Освітні, громадські та політичні об’єднання

1906 р. 1 червня – отець Микола Струтинський, доктор Володимир Сіменович та адвокат Стефан Янович заснували у Чикаго “Братство святого Отця Миколая”. Воно стало першим у Чикаго відділом Українського Народного Союзу (106 відділ УНС, який спочатку виник у Шамокін, Пансильванія, у 1894 році).

1907 р. – створено при церкві святого отця Миколая “Рідну Школу”, яка налічувала одного учителя та десять учнів.

1908 р. 15 березня – засновано Сестрицтво Пресвятої Богородиці (125 відділ УНС).

1908 р. 25 грудня – засновано Братство святого Степана (221 відділ УНС).

1909 р. – у Чикаго вже існували два хори: хор імені Лисенка при церкві святого отця Миколая та Хор Січі. Керівниками були о. Микола Струтинський, Михайло Костюк та Наталія Гриневецька.

1912 р. – при УНСоюзі засновано Раду освіти – “Просвіту”, яку очолив доктор Володимир Сіменович. Саме ця установа відіграла велику роль в процесі українізації Іллінойсу.

1913 р. – закуплено землю під будову церкви святого отця Миколая.

1913 р. 27 листопада – відбулось урочисте посвячення наріжного каменя церкви, яке довершив Єпископ Сотер Ортинський.

1914 р. – при парафії святого отця Миколая було засноване Музичне товариство імені Тараса Шевченка. Українські музичні постановки, такі як “Катерина”, “Запорожець за Дунаєм”, “Сорочинський ярмарок” стали щорічними подіями разом із виставками народного мистецтва, концертами оркестру духових інструментів.

1915 р. 7 січня – на Різдво в новозбудованій Церкві відправлено першу Літургію.

1915 р. 25 лютого – засновано 55-ий відділ громадсько-релігійної та культурно-просвітницької організації “Провидіння”.

1915 р. 15 і 16 жовтня – у Нью-Йорку представниками різних громадських організацій було скликано перший Український Американський Сейм. На основі його нарад створено нову репрезентативну організацію – Федерацію українців в Америці. Очолив її доктор Володимир Сіменович.

1917 р. 4 січня – з метою допомогти Україні матеріально, після вибуху Першої Світової війни, делегація парафіян церкви св. о. Миколая, члени Федерації Українців в Америці прибули у Білий Дім з проханням до президента Вудрофа Вільсона проголосити Український День, під час якого на вулицях американських міст будуть збиратися пожертви на допомогу потребуючим в Україні.
1917 р. 21 квітня – президент В. Вільсон проголосив Українським Днем. Членами Федерації було зібрано суму 53 189 доларів на допомогу Україні.

1917 р. 19 травня – в Чикаго вийшов перший український часопис “Україна”. Його засновниками були перші українські лікарі в Америці – Володимир Сіменович та Стефан Гриневецький, які мали на меті об’єднати українську громаду міста.

1917 р. – під керівництвом Емілії Струтинської, дружини пароха церкви святого отця Миколая, було створено товариство “Об’єднання українських жінок Америки”, яке проводило курси для неграмотних нових емігрантів.

1917 р. – перша парафіяльна вечірня школа св. о. Миколая відкрила свої двері перед учнями. В аудиторії під церквою відбувалися лекції з української мови, історії, літератури та катехизму. Вона діяла 8 років.

1917 р. – о. Струтинський та др. Білик заклали перший відділ “Січі” в Чикаго з метою створення української визвольної армії. Пізніше це товариство переросло у напіввійськову організацію “Гетьманська Січ”.

1918 р. – при парафії св. отця Миколая почали видавати квартальник “Рання Зоря”.

1918 р. – події в Україні з проголошення незалежної держави активізували культурне і політичне життя українців. 30 травня 1918 р. відбулося велике українське віче у парку імені Пуласкі. У чикагському марші і вічі взяло участь близько 10 тисяч українців.

1919 р. – з метою підготовки до життя у вільній та незалежній Україні, чикагівець Іван Івановський та члени українського самоосвітнього гуртка заснували коледж імені Івана Франка. Тут викладали книговедення, комерційне право, математику, торгівлю, комерційну кореспонденцію, англійську та німецьку мови, українську мову, літературу та історію.

1920-1930-ті р.р. – культурне життя виділяється яскравою сторінкою у полі діяльності нашої громади. Відбувалися концерти оркестрів духових інструментів під диригуванням Івана Барабаша та Стенлі Сабора, танцювальні фестивалі під керівництвом Дарковича і відомого в усій Північній Америці Василя Авраменка. Найбільшим досягненням Авраменка в Чикаго був український фестиваль.

