21 вересня владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, у співслужінні місцевих священників, відслужив подячну Божественну Літургію з нагоди 20-річчя заснування реабілітаційного центру «Назарет», який знаходиться в с. Ритхтичі на Дрогобиччині.

Звертаючись до присутніх, владика Ярослав найперше подякував блаженної пам’яті владиці Юліану, який благословив це місце. «З Божим благословенням ідею зцілення та допомоги людині владика Юліан доручив отцю Ігору Козанкевичу, який почав формувати команду для того, щоб переобразити це місце на землю, де людина зустрічає Бога», – пригадав владика Ярослав.

Відтак проповідник, коментуючи слова Ісуса Христа до невіруючого народу, коли Він кілька разів повторює про себе: «Я – Сущий, Я – Споконвічний» (пор. Ів. 8, 21-30), розкрив їхнє значення через три великі події Богоявління: під час Хрещення в Йордані, на горі Тавор та на Голготі. У кожному з цих моментів Господь об’являє Себе по-різному. На Йордані Син Божий входить у ріки і стає солідарним з людиною, яку шукає Отець. На Таворі Його Божественна слава засяяла перед учнями, а на Голготі, в тиші і стражданнях, Його любов об’явилася у повній мірі. «На Голготі не було чути голосу Отця, там не сяяло обличчя Бога прославленого, там настала темрява по всі вселеній, скелі розпадалися, сонце померкло, коли Бог у людській природі страждав, увінчаний терновим вінцем. А де голос Бога? Чому Бог мовчить? Бо тут говорить любов. Коли говорить любов, нема потреби голосу, бо вона показує Бога, який страдає, щоб спасти людину. Хрест знаменує цю любов. Правдива любов є розп’ята, вона виходить на хрест», – зазначив проповідник.

Далі владика Ярослав пояснив реакцію тих людей, які бачили Сущого Бога, висячого на хресті. «Хтось каже: “Якщо ти Син Божий, зійди з хреста!” (Мт 27, 40). Так само один із злочинців зневажав його, кажучи: “Хіба ти не Христос! Спаси себе і нас! ” (Лк 23, 39). Ця людина ліворуч на хресті зневажала Його, проте Бог на її зухвальство мовчить і не відповідає. І по сьогоднішній день людина хоче бачити Бога могутнім, сильним, з кулаком, але крім християнства, ніхто не представляє Бога як любов розп’яту. Цю споконвічну любов, яка розпростерла руки і готова прийняти кожну людину, яка приходить до Нього у вірі», – зауважив владика.

Коментуючи поведінку другої людини, яка висіла праворуч на хресті, проповідник звернув увагу вірних на те, що до неї Господь промовляє, не мовчить. «Друга людина на хресті пригадує собі, можливо, домашню Церкву, як його вчила мати чи родина, і звертається до розп’ятого Бога, що стікає кров’ю, і визнає Його своїм Богом: “Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство” (Лк 23, 42). Тут Бог відкриває уста і каже йому: “ Сьогодні будеш зо мною в раї” (Лк 23, 43)», – додав єпископ.

На завершення проповідник подякував за ці 20 років, протягом яких безліч людей прийшли сюди зі своїми хрестами, своїми болями і труднощами, і знайшли зцілення в Христі. «Церква в особі священнослужителів, лікарів, волонтерів найперше вказує на Розп’ятого. Він здатний з уламків твого життя зроби чудесний вітраж. Загоїти рубці, язви твого життя», – наголосив проповідник.

Після Літургії владика Ярослав подякував усім працівникам, духівникам, волонтерам, всім, хто переображує це місце, та побажав рясних плодів у їхній праці.

Зазначимо, що реабілітаційний центр «Назарет» — це єдиний такого роду заклад в Україні, яким опікується УГКЦ. Богослужбова молитва та участь у Святих Тайнах є невід’ємними частинами щоденного життя учасників реабілітації. При «Назареті» душпастирює окремо призначений єпископом священник-духівник. Сьогодні центр приймає на реабілітацію осіб узалежнених від алкоголю, наркотиків та ігроманії.

Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії

ФОТОРЕПОРТАЖ

 

 

Джерело