24 червня 2024 року, в Понеділок Святого Духа, Преосвященний владика Богдан Манишин, Єпископ-помічник Стрийської єпархії очолив Архиєрейську Божественну Літургію в катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці. В часі богослужіння єпископ уділив дияконські свячення випускникові Львівської духовної семінарії Святого Духа піддиякону Степану Мельничуку. Владиці Богдану співслужило духовенство катедрального храму та запрошені священнослужителі.

Звертаючись до присутніх у храмі з проповіддю, владика Богдан сказав: “Переживаємо подію Зіслання Святого Духа, приходу «незнаного Бога», того, який, за словами Ісуса Христа, має наставити нас на всяку правду. Утішитель, грецьке слово «Параклетос» в перекладі означає «покликаний ближче». Латинське слово «утішитель» перекладається як «адвокат» – той, хто виправдовує. Він сходить на апостолів у день П’ятидесятниці, який був визначний для всього юдейського народу. Після виходу народу з неволі на п’ятдесятий день, ізраїльський народ підійшов до гори Синай. Там вони отримали закон і завіт з Богом, заповіді – Тору. Цей день отримання Тори є більш визначальний, бо шістсот тринадцять заповідей визначили їх як народ – розрізнені дванадцять колін Ізраїлевих стають нацією”.

“Більшість із тут присутніх пам’ятає тисяча дев’ятсот дев’яносто шостий рік, прийняття нової Конституції, основного закону нашої держави. Для християн П’ятидесятниця – це дарована Богом Конституція Церкви, Новий Завіт, нове життя у Святому Дусі. Свято Зіслання Святого Духа для нас є визначальним, бо апостоли отримали дар стосунку з Богом. Також і ми пережили П’ятидесятницю в часі Хрещення, Миропомазання – ми діти Божі і отримали завіт з Ним. Є багато речей, які визначають нас. Це наша стать – ми народжуємося чоловіком і жінкою, ми є охрещені, ми є українці, ми є в родині, там є своє виховання. Але найвизначнішим є те, що Бог є нашим батьком. І батько виводить нас з неволі і провадить до свободи”, – продовжив єпископ.

За словами владики Богдана, “Утішитель це не просто заміна Ісуса, не просто вчитель, який нагадує та пояснює усе, чого навчав Ісус своїх апостолів. Він не просто адвокат і не є чимось абстрактним, але має божественний характер. Це третя Особа Божа є реальною особою, яка входить у наші стосунки з Богом і з іншими людьми. Святий Дух змінює наше життя, бо бачимо апостолів, котрі боялися, котрі не могли багато речей здійснити. Але Святий Дух не полегшував апостолам їхнього життя, не усував їхніх ворогів, не позбавляв терпіння, не забирав випробування, але Він дав мир у всіх пережиттях. Воскреслий Ісус, котрий прийшов до своїх учнів крізь замкнені двері й кажучи їм «Мир вам» показав руки і бік, він прийшов з аду, прийшов із того місця, де є особливше пережиття відкинення Бога, дихнув на них Духа, і запевнив їх, що вони є прощені. І коли ми також чуємося прощеними, це особливе діяння Святого Духа, яке нам дає можливість жити життям Пресвятої Трійці”.

“Святий Дух дає мир у всіх пережиттях миру і спокою, впевненість у зневірі, радість у горі і мужність у випробуваннях. Без Духа Ісус це є якась постать минулого, Святе Письмо стає мертвою буквою, а християнство буде безрадісним моралізаторством… Святий Дух уприсутнює те найважливіше, що маємо здійснити в житті – найкраще пізнати і здійснити Божу волю. «Оце ж бо воля Того, хто мене послав, – каже Ісус, –  щоб кожен, хто бачить мене, увірував і жив життям вічним». І коли ми в такий спосіб будемо промовляти до інших, коли наше свідоцтво віри буде велике, тверде, особливе, що дає нам внутрішню радість у випробуваннях, ми будемо чути, що це є наше. І тоді справді, ми дамо місце Богу, єдиному в трьох Особах постійно переживати дар П’ятидесятниці”, – сказав владика Богдан завершуючи проповідь.

Після Анафори розпочалися дияконські свячення. Кандидата введено у святилище через Царські Двері і три рази обведено навколо престолу. Потім він став на коліна перед престолом, а єпископ поклавши край омофора і руку на його голову прочитав таїнозвершувальну молитву, просячи Бога сповнити новопоставленого диякона, вірою, любов’ю, силою та святістю для належного служіння спільноті. На знак цього служіння, владика Богдан вручив дияконові Степану дияконські ризи, служебник і кадильницю, кожного разу співаючи з присутніми в храмі «Аксіос», що з грецької мови означає «достойний» і таким чином стверджуючи, що рукоположений через божественну благодать став достойним дияконського служіння.

По завершенні Літургії, владика Богдан привітав новопоставленого диякона Степана, побажавши йому вірності служінню, до якого Бог його покликав.

Джерело