На третьому році повномасштабної відкритої війни міський голова Одеси захищає poсійський імперський міф.

Здавалося б, цілком логічне, передбачуване і законне завершення процесу декомунізації: від 27 квітня до 27 липня 2024, відповідно до закону, начальники обласних військових адміністрацій були зобов’язані завершити процес деколонізації, якщо за попередні 9 місяців цього не зробили громади.

Тому в останні дні липня в Україні активно обговорювали зміни назв топонімів, головним чином, у великих містах. Та якщо на заході України деякі громади просто не поспішали, не встигли, не зрозуміли закон до кінця, обурилися, бо не знали про такі обов’язки і терміни, то міський голова Одеси Геннадій Труханов навіть змонтував спеціальне відео. У ньому відверто захищає імперський історичний міф про те, що Одеси нема без «большої» російської культури, без путінського орденоносця Жванєцкого, Пушкіна, Ільфа і Петрова та ще низки осіб, які пов’язують Одесу саме з російською історією та культурою. Ту саму Одесу, яку зараз щодня і щоночі обстрілює poсія усім, чим може. У пана Труханова якийсь стокгольмський синдром – коли жертва далі любить свого ката, чи він просто вирішив хайпанути на підігруванні ностальгічно налаштованим виборцям? Є ще третій варіант. І його мала б перевірити Служба безпеки України.

Хочу підтримати цим дописом усіх свідомих одеситів, наших захисників, активну громадськість, які напрацювали та провели надзвичайно складну адвокаційну кампанію щодо деколонізації топонімів у місті та області. Знаю, що багато вулиць тепер носять імена справжніх новітніх українських Героїв, які зложили життя за українську Одесу. Хочу підтримати команду начальника Одеської ОВА та всіх ОВА, які розуміють свій обов’язок і визнають верховенство закону у цей нелегкий, але історичний час.

Процес деколонізації – це руйнування міцно вкорінених, століттями нав’язаних міфів про дружбу народів, братерство, мир, спільну перемогу, велику російську культуру. І це також дорога до вивчення своєї справжньої історії, прийняття її, розуміння і достойна оцінка.

Деколонізація – це процес одужання. Той, хто справді хоче жити, прагне справжнього одужання.

Саме тому ми на Львівщині, разом із громадами, військовими і ветеранами, до січня 2024 демонтували всі радянські пам’ятники, абсолютна більшість із яких прославляли армію окупантів. І так само до 27 липня перейменували всі відомі нам топоніми, пов’язані з російсько-радянською пропагандою. Львівщина не тільки перша область без радянських пам’ятників, ми також перші, хто перейменував всі вулиці з навʼязаними москвою фальшивими назвами «Миру» і «Перемоги», «Дружби народів»…

Щоб завершити процес остаточно, маємо позбутися всіх осередків московської псевдоцеркви. І сподіваємося, що ВРУ також вистачить політичної волі заборонити цю агентурну структуру кремля на законодавчому рівні.

Наостанок скажу: хто хоче, той шукає можливості, всі інші називають причини.