Влучний у стрільбі, винахідливий у побуті – це про прикордонника Олександра на псевдо Єврей. Чоловік родом з Хмельниччини, на службу в бригаду «Гарт» прийшов у липні 2023 року. Двічі побував на навчаннях за кордоном. Пройшов курс молодого бійця у Великій Британії, а за кілька місяців поїхав туди повторно, щоб навчитися керувати особовим складом. За лідерські якості військового призначили командиром мінометного розрахунку.

Кілька місяців тому, для виконання бойових завдань, Олександра з побратимами відправили на Харківщину. Тут його мінометний розрахунок зайняв вогневу позицію й вже за кілька днів бійці вполювали свою першу здобич.

«Це було скупчення живої сили й техніки противника. Окупанти саме здійснювали інженерне облаштування позиції, коли їх засік наш розвідувальний дрон. Оператор передав координати й ми завдали по них ураження. Потрапили точно між технікою і їхніми військовими. Тоді противник втратив особовий склад й транспортний засіб, – згадує Єврей.

Розрахунок жив у бліндажі неподалік від свого міномета, тому поруч прилітало досить часто.

«У перші дні наступу загарбників довго працювати ми не могли, закинули 5 мін і в укриття, бо не переставали літати ворожі дрони. Вони дуже швидко вираховували хто й звідки працює і розпочинали обстріл», – розповідає Олександр.

Увесь час максимально вкопувались та маскували позицію. Далі взялися за побут. Придумали собі оригінальний душ та змайстрували імпровізовану кухню.

«Буває, що з позиції виїхати небезпечно, а в таку спеку освіжитися – уже щастя. От ми й придумали собі душ: взяли пластмасовий умивальник, повісили шланг на дереві, з ящиків зробили ванну, дно застелили плівкою. Поруч був струмок, звідти брали джерельну прохолодну воду, щоб рятуватися від спеки», – пояснює Єврей.

Неподалік від «робочого місця» прикордонники готували собі їжу. Бувало, що плов на сковорідці, а надходить команда працювати. Каже, кидали все і бігли, бо приказка «війна війною, а обід за розкладом» діє лише в старих радянських підручниках, на фронті інші реалії.

«Пригадую, як передали координати, ми побігли до міномета, а в мене саме плов на буржуйці готується. Випустили 5 мін, повернулися, а та буржуйка вже й згасла, плов приготувався, шкварчить аж кришка від пару підскакує. Різне буває, іноді смішно, іноді страшно, але таке зараз у нас життя і бити ворога потрібно у будь-якому випадку», – каже прикордонник.

Олександр має 16-річного сина, тому докладає усіх зусиль, щоб той зустрів своє повноліття у вільній та незалежній Україні. Чоловік не прагнув воювати. Він мріяв про тихе та мирне життя з родиною. Наразі каже, що на фронті до Перемоги, а щоб вона була скорішою, закликає приєднуватися до бригади «Гарт» та пліч-о-пліч з його досвідченими мінометниками «давати жару» противнику до останнього загарбника на нашій Богом даній землі.

Джерело