1. Чому не варто панікувати з приводу Венса

2. «Переможців» у РФ набирають на телемарафонах

3. Доля Бєлгорода бути «санітарною зоною» навколо Харкова

4. Імам Камаєв та головний «альфа-самець» Росії

Чому не варто панікувати з приводу Венса

Реакція Європи на вибір Джей Ді Венса як віце-президента при Трампі: «це катастрофа для України». Так, мовляв, відреагував один із європейських високопосадовців, якого цитує Politico.

НАСПРАВДІ, погляди Венса щодо України, особисто президента Зеленського та зокрема його фейкової яхти, давно відомі. 16 липня їх нагадав журналіст «Голосу Америки» Остап Яриш.

21 лютого 2022 року, за три дні до початку російського вторгнення Венс заявив: «Я буду чесний з вами: мені реально все одно, що станеться з Україною, так чи інакше».

23 лютого 2022 року, за день до вторгнення: «Те, що відбувається в Україні, не загрожує нацбезпеці США, але відволікає наших лідерів від того, що дійсно загрожує: відкритий південний кордон і фентаніл, який вбиває наших дітей».

12 жовтня 2023 року, через 2 тижні після того, як було заблоковано допомогу Києву: «На користь США прийняти те, що Україна віддасть певну територію Росії».

У лютому 2024 року на Мюнхенській конференції з безпеки, коли Київ відчайдушно потребував нового пакету допомоги від США, Венс демонстративно проігнорував зустріч з українською делегацією на чолі з президентом Зеленським.

Венс не лише проти допомоги Україні, але ще є противником заморозки активів РФ. 16 квітня 2024 року перед прийняттям REPO Act він заявив: «Цей законопроєкт несе важкі наслідки для західної фінансової системи і може завадити спроможності президента США вести переговори щодо завершення російсько-українського конфлікту».

Байден назвав Венса «клоном Трампа у всіх питаннях». Дехто вважає, що «Венс ще більший трампіст ніж сам Трамп», інші – що «це не Трамп, а Путін призначив собі віцепрезидента».

Хоча в самій РФ особливого піднесення з цього приводу немає. Z-канал «Два майора» нагадує: «Розмови розмовами, але ми пам’ятаємо, які величезні надії покладали ті, які дуже високо сидять, на минулі вибори в Конгрес. Ну, прийшли тоді республіканці, а війна — продовжилася. У довоєнний період наші відомі депутати взагалі шампанське за Трампа пили. Не допомогло: система американських стримувань і противаг не дала Трампу піти на зустріч Росії. Вважаємо шкідливими розмови про замирення. Це розхолоджує та деморалізує».

А українцям не слід панікувати. Непритомніти через прізвище кандидата віцепрезидента США, після всього того, що вже пережила Україна, не варто. Як вважає відомий політолог Ілія Куса, «Україні потрібно орієнтуватись на пріоритетність Європи. Зрозуміло, що це не означає відмови від партнерства з Вашингтоном, але Європа для нас ближчий, природніший і зрозуміліший союзник, з яким можна розвивати різні формати взаємин, а не бути весь час у моделі обмеженого асиметричного партнерства без чітких гарантій вирішення наших стратегічних завдань». 

Що, до речі, Україна останнім часом і робить.

«Переможців» у РФ набирають на телемарафонах

Ще в жовтні 2022 року пропаганда поширювала фейк, ніби ЗСУ оголосили акцію «Приведи друга у військкомат та отримай 20 000 гривень». Фейк став правдою. Але в самій Росії. Вже другий її регіон почав платити за вербування родичів та друзів на війну. 

До Татарстану (де напередодні пройшов 12-годинний телемарафон «Вступай в армію перемоги», учасники якого кожні 10 хвилин закликали укласти контракт та отримати 1,5 млн рублів або вмовити піти на війну іншого та заробити 100 тисяч) додалася Ярославська область.

НАСПРАВДІ, цей флешмоб в стилі фінансової піраміди свідчить, що потік «контрактників» у РФ закінчується. Не допомагають не тільки регіональні ігри в «Хто хоче стати мільйонером», а і юридично-примусові. Наприклад, обміняти закриття кримінальної справи на участь в «СВО».

Пірамідальне вербування перетвориться на цинічну золоту жилу для військкомів,  силовиків та родин. Мережею вже давно гуляють ролики на кшталт того, де наречена переймається, як їй можна отримати гроші за вбитого в Україні чоловіка, з яким вона не встигла розписатися (можливо їй пощастило. Але про це нижче). Ось так наразі і виглядає в Росії те, що колись починалось як «народна війна».

