25 липня 1968 року святий Павло VI опублікував «Humanae Vitae», енцикліку про регулювання народжуваності та небезпеки, пов’язані з використанням штучних методів контрацепції та їх нав’язування як державної політики. У той час енцикліка була відкинута багатьма навіть у Католицькій Церкві.

Документ, опублікований на початку сексуальної революції, продовжує викликати неоднозначну реакцію, тому необхідно уважніше розглянути п’ять ключових моментів, які дозволяють нам краще зрозуміти енцикліку, контекст, у якому вона була написана, її пророче послання та дійсність навіть сьогодні, пише CNA.

1. Це звичайне, остаточне і незмінне вчення Учительського Уряду.

Різні священники, теологи та миряни часто стверджують, що енцикліка належить лише до звичайного магістеріуму папи і що як такий її зміст може змінитися з іншим папою, який прийде пізніше. Проте «Humanae Vitae» було підтверджено понтифіками, які були наступниками Павла VI.

Св. Іван Павло ІІ пішов так далеко, що стверджував, що «те, чого навчає Церква про контрацепцію, не належить до теми, яка вільно обговорюється між теологами. Навчати протилежного рівносильно вводити в оману моральне сумління подружжя».

Крім того, Папа-поляк стверджував, що католицьке вчення про контрацепцію належить до моральної доктрини Церкви і що це було запропоновано «з безперервною тривалістю», оскільки це «істина, яку не можна оскаржувати».

Отже, доктрина енцикліки належить до звичайного Учительського Уряду, однак, якщо вона виконується безперервно і остаточно, вона не підлягає зміні, навіть якщо вона не є непомильною.

2. «Humanae Vitae» – це пророча енцикліка.

Різні видатні католики характеризували енцикліку як «пророчу та досі актуальну».

У 1968 році дискусія про негативний вплив штучних контрацептивів була тільки в зародковому стані; однак документ не лише означав конкретну відповідь на дискусію навколо сексуальної етики, «а й означав у той час і досі означає відмову Церкви, чітку й відверту, підкоритися пропозиціям і вимогам сексуальної революції», як пояснила Конференція єпископів Іспанії.

У 2018 році покійний Архиєпископ Варшави Генрик Хозер зазначив, що голос св. Павла VI в «Humanae Vitae» виявився пророчим щодо контрацептивів, оскільки він «передбачив, що їх застосування відкриє легкий шлях до подружньої невірності та загальне зниження народжуваності».

Крім того, архиєпископ наголосив, що енцикліка завжди актуальна, оскільки подружня любов, «фізична чи духовна, повинна поєднувати ці два виміри» і завжди має бути любов’ю, «вільною від егоїзму».

Подібним чином іспанський священник Хав’єр «Патсі» Брончало заявив у 2022 році, що документ попереджав на той час про зростання подружньої невірності, моральної деградації, загальної втрати гідності жінок та ідеологічної колонізації через урядову політику.

3. Енцикліка перед виданням зазнала значних змін.

Згідно з дослідженням італійського вченого з Апостольського архіву Ватикану, «Humanae Vitae» спочатку мала бути опублікована 23 травня 1968 року, але потім святий Павло VI вирішив опублікувати її 25 липня.

Папа прийняв таке рішення, незважаючи на те, що документ уже був надрукований латинською мовою під назвою «De Nascendae Prolis» (Про дітей, які мають народитись), тому що вважав, що він занадто переповнений доктриною і що не є відповідним з душпастирської точки зору.

Після деяких змін в оригінальному документі Павло VI «взяв цілий душпастирський розділ і додав низку дуже чутливих моментів, які сьогодні все ще виявляють його слід».

4. Святий Павло VI консультувався з єпископами перед публікацією енцикліки.

Дехто звинувачує св. Павла VI у тому, що він опублікував енцикліку «Humanae Vitae» без консультації з єпископами. Однак дослідження італійського вченого показують протилежне. Під час Синоду єпископів 1967 року Папа попросив усіх прелатів поділитися з ним своєю позицією з цього питання.

З майже 200 єпископів, які брали участь у синоді, лише 26 відповіли в період з 9 жовтня 1967 р. до 31 травня 1968 р. З цієї групи 19 висловилися на користь контрацептивів і лише семеро проти них.

З цих семи найвідомішими та найважливішими були Архиєпископ Фултон Шин і тодішній Архиєпископ Кракова (Польща) Кароль Войтила, який став святим Іваном Павлом ІІ, який завжди хотів, щоб його пам’ятали як «Папу родини», як заявив Папа Франциск під час канонізації Папи-поляка у 2014 році.

Тодішній державний секретар, кардинал Агостіно Казаролі, сказав, що «вранці 25 липня 1968 року Павло VI відслужив Літургію Святого Духа, просив світла з висоти і підписав: Він поставив свій найскладніший підпис, один із його найславетніших підписів. Він підписав свою власну пристрасть».

5. «Humanae Vitae» поширює раціональне мислення про сексуальність.

За словами єзуїта Бертрана де Маржері, раціональне ставлення до сексу не означає ні нерозбірливої ​​та повної автономії інтимного життя пари, ані використання штучних засобів для контролю народжуваності, а скоріше використання чесноти чистоти.

«Набута чеснота чистоти з розумністю проникає в статеве життя, коли воно є законним», — писав священник-єзуїт, цитуючи св. Тому Аквінського в «Summa Theologica».

«Заохочуючи до періодичної стриманості та регулювання народжуваності без штучного контролю, Павло VI слушно підносить скромну та повну раціоналізацію статевої сфери, підпорядковану пізнанню людського розуму та контролю свободи за допомогою благодаті», — зазначив він.

«Він не покликається на інстинкти, — пояснив єзуїт, — які є спільними для людей та тварин, які позбавлені розуму, але він звертається до свободи людини, через яку людина подібна до чистих духів, таких як ангели».

Джерело