1925 р. – сестри Василіянки почали місійну працю в Чикаго. Вони першими перейняли управу щоденної школи в 1936 році. Місійна праця сестер Василіянок в Америці розпочалася в 1911 р.

У 1932 р. – стараннями Василя Авраменка у Чикаго було організовано “Український фестиваль”, який відбувався в Оперному театрі і де виступали 200 молодих та здібних українських танцюристів. Про український хор під диригентурою Юрія Бенецького американські газети писали найвищі слова похвал. Водночас театральні самодіяльні трупи ставили українські класичні вистави – “Катерину”, “Запорожця за Дунаєм”, “Сорочинський ярмарок”, “Марусю Богуславку”, тощо.

1933 р. – участь українців у світовій виставці “Століття Прогресу” (A Century of Progress International Exposition) та побудова власного павільйону “Україна”, який відвідали 1.800.000 чоловік.

1935 р. – у Чикаго та Іллінойсі українська громада вже налічувала 113 різних товариств. Згідно статистики, тут проживала приблизно 41 тисяча українців. Проте, 57 відсотків з них брали участь в організованому громадському житті.

1936 р. 26 жовтня – розпочала працювати щоденна українська католицька школа святого отця Миколая, яка нараховувала 5 класів і в яких навчалося 86 учнів. Першим директором школи стала сестра М. Єроніма.

 

Українці в Чикаго (1930-1960-і роки)

Але життя і діяльність українських діячів у США, зокрема в Іллінойсі, не було безхмарним. Вже у 1930-х роках гостро дала про себе знати асиміляція.

І все ж досягнення української громади у період до 1948 року, як, наприклад, робить Мирон Куропась, треба оцінити дуже високо. Піонери Чикаго з України “збудували одну з найкращих церков у Америці. Вони вислали тисячі доларів (рівнозначні з мільйонами на сьогоднішні стандарти) до Европи (на закуп харчів, ліків тощо українцям з СРСР – прим. ред.). Вони організували український національний павільйон на Світовій Виставці (1933 р.), збудували цілоденну школу. Вони створили один з найкращих українських хорів в Америці. І все це – за гострої економічної кризи в Америці.

Після Другої світової війни до Америки прибуло до сотні тисяч політичних емігрантів-українців з таборів DP. У 1965 році у штаті Іллінойс українська громада вже нараховувала близько 70, а у 1988 – 75 тисяч осіб. У цей період трансформувалися старі і постали нові потужні українські організації – серед них Український Конгресовий Комітет Америки (УККА) та Злучений Українсько-Американський Допомоговий Комітет (ЗУАДК).

Новоприбулі після війни емігранти активізували громадське і політичне життя – в Чикаго утворилося дві важливі українські громадсько-політичні організації: Ліґа американців українського походження та Об’єднання українських американських організацій в Іллінойсі.

Поряд зі старими в основному аполітичними культурницькими і чисто політичними організаціями-партіями повоєнна еміграція ініціювала створення товариського клубу “Бесіда”, ряду професійних організацій – лікарів, вчителів, правників, інженерів та молодіжні спортові товариства. Розвинулося шкільництво українського Чикаго, зокрема, українознавчі суботні школи, що до сьогодні перебувають під егідою “Шкільної Ради”, УККА, Консисторії УПЦеркви та інших організацій. Створено ряд нових хорів. Діяли естрадні оркестри, тріо співаків, квартети тощо.

12 травня 1951 року десять молодих українських іммігрантів об’єдналися, щоб створити нову фінансову установу для задоволення потреб українців в Чикаго. 2 липня 1951 року Федеральна Кредитова Спілка “Самопоміч” (Selfreliance Federal Credit Union) отримала федеральний статут за номером 7346 та провела свої Установчі збори. Її президентом був обраний Ілля Сем’янчук, а скарбником/управителем – Омелян Плешкевич.

Активним було й мистецьке, літературне, наукове життя української громади Чикаго. Тут у 1971 році було засновано унікальний Український Інститут Модерного Мистецтва; ряд відомих українських науковців працює в університетах штату Іллінойс, тут діє осередок НТШ-Америка, працює Редакційна колегія унікального видання “Енциклопедія діяспори” (д-р Василь Маркусь), у Іллінойському університеті Урбана-Шампейн вже десятиріччя діє Українська науково-дослідна програма (Дмитро Штогрин, Богдан Рубчак).

 

Українці Чикаго в новітні часи

До початку 1990-х років українці Чикаго потужно розбудували цілий ряд напрямків духовно-патріотичного, мистецького, літературного, пресового, наукового, бізнесового життя. Про це красномовно говорить один перелік українських інституцій кінця ХХ століття.

