Владика Петро Голіней в Антверпені: молитва та слово надії для української громади
У неділю, 20 жовтня, у соборі святих Михаїла і Петра, що в Антверпені, відбулася Архієрейська Божественна Літургія за участі владики Петра Голінея, єпископа-помічника Коломийської єпархії. Велелюдна українська громада тепло прийняла єпископа та душпастирів Коломийської єпархії – о. Віктора Прийдуна, економа, та о. Івана Сокиру.
Під час служби владика Петро виголосив проповідь, присвячену темі духовного значення багатства і бідності. Він застеріг від спрощеного поділу світу на «спасенних бідних» та «засуджених багатих», наголосивши, що багатство саме по собі не є перепоною до спасіння, якщо використовується на благо інших і не стає ідолом у житті.
Промовець нагадав приклади праведних мужів Старого Завіту, таких як Авраам, який був готовий пожертвувати найдорожче на вимогу Бога. Також владика відзначив, що величні собори, які зводили багаті жертводавці, служать добром для суспільства і можуть бути проявом християнської щедрості.
Особливу увагу єпископ приділив важливості збереження духовного зв’язку з Богом через турботу про ближніх.
«Людині завжди краще давати, ніж брати. В цьому проявляється зичливість християнська. Христос народився в чужій стайні, був похований у чужому гробі, нічого не мав для себе, але все віддав для нас. Як добре мати контакт з Богом через добрі контакти з ближнім», — сказав владика, закликавши присутніх бути готовими ділитися та допомагати один одному.
Після спільних молінь владика Петро звернувся до громади з промовою, у якій висловив подяку за запрошення та радість від зустрічі з вірними Коломийської єпархії та залишити для них на служіння нововисвяченого ієрея о. Володимира Грещука. Він зазначив, що сьогоднішній час хоч і нелегкий, але легший, ніж повоєнний період, адже народ продовжує боротися і зберігати надію на майбутнє. Владика привіз вістку надії зі зболеної України, закликаючи українців за кордоном підтримувати свою батьківщину та не втрачати ідентичності.
Своєю чергою, парох собору о. Руслан Піх, ЗНІ, подякував владиці Петру за спільну молитву та слово батьківської підтримки, яке стало для громади джерелом наснаги і надії.
Стаття та світлини: бр. Павло Гедзик
