях закликає до молитви і посту.

Війна є наслідком гріха і ми бачимо, як гріх може стати загрозою для цілого суспільства. Гріх війни закриває очі на власні гріхи, яких ми не зауважуємо. Ми мусимо долати гріх і його наслідки. Можливо нам важко зрозуміти свого маленького внеску боротьби з гріхом, але в такий спосіб ми долучаємося до лікування ран потерпілим від гріха.

Пресвята Богородиця довірилася Богові і нас закликає до цієї довіри.» – із проповіді владики Михаїла.

 

 

 

 

Джерело