Напередодні закінчився черговий весняний призов на строкову службу. МО РФ переконує, що «молоде поповнення не служитиме в «нових регіонах». Але переважній більшості нових 150 тисяч призовників наполегливо пропонуватимуть перейти на контракт. Путіну реально не вистачає людей. Тому він і далі ганятиме їхні залишки по цьому кривавому контрактному колу, наказуючи гинути «злагоджено та енергійно».

Доля Бєлгорода бути «санітарною зоною» навколо Харкова

Не дуже допоможе новим російським «призовникам» і служба в «старих» регіонах. Тим більше, що «воєнкор» Романов нещодавно викрив строковиків на «нулі». Але і без нього достатньо просто глянути на Telegram-канал бєлгородського губернатора Гладкова. Ось лише два його дописи за 16 липня, які переконливо свідчать як «СВО йде за планом».

НАСПРАВДІ, про те, що реально довела «бєлгородська оборонна операція», відомо ще з травня минулого року. З того часу все стало тільки гірше. «У Бєлгородській області з початку СВО в Україні загинуло понад 200 мирних жителів, поранено понад 1,1 тисячі осіб», – заявив Гладков.

Як підмітив відомий блогер Андрій Плахонін: «Схоже, російський наступ на Харківщині увінчався повним успіхом. Нагадаю, 17 травня Путін пояснив, що російські солдати знову рушили на Харків, щоб створити «санітарну зону». І ось, через два місяці, 16 липня, губернатор Гладков вже виніс на розгляд оперативного штабу Бєлгородської області питання про обмеження доступу до 14 населених пунктів».

«Як і вздовж лівого берега Дніпра в окупованій частині Херсонської області і в прикордонній з Україною частині Бєлгородської області з’явиться смуга землі, де діятиме пропускний режим. У ще 15 населених пунктах області режим надзвичайного стану діє з травня 2022 року. Виходить, з початку травневого 2024 року наступу на Харків «санітарна зона» на території Бєлгородської області Росії зросла вдвічі. Хіба це не успіх?», – констатує Плахонін.

Імам Камаєв та головний «альфа-самець» Росії

І наостанок новини «духовного» життя Росії. Канал «Татар-інформ» опублікував відеоінтерв’ю з імамом із Казані Тимуром Камаєвим, у якому той навчає, як «правильно» бити свою дружину з метою «примусу до любові та покори чоловіку», але при цьому не залишаючи слідів.

Після великого розголосу ролик був видалений. Згодом його повернули з роз’ясненнями: «слова імама вирвали з контексту». Але обурилась навіть «Логіка Маркова»: «Ви уявляєте, як далеко зайшла хвороба, якщо любителі нікабів виступають із такими лекціями? Усіх цих нікабофілів настав час зупинити».

Чорносотенна Readovka пише: «Дивно чути таке від духовної особи з Татарстану, яка є частиною Росії. У нашій країні рукоприкладство щодо жінок однозначно засуджується і про жодні «правильні і неправильні» способи побиття дружини не може йтися. Взаємна повага подружжя — одна з традиційних цінностей, яким російський народ завжди буде вірним».

НАСПРАВДІ й тут брешуть. Росія вже давно стала символом насильства щодо жінок. І не тільки через подібних імамів, а й РПЦ, яка наклала вето на закон щодо сімейного насильства (лежить в Держдумі з 2019 року). При цьому 70% росіян вважають за необхідне його ухвалення. Цифри жахливі: у 75% випадків від домашнього насильства у РФ страждають жінки. (У шлюбі цей показник зростає до 91%). Понад 70% усіх вбивств жінок у РФ протягом 2020–2021 років було скоєно їхніми партнерами та родичами. (З поверненням зеків з фронту цей показник значно виріс: останній відомий приклад – у Примор’ї екснайманцю ПВК «Вагнер» дали 7 років колонії за вбивство жінки (задушив і спалив її тіло разом з машиною). У неї залишилося троє дітей.

79% засуджених російських жінок за статтею «навмисне вбивство» захищалися саме від чоловічого насильства. При цьому близько 40% російських чоловіків впевнені: якщо вони утримують дружину, то мають над нею владу.Тому інструкція казанського імама на тему «як правильно бити жінку, щоб примусити її підкоритися», дуже характерна для Росії. У її головного «альфа-самця» – Путіна, як зауважила відома політична психологиня Світлана Чуніхина, «вся політика така – Грузію у 2008-му «примусити до миру», Україну з 2014-го – до неіснування. Своїх громадян – до покори та любові. Інших опцій, крім насильства, у Путіна немає».

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело