Російська влада прагне активно поширити свою пропаганду практично по всьому світу. Однак в останнє десятиліття найбільше скупчення кремлівських наративів спостерігається в країнах Європейського Союзу, де використання росією дезінформації задля впливу на прийняття політичних рішень стало поширеною практикою. На жаль, реакція європейських лідерів на використання лояльних путінському режиму політиків, журналістів у російських операціях «м’якого» впливу та просування дезінформації в західному інфопросторі залишалась помірною.

Російські пропагандисти активно використовували в критиці рішень влади та просуванні власних ідей такі основи європейської демократії, як свобода слова, вільний обмін думками та повага до прав громадян. Саме цією свободою і користувались агенти російського впливу, публічно просуваючи на Заході кремлівські наративи та фінансуючи радикальні ультраправі сили в Європі, що набувають ваги та впливу в європейській політиці. З 2014 року профінансовані кремлем радикальні політичні сили в Європі використовувалися для просування російських інтересів і формування європейської політики щодо окупованих територій України й легітимізації анексії АР Крим. За результатами організованих пропагандистських поїздок лояльних західних політиків і журналістів до окупованих частин Донецької, Луганської областей формувались відповідні резолюції до міжнародних інституцій з метою виправдання агресивних дій росії.

Втім, після 24 лютого 2022 року, коли російська дезінформація стала одним із чинників як повномасштабного вторгнення росії в Україну, так і фактором зростання загрози військового конфлікту із Заходом з використанням ядерної зброї, країни Європи нарешті пройнялися проблемою. Актуальність боротьби з проявами російської пропаганди в Європі після початку агресії зросла багатократно. Російські інформаційні кампанії, націлені проти українських біженців у країнах Європи, на перешкоджання надання допомоги Україні партнерами, формування негативного образу України та українців, виправдання початку широкомасштабної агресії росії проти України стали домінуючими в кремлівській пропаганді, спрямованої на формування спотвореної позиції мешканців країн ЄС на  процеси в Україні і війну, яку  розв’язала росія.

Тож, у відповідь на постійні спроби рф через кампанії впливу та поширення дезінформації втручатися в демократичні процеси та підривати демократичні основи ЄС, серед обмежувальних заходів, запроваджених у червні ЄС в рамках прийнятого 14-го пакету санкцій, міститься заборона на прийняття політичними партіями, фондами, альянсами, неурядовими організаціями, включаючи аналітичні центри та постачальників медіапослуг у ЄС, фінансування, пожертвувань або будь-яких інших економічних вигод чи прямої або опосередкованої підтримки з боку росії. У разі виявлення таких фактів європейські правоохоронці за результатами розслідування та судового розгляду будуть притягати до відповідальності порушників чітко встановленої заборони.

Наскільки ефективними можуть стати заходи ЄС, щоб покласти край російській пропаганді?

Безумовно, глобальна заборона на отримання фінансування з російських джерел, запроваджена ЄС, виглядає ефективнішим рішенням, яке позбавлятиме ресурсів саме агентів впливу кремля в Європі. Адже йдеться про тих, хто перебуває всередині європейських країн, а отже, знаходяться в компетенції європейських правоохоронних органів.

Проте реальна ефективність обмежувальних заходів багато в чому залежатиме від їх застосування. Адже стежити за дотриманням режиму санкцій мають країни-члени на національному рівні, а підходи різних держав до боротьби з російською пропагандою і дезінформацією залишаються неоднорідними через істотні розбіжності як у законодавстві, так і в повноваженнях державних органів, відповідальних за такий контроль. У намаганні уникнути нерівномірного запровадження санкцій країнами ЄС, у квітні 2024 року ЄС прийняв Директиву № 2024/1226, яка визначила покарання за порушення обмежувальних заходів Європейського Союзу, втім вона має бути запроваджена до законодавства країн-членів не негайно, а до 20 травня 2025 року.

Іншим недоліком запроваджених санкцій є те, що ці обмеження стосуються лише російських джерел фінансування і не передбачають поширення цього механізму на інших міжнародних гравців, які також вдаються до політичної війни проти ЄС та Заходу.

Поки що не зрозуміло, як протидіяти використанню кремлем штучного інтелекту для поширення дезінформації  за допомогою новинних сайтів, створених в росії. Так, за даними дослідження компанії NewsGuard, основним джерелом дезінформації в Європі та США стала мережа фальшивих новинних ресурсів, яка включає 167 вебсайтів, що маскуються під місцеві новинні медіа та регулярно поширюють фальшиві наративи, вигідні росії. Мережа створена Д. Дугеном, колишнім заступником шерифа з Флориди, який переховується в москві.

Чим важливий європейський досвід боротьби з російською дезінформацією для України?

Слід зазначити, що загальна мета і мотиви запровадження європейських та українських санкцій однакові. Ба більше, Україна першою почала застосовувати санкції для боротьби з російським втручанням через агентів впливу кремля. Йдеться про заборону так званих каналів медведчука – 112, ZIK та NewsOne, які за російським фінансуванням перетворились на рупори російської пропаганди з величезним охопленням. Тож, Україні було б варто придивитися до запропонованого ЄС механізму та адаптувати його до своєї санкційної політики, щоб зменшити використання росією дезінформації як знаряддя війни.

Таким чином, ЄС знайшов механізм, який дозволить обмежити діяльність агентів російського впливу в Європі, не порушуючи фундаментальних прав та свобод громадян Євросоюзу. Проте практичний результат залежатиме від ефективності адміністративної та правоохоронної системи країн ЄС.

Джерело