Режим лукашенка знову «брязкає» російською ядерною зброєю. У міністерстві оборони білорусі пригрозили в разі загрози для «суверенітету» і «незалежності» країни застосувати тактичне ядерне озброєння. Як заявив перший заступник міністра оборони білорусі, начальник генштабу п. муравейко, є висока ймовірність того, що ядерна зброя, яку мінськ отримав від москви, буде все ж таки застосована. Формальною підставою такої загрозливої заяви з боку білоруського оборонного відомства стали звинувачення країн НАТО в чотирьох операціях, що проводяться біля кордонів білорусі. Окремо прозвучали звинувачення на адресу Польщі, яка, на думку самопроголошеного президента білорусі, заважає йому стати повноправним членом Шанхайської організації співпраці та провокує міграційну кризу на кордоні. 

Чим може загрожувати світу білорусь?

Наприкінці 2023 року путін заявив, що росія закінчила будівництво спеціального сховища для тактичної ядерної зброї в білорусі та вже передала білоруській армії ракетний комплекс «Іскандер», здатний нести таку зброю. Під час свого візиту до росії в грудні 2023 року лукашенко підтвердив, що ядерна зброя, обіцяна росіянами, вже «давно» в білорусі. Ба більше, у травні 2024 року в білоруському міноборони заявили, що  відбулася синхронізована з росією перевірка готовності сил та засобів носіїв тактичної ядерної зброї, а військові пройшли повний цикл теоретичних та практичних занять із застосування комплексів «Іскандер-М» з ракетами з ядерним зарядом.

Наскільки реальною є російська ядерна загроза?

Російська військова доктрина передбачає можливість застосування ядерної зброї першими у разі «загрози самому існуванню держави». Прямим текстом путін ядерним ударом Україні не погрожував, проте попереджав країни Заходу про можливість ядерної війни у разі прямої конфронтації з росією. Крім того, кремль розглядає можливість застосовувати ядерну зброю і за умови загрози територіальної цілісності росії, маючи на увазі так звані нові території – окуповані росією українські землі. До речі, з лютого 2022 року стратегічні ядерні сили росії перебувають у режимі підвищеної бойової готовності.

Що ж насправді стоїть за войовничою риторикою мінського режиму і як це впливає на ситуацію на українсько-білоруському кордоні?

Безумовно, заява білоруського міністерства оборони є чітким політичним сигналом, щоб відвернути увагу від України. Проте більшість експертів применшують його військове значення, стверджуючи, що зброя не становить реальної загрози для Альянсу і України. Тож, ядерна російська загроза НАТО оцінюється як малоймовірна через наслідки для самої росії. Зокрема, в Європі з 2015 року розгорнута американська система протиракетної оборони вищого ешелону, а з 2022 року для протидії ядерним загрозам повноцінно працює два основні елементи протиракетної оборони США Aegis Ashore, які розміщені у Польщі та Румунії. Більше того, «польський» комплекс знаходиться за 500 км від кордону з Україною та за 1000 км від Києва, а «румунський» –  за 380 км та 850 км відповідно. Тож, система ПРО США в Європі здатна перехопити не тільки російські міжконтинентальні балістичні ядерні ракети (йдеться про ракети «Тополь», його модернізації «Ярс», Р-36М2 «Воєвода» та модернізацію «Сармат») по цілям НАТО, а і запущені по Україні. За оцінками американського розвідувального співтовариства, в таких умовах кремль не буде вступати у прямий військовий конфлікт із НАТО. Інші лідери Альянсу заявили, що зміцнення ядерного та звичайного стримування НАТО – єдина правильна відповідь на шабельні випади путіна.

Хоча, за даними високопоставлених представників Адміністрації Білого дому, США наприкінці 2022 року «ретельно готувалися» до того, що росія потенційно може завдати удару по Україні із застосуванням тактичної ядерної зброї, наразі така атака з території білорусі вважається малоймовірною. У тому, що росія «точно не вдасться до ядерного сценарію», переконаний і американський генерал Уеслі Кларк.

Отже, путін розуміє, що росія не має сил і засобів для наступу на Україну з території білорусі, проте використовує «брязкання» ядерною зброєю підконтрольним лукашенком як козир у надії на ослаблення позиції Заходу щодо підтримки Києва. Водночас розміщення російської ядерної зброї в білорусі є частиною давніх зусиль кремля щодо зміцнення де-факто військового контролю над сусідньою державою і фактичного втягнення білоруського народу у війну на боці рф. Не є таємницею, що білоруські підприємства ВПК активно працюють на потреби російського війська, а сама білорусь в умовах санкцій відіграє для рф роль промислової бази. Втім, повноцінна участь мінська у війні означала би моментальне знищення ЗСУ стратегічно важливих для режиму білоруських об’єктів НПЗ, військових баз тощо, і позбавлення кремля можливостей їхнього використання для власних потреб.

Чого очікувати далі?

Хоча станом на сьогодні з боку білорусі відсутня реальна загроза використання ядерної зброї, кремль продовжує розглядати тактичний ядерний удар як крайній засіб стримування українських військ. Тим більше, що тактичну ядерну зброю можна оперативно переміщати та запустити зі звичайних систем, вже розгорнутих на українському фронті. Недарма для прикриття гіпотетичної ядерної атаки російська пропагандистська машина продовжує поширювати наратив про «українську брудну бомбу». Крім того, демонстрація накопичення військ і техніки на кордоні білорусі під приводом загрози з України змушує залишати на цьому напрямку певні Сили оборони України.  

Тож, незважаючи на відносну стабільність і передбачуваність ситуації в короткостроковій перспективі, білоруський напрямок не можна назвати повністю безпечним. В інформаційній площині росія безумовно продовжить «качати тему» вірогідності відкриття нового фронту на півночі та активізує свої інформаційні «вкиди» щодо прямої участі білорусі в російсько-українській війні. Саме для нагнітання обстановки проводяться спільні з росією позапланові авіаційні навчання з відпрацюванням ударів тактичною ядерною зброєю, білорусь через «обстановку поблизу державного кордону» розгорнула дивізіон реактивної системи залпового вогню «Полонез», на ракети якого можна встановити російські тактичні ядерні боєголовки з дальністю ураження до 300 кілометрів на оперативно-тактичну глибину по території України та сусідніх країн. Дестабілізуючим фактором залишаються і спроби білорусі та росії підтримувати штучну міграційну кризу на кордоні з Польщею.

Тому, найімовірніше, черговий виток ядерного шантажу з боку російського та білоруського диктаторів не вплине на позицію Заходу щодо подальшої підтримки України та не змінить перебіг бойових дій на фронті.

Джерело