Чи дитина, яка в молитві простягає руки до неба, робить щось неправильно? Чи ми, які прийшли до храму на молитву, робимо щось неправильно? Тоді мученики були наївні, коли йшли на смерть? Небо для нас – це не фізичне чи астрономічне поняття, а певний стан. Ми переконуємося, що наше серце є найкращим місцем зустрічі неба і землі.

Сьогодні є неділя святих Отців, учасників І Вселенського Собору, який відбувся 325 року у місті Нікеї. Взагалі в історії Католицької Церкви Вселенські собори відбувалися 21 раз, останній з них був ІІ Ватиканський (1962-1965). Вже в кінці 2 століття появилися течії, які твердили, що Ісус не є Богом, а лише створінням, не є вічний. Найбільшим прихильником цієї течії був Арій, який мав авторитет і однодумців. Тому до Нікеї в Малій Азії з’їхалися єпископи з цілої Церкви на собор, іншими словами, на зібрання. На соборі в Нікеї прийнято «Символ Віри», тобто молитву Вірую, яку, надіюся, промовляємо щонайменше раз на день. Собор в Константинополі дещо додав, зокрема Божество Святого Духа. Деякі секти кажуть, що Ісус не Бог, Марія – не Богородиця. Ці закиди не нові. Повстають нові секти, але єресей нових не можна придумати, бо практично всі вже були в історії. Ісус знав про ці небезпеки, тому молиться за учнів, за нас!

В сьогоднішньому Євангелії (Ів 17, 1-13) ми чули архиєрейську молитву Ісуса за тих, які ще у світі, в дорозі до неба. Ісус тоді вже молився за нас, і зараз Він нас не забуває. Ісус пам’ятає за тебе, кожна дитино. Дорога до неба – це повернення в нове дитинство. Бо сам Христос каже: «Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не увійдете в Небесне Царство» (Мт 18,3). Ісус не просить мене залишатися дитиною, а нею завжди наново ставати.

Дитинство – це час, коли дощ плаче разом з тобою. Коли ніколи не відчуваєш себе самотнім. Коли всі тебе хочуть бачити. Коли в душі не буває зими, а тільки тепла весна чи гаряче літо. Бо ти віриш у казки. Ти молишся по-дитячому щиро. Коли кажеш: «Я люблю тебе» і чуєш у відповідь: “Я тебе теж люблю”. Ісус пам’ятає про тебе, молоде. В сучасному суспільстві можуть бути закиди на адресу молоді. Спілкуючись з молодими людьми, є причини з цим не погодитися. Молодь не є сьогодні гірша, вона є інша. Світ чекає на сенсацію. А коли молодь збирається молитву, творить християнські спільноти чи волонтерські рухи, тоді радше не буде репортажу в медіях. Але Бог вас бачить, чує. А ваша зброя і захист – це молитва і гарний приклад для своїх ровесників. Ісус пам’ятає про кожну людину старшого, тобто золотого віку. Живучи з Богом, на вашому обличчі можна буде завжди відчитати золоту осінь. Дехто каже: Бог – так, Церква – ні! Така людина має хибне розуміння про Церкву як якусь інституцію чи структуру. Всі роблять помилки, тому важливо їх визнати. Церква є свята, але складається з грішних людей. Бог ненавидить гріх, але любить грішника, бо Ісус Христос віддав життя за кожну людину. В літургійному календарі перебуваємо між святами Вознесіння Господнього та Зісланням Святого Духа. Триває декада місійності. В контексті празника Вознесіння дехто в глибині серця міг собі ставити питання: Чи Бог не покинув світ? Бо є нажаль такі, які заперечують існування Бога, вважають себе атеїстами. Святий Дух провадить Церкву, надихає її. Церква пережила в своїй історії великі бурі, єресі, переслідування, але існує до сьогодні. Скільки було в історії імперій, монархій, сліди яких можна знайти лише в історичних документах чи архівах. І жодна імперія, навіть наймогутніша, не могла звільнити людину від терпіння і смерті. А Церква існує і вказує людині на небо як ціль життєвого паломництва, перспективу після біологічної смерті. Ми повинні Церквою жити, приймати Святі Таїнства, які дають нам життя. У церкві є Мати-Богородиця, яка провадить нас до нашого рідного дому – до неба. Там чекає місце для кожного і кожної з нас.

Джерело