19 травня 2024 року, в неділю Мироносиць, відбулась проща зі Стрия до відпустового місця – Свято-Преображенського монастиря отців василіян на Ясній Горі в с. Гошів. Численні прочани прибули до Гошева, щоб у стіп чудотворної ікони Богородиці молитися за українських воїнів, перемогу України та справедливий мир. На жаль, через воєнний стан проща не була пішою, як зазвичай, а добиралися паломники автотранспортом.

Архиєрейську Літургію з цієї нагоди очолив Єпарх Стрийський Преосвященний владика Тарас Сеньків, якому співслужив єпископ-помічник Преосвященний владика Богдан Манишин, ігумен Гошівського монастиря о. Вінкентій Слободян, ЧСВВ і священнослужителі Стрийської єпархії.

Звертаючись до прочан зі словом проповіді, владика Тарас зазначив, що в цей день на Ясній Горі, всі разом творимо один великий духовний фронт – фронт молитви за наших захисників воїнів. Творимо великий фронт молитви, хто став на захист нашої Батьківщини у війні проти московської агресії.

Роздумуючи над євангельським уривком неділі мироносиць, владика Тарас сказав: «Мироносиці спішили до гробу Христа, спішили переповнені смутку. Тому що той, на кого вони покладали надію, був вбитий, розп’ятий… Спішили, щоб через намащення тіла свого Вчителя пахощами, бодай трошки злагіднити біль втрати і розчарування. А біля гробу їх чекала несподіванка. Гріб відкритий, камінь відвалений і слова ангела “Чому шукаєте живого між померлими. Його нема тут. Він воскрес”. Звістка, котра розділила історію людства на дві частини: те що було вчора, позначене печаттю смерті і те, що настало і триватиме до майбуття, тому що позначене Божим життям, бо смерть у своїй суті це є існування, яке втратило зміст, існування без Бога. Існування, до якого себе прирікає людський рід через гріх. Але Бог, котрий як людина прийняв на себе всю безбожність людства, вступив як людина у темниці пекла, смерті, і як Бог наповнив його життям, щоб усі зрозуміли одне – гріх перестав бути місцем останнього спочинку, але став дверима до вічної, безконечної радості перебування у повноті Божої любові».

«Христос багато говорив про те, що Він воскресне третього дня. Говорив і його слухали учні, слухали жінки-мироносиці, а представники духовенства просили Пилата, щоб він забезпечив гріб. Всі слухали, але не чули. А тому не вірили. Ніхто не вірив у Воскресіння. А тому, як каже сьогоднішнє Євангеліє, жінки, коли почули про Воскресіння, тікали від гробу, бо страх і трепет огорнув їх. Коли Христос говорив про воскресіння, йому передувало слово про хрест, про смерть. А цього ніхто не хотів чути, з цим ніхто не хотів змиритися. Однак, Він своєю всемогутньою силою довів, що смерть це не останнє слово, бо останнім словом є життя. Тому, віра у воскресіння і звістка про те, що Христос воскрес стала причиною народження Христової Церкви, з неї зродилося християнство, яке ми сьогодні ісповідуємо», – вів далі проповідник.

Продовжуючи, владика Тарас зазначив, що в теперішньому світі, коли прощаємося з нашими рідними, особливо, коли прощаємося з нашими Героями, котрі віддали свої життя за нашу свободу, для нас це немовби останнє розлучення, яке вже є незворотне. «Десь втрачається ця віра у Христове Воскресіння, яка має наповнювати наше життя силою, не здатною здолати навіть смерті. А тому, сьогодні ми маємо повернути до себе відвагу, свідчити про Христове Воскресіння, вічне життя життя. Тому, що людина грішить, бо боїться, страх і трепет її огортає. Тому, що вона не бачить, за кінцем свого життя перспективи вічності, старається облаштувати своє життя, тут на землі, навіть ціною життя інших. А тому терплять невинні. І лише ті, що живуть вірою в Христове Воскресіння здатні, і здатні повернути в цей світ віру, мир і правдиву любов. І це є передусім завдання Церкви, кожному з нас повернути віру у Христове Воскресіння, бо коли проповідь Церкви зосереджується на соціальних питаннях або якихось інших, залишаючи проповіді про Христове Воскресіння навіть друге місце, вона дуже розходиться зі своїм покликанням і зі своїм посланням».

Далі, разом з проханням про молитву за наших захисників, владика Тарас, у світлі об’явлень у Фатімі, звернувся до прочан з проханням про молитву за навернення ворогів. «Сьогодні ми молимося за наших воїнів, за тих, хто боронить нас. Разом з ними тут, ми творимо фронт молитовний, фронт віри, який має допомогти нам подолати всякі сумніви, страхи і небезпеки, які виникають в їхніх серцях, щоб їхні руки щоб їхні руки не тремтіли і їх серця не сумнівалися в своїй вірі у Христа Воскреслого, у перемозі життя над смертю, Бога над злом. Але разом з тим, хоч ми не можемо не силі, задовольнити прохання Пречистої Діви Марії, разом з тими молитвами, піднесімо наші благання за навернення тої нещасної землі на якій нема нації, але лише народи, котрі вже втратили свою ідентичність пам’ять про свою історію, свою мову і лише антропологічні особливості відрізняють їх одних від одних. Котрі маніфестують, що вони вірять, але несуть смерть, бо є дітьми смерті, темряви і безбожності. Станьмо на сторону Пречистої Діви сьогодні своїми молитвами підносячи і віддаючи в Її руки всіх, хто бореться, але і всіх, кого ми маємо перемогти, смерть перемогти життям. Так, можливо це буде досить тяжко. Можливо це звучить так, як дозволити себе вбити. Молитися за ворогів тяжко. І це може зробити лише той, хто направду вірить у Христове Воскресіння».

«Віра в Христове Воскресіння є основою нашого життя. Вона творить новий світ, котрий є світом життя, світом миру, благодаті, справедливості. Світом, за котрим ми тужимо, але ніяк не можемо його збудувати. Тому потерпають всі наші зусилля невдачу, бо віра про Христове Воскресіння і життя вічне є прикрита нашими страхами, смутками і розчаруваннями. Поручімо нашу віру в руки Пречистої Діви! І хай Вона, прийнявши наші жертви любові, жертовні молитви, воздасть, згідно Божої волі нам і їм. Щоби вкінці, у світлі Христової перемоги, ми  об’явили для себе і нашу перемогу, яка колись прийде подібно, як Христос воскрес», – сказав владика Тарас завершуючи проповідь.

На завершення Літургії, владика Тарас подякував усім організаторам і учасникам прощі, а відтак єпископи окропили прочан свяченою водою.

Пресслужба Стрийської єпархії
Фото: Олег Ковердан

Джерело