29 вересня 2024 року Церква відзначатиме Всесвітній день біженця і мігранта. Щороку Папа Франциск з цієї нагоди пише коротке Послання, звертаючи увагу на потреби сучасних переселенців. Під час катехизи отець Віталій Храбатин коментує цьогорічне Послання Святішого Отця і ділиться особистим досвідом душпастирського служіння в Іспанії.

Мігранти і біженці були вимушені залишити свою Батьківщину, свої домівки, навіть частину самих себе чи то в пошуках кращого гідного життя, чи то втікаючи від війни. Перебуваючи на новому місці і часто зазнаючи несправедливе ставлення до себе, відчувають себе самотніми, покинутими навіть самим Богом. Живуть лише надією на краще майбутнє. Їхній досвід міграції в іншу країну є певною мірою досвідом Церкви, яка є народом подорожуючим до Неба. Живемо на землі, але пам’ятаємо, що “наше громадянство – на Небі” (Фил. 3,20). Крім того, на цій життєвій дорозі нас постійно супроводжує Господь. Так як Він провадив вибраний народ через пустелю, дбаючи про їхні нагальні потреби та подаючи їм безліч знаків своєї присутності, так і зараз Бог вирушає в дорогу з кожним переселенцем. 
Папа Франциск вчить нас бачити в обличчі біженців і мігрантів обличчя Ісуса Христа, який стукає в двері. Зустріч з іншою людиною є завжди можливістю зустрічі з самим Богом. Саме бідні і люди в потребі є дорогою нашого спасіння, оскільки дозволяють нам побачити Ісуса і йому послужити.

Джерело