Українці Чикаго створили ряд церковно-парафіяльних організацій: українські католицькі церкви,  українські автокефальні православні церкви в Іллінойсі та інші.

Наприкінці ХХ століття у Чикаго діяли такі українські громадсько-суспільні організації та прицерковні: Комітет оборони традицій Української католицької церкви, Комітет Українців Америки (відділ Чикаго), Товариство українських сеньйорів при парафії святого Володимира й Ольги, Українське патріархальне товариство, Українське Товариство Старших Громадян при катедрі святого Отця Миколая, Український Конгресовий Комітет Америки (відділ Чикаго) та інші.

У цей же час утворилися основні політичні організації українців Чикаго: “Американці за людські права в Україні”, “Організація державного відродження України”, “Організація оборони Чотирьох свобод України”, “Об’єднання прихильників визвольної боротьби України” (ОПВБУ), “Українська Станиця Американських Прихильників Антибольшевистського Блоку Народів” (ПАБНА).

Культурно-освітні організації: Комісія зв’язку Енциклопедії українознавства, Товариство “Рідна школа”, Українська католицька катедральна школа святого отця Миколая, Українська Учительська Громада, Українське академічне і професійне товариство імені Міхновського (УАПТМ), Український Інститут Модерного Мистецтва, Український національний музей імені Мирослава Сіминовича, Школа українознавства при катедральному соборі святого князя Володимира, Школа українознавства при парафії святого Йосифа.

Братсько-забезпеченєві організації: Союз українців католиків “Провидіння”, Українська народна поміч, Окружна рада українського Братського союзу в місті Чикаго й околиці, Округа Українського Народного Союзу в Чикаго.

Мистецькі ансамблі: Парафіяльний хор при українській парафіяльній парафії св. Андрія, Український ансамбль “Байда”, Хор “Боян”, Український дитячий хор “Молода думка”, Хор “Ірмос”, Парафіяльний хор св. Йосифа, Хор “Прометей”, Хор “Славута”, Український чоловічий хор “Сурма”, Хор Тисячоліття єпархії св. Отця Миколая, Катедральний хор імені Лисенка, Хор “Троянда”, мистецькі одиниці осередку СУМ, Український танцювальний ансамбль “Громовиця”, Школа балету і народно-сценічного танцю.

Жіночі організації: Допомогове Товариство Українських Жінок, ОЖ-ОЧСУ відділ ім. Алли Горської, Об’єднання Жінок ОЧСУ ім. Оксани Мешко, ОЖ-ОЧСУ ім. Олени Пчілки, Об’єднання Українських Жіночих Організацій м. Чикаго і околиці, Союз Українок Америки (СУА) – округа Чикаго, відділи СУА (6-й, 22-й, 29-й, 31-й, 36-й, 51-й, 74-й, 77-й, 84-й, 101-й, 102-й), Український Золотий Хрест в США. Ветеранські організації: Станиця Братства Колишніх Вояків Першої Української Дивізії УНА, Об’єднання Колишніх Вояків УПА в ЗСА, Відділ Товариства Вояків УПА в Чикаго.

Молодіжні та спортивні організації: Об’єднання демократичної української Молоді в Чикаго (ОДУМ), “Пласт”, Спілка Української Молоді (СУМ), Українсько-американське спортове товариство “Леви”, спортові команди СУМ “Крила”, футбольний клуб Connection-Ukraine.

Наукові установи: Осередок НТШ в Чикаго, Українська науково-дослідна програма при Іллінойському університеті, Філія Українського Католицького університету в Чикаго.

***

Корисно було б “приміряти” те все до України, особливо до “української пустки” на Сході і Півдні і зробити висновки. По-перше, про наше минуле – як ретельно і як досконало все українське (школи, інститути, мистецтво, письменство, газети та часописи, театр, бібліотеки, громадські організації і т. д. тощо) тут – на Сході і Півдні (в суто українських краях!) – було винищено у XX ст.

По-друге, на прикладі української громади Чикаго ми бачимо, як може розквітнути національно-громадське, політичне, духовне, наукове, мистецьке, спортивне та ін. життя при наявності ініціативи, розумної і тривалої праці організаторів-патріотів. І, по-третє, оптимістичний висновок: хоч нас чекає важка і довга робота в Україні, але побудувати громадянське суспільство можливо, як зробили це українці Чикаго у по-своєму важких умовах.

А тепер – про новий час – вже після проголошення Незалежної України. Він приніс нові зміни не тільки в українське суспільство в самій Україні, але й покликав до життя нові українські ініціативи, нові українські громадські організації в українській діаспорі. Одна з таких організацій, вже знана у США і Україні, – Товариство Української Мови-Чикаго (ТУМ-Чикаго).

 

http://www.wikiwand.com/uk

  

Джерело