Христос Воскрес!

«Дай мені напитися (…) води живої»
(Ів. 4:7).

 

Вступ. Дорогі брати і сестри! Під час сьогоднішнього Євангельського читання ми згадуємо подію, котра розповідає нам про те, як Христос прийшов до криниці Якова. Там, біля цієї криниці, Він зустрів жінку-самарянку. Що ж такого дивного відбулося біля цієї криниці?

І). Розмова з самарянкою. Ісус та його учні проходять через Самарію, йдучи на північ з Юдеї в Галілею. Опівдні, втомившись, вони зупиняються перепочити біля колодязя неподалік міста Сихар. Цей колодязь багато століть тому викопав Яків. Поки Ісус відпочиває біля колодязя, то його учні йдуть у близьке місто, щоб купити їжі. У той час до колодязя приходить по воду самарянка. Ісус просить її: «Дай мені напитися» (Ів.4:7), бо вона мала відра і могла набрати води.

Згадуючи розмову Господа із самарянкою варто пам’ятати, що у всякого порядного юдея того часу були принаймні три причини не розмовляти з цією жінкою: а) вона була самарянкою тобто єретичкою; б) вона була жінкою і г) вона була жінкою зі складним особистим життям, бо в неї було п’ять чоловіків, і нинішній – не чоловік. Тому вона приходила до колодязя вдень, у спеку, щоб не потрапити на очі і на гострі язики односельців.

Це все так знайоме сьогодні, стати біля джерела з водою і поговорити між собою про події: релігійна неприязнь, зневага до людей, які випали з числа благополучних і «порядних», війну. Самарянці доводилося жити в суспільстві, яке було з одного боку чистіше, але з другого боку жорстокіше. Жінка, яка зіпсувала собі репутацію, назавжди виключалася з числа «пристойних». Просто заговорити з нею вже вважалося скандалом. Однак, Господь дивиться на цю жінку як на людину в якої треба рятувати безсмертну душу. Він прийшов врятувати її для вічності.

Вже в тому, що Він говорить з нею і відкривається свідчить про те, як Бог бачить людей. На монетах минулого було зображення правителя, за наказом якого карбувалися гроші. Так і кожна людина несе на собі образ Божий. У золотій монеті, що впала в болото, ми бачимо золото, а не бруд і знаємо, що його можна змити. Так і Христос бачить у самарянці, передусім, не бруд, а образ Божий, який Він прийшов врятувати і відновити.

ІІ). Віра самарянки. І самарянка відгукується на цей погляд Божий вірою. Це видно з того, як вона зустрічає викриття Господом її гріхів: «Бо п’ять чоловіків мала, і той, кого маєш тепер, не чоловік тобі» (Ів. 4:18).

Вона повинна б вибухнути гнівом й образою адже їй напевно багато разів звертали увагу на її невпорядковане особисте життя із зарозумілим презирством, з глумливими кепкуваннями. Їй вказували на її гріхи, щоб принизити, штовхнути, морально образити. Так легко образитися, розвернутися і піти геть. Однак самарянка не йде. Вона вірить, що ця таємнича людина вказує їй на її гріхи не за тим, щоб принизити чи посміятися, а щоб допомогти. З грішниками маємо поступати в дусі любові, лікаря, а не гордого насмішника.

Тому жінка не виправдовується, не сперечається, не вказує на якісь пом’якшувальні обставини. Вона визнає: «Господи, бачу, що Ти пророк» (Ів. 4:19). І тому вона ставить Йому болюче для неї запитання: «Хто правдиво вірить в Бога: юдеї чи самаряни?». Відповідь Господа звучить несподівано і для неї, і для сучасного слухача. Самарянка може чекала полеміки між двома релігійними громадами. Сучасний слухач може сказати, ніби все «гаразд, ми всі поклоняємося одному Богові, насправді яка різниця, на якій горі молитися?».

Однак, Господь не каже ні того, ні другого. З одного боку, між двома громадами є різниця національна і релігійна це юдеї і самаряни. Але з другого боку, «спасіння приходить через юдеїв», яке очікувалося і вже прийшло. Воно тут. Христос є спасіння. Тепер люди усіх народів поклонятимуться Господеві «духом та істиною», а не на тій або іншій горі.

Запитуємо нині себе: «Чому ми замало просили Бога, щоб не було в Україні релігійних поділів?». «Чому ми почали ділити святе?». Можливо і не було б жахливої війни.

ІІІ). Прийдіть і зачерпніть воду безсмертного життя. Так, у цій суперечці є щось нескінченне важливіше. Вода Життя, яку дасть Христос тим, хто вірує в Нього. Тут йдеться про Святого Духа, Якого обіцяли пророки: «Бо Я виллю води на спрагле і потоки на висохле; виллю дух Мій на плем’я твоє і благословення Моє на нащадків твоїх» (Іс. 44:3). І ми бачимо, як відбувається диво: жінка принижена і зневажена, яка не сміє прийти до колодязя з ранку, щоб зайвий раз не попастися нікому на очі, набуває найбільшої гідності і відваги. Вона «залишила свій водонос, пішла до міста і сказала людям: «Ідіть, побачите Чоловіка, Який сказав мені про все, що я зробила; чи не Він Христос?» (Ів. 4:28 – 29). І в її свідоцтві є щось настільки могутнє, що люди не можуть від неї відмахнутися. «Вони вийшли з міста і пішли до Нього» (Ів. 4:30). Самарянка – бідна грішниця, але грішниця, на яку поглянув Бог, і її життя повністю змінилося. Вона не відвернулася від цього погляду, не образилася на викриття особистих гріхів, тому спасіння досягло її і через неї багатьох інших.

IV). Україна нині потребує Живої Води. Справжнім християнином стаєш тільки тоді, коли дозволиш Божій благодаті наповнити себе. Тоді ти стаєш знаряддям Божим для ближніх. Одним із важливих елементів милосердя є давати себе. Ми часто думаємо, що милосердя це милостиня, гроші, їжа, одяг. Так, звичайно. Але важливим і головним це треба дати себе: свій час, свої таланти. На жаль, людина не дуже охоче дає себе. Ісус дав себе! Господь залишається з нами не лише в Слові, що дуже важливо, але перебуває з нами в Євхаристії!

Справжнє милосердя це давати себе за рідних, за Україну! Чекають нас місяці тяжкі, повні болів і хрестів, та опісля буде ясна перемога і краща доля. Будемо боротися за волю нашого народу і святу віру.

Господь подарував нам цю прекрасну землю. На жаль, у війні діти України гинуть. Чому кров невинних проливається на нашій землі. А тому що Україна за ті понад 30 років незалежності була ослабленою державою зі середини, то виникає питання, хто її ослабив? Ті, хто її грабував постійно задля власного збагачення. Всі нечесні люди. Про таких людей Господь каже: «Входьте вузькими ворітьми, бо широкі ворота і простора дорога ведуть до знищення, і багато хто входить ними. Натомість вузькі ворота й тісна дорога ведуть до життя, і мало хто знаходить її.» (Мт. 7: 13-14).

Українці сьогодні благають Бога про допомогу. Наша надія і точка опори – це Господь. Люди вже достатньо нас зрадили. Перестаньте надіятися на людей.

Вони дають і не дають. Зможуть і не зможуть. Вони не зможуть. Бог є Тим, хто зможе. У щасливі хвилини хвали Бога! У важкі хвилини шукай Бога. У тихі хвилини молися Богу. У хвилини болю довірся Богові. Кожної хвилини дякуй Богу. Віра нас тримає сьогодні і робить диво. Не марнуйте дорогоцінного часу життя, який сприяє поверненню Бога у ваше життя! Просіть про це через материнське заступництво Діви Марії, Яка перед Великим Божим милосердям упокорилася (пор. Лк. 1:48), кажучи, що є смиренною слугою Господньою (пор. Лк. 1:38). Що допомогло українському народові вижити? Чому він безслідно не зник, вистояв і вижив? Стержень народу, пошматований сусідніми імперіями, як із Заходу так і зі Сходу. В географічному центрі Європи живе народ про який мало хто знає.

Хоча цей народ не сидів, склавши руки. Наш народ приймав активну участь у творенні світової історії. Інколи під своїми прапорами, а більше під чужими іменами і прапорами. Довідатись про це можна в історії Польщі, Австрії, Росії, тільки не в Україні. Насправді, Україна існує. І тому сьогодні ми маємо те, що маємо. Це буде так доти, поки наш рідний дім буде належати не нам, а господарям з інших імперських столиць.

Висновок. Прийдіть і зачерпніть воду безсмертя. Господь відкриває жінці-самарянці вічне життя та Себе, як Месію. Він тепер чекає на кожного із нас, щоби ми прийшли до Нього, як до свого Спасителя. Ми послані у цей жорстокий світ, щоби визнавати та вірити у Христа. Наше життя повинно стати прикладом для інших. Відповідальність є надзвичайно великою, бо нам потрібно ділитися з іншими тим багатством, тим щастям, тієї вірою, радістю та надією, котру дає нам Христос.

Мати Божа Неустанної Помочі, Яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя», допоможи нашим воїнам, кожному пораненому і людям доброї волі напитися цілющої води.

Господи, Джерело всякого добра, висуши джерело гріхів українського народу і дай йому спрагненому напитися живої води на святій Літургії. Амінь.

 

Благословення Господнє на Вас!

 

 

Правлячий Архиєрей
+Василь Івасюк
Коломийської єпархії

Джерело