Проповідь Преосвященного владики Тараса, єпарха Стрийського в день пам’яті святого апостола Якова, брата Господнього – покровителя Стрийської єпархії, 23 жовтня 2024 року,  в м. Стрию.

Дорогі співбраття у священстві, дорогі браття і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сьогодні день, коли згадуємо нашого покровителя єпархіального і парафіяльного – святого апостола Якова Молодшого, брата Господнього. І в цій каплиці, котра повстала завдяки пожертвам тут присутніх і тут відсутніх, дійсно можемо сказати, день празничний, коли наша майбутня велика катедра починає жити повноцінним життям. Бо не тільки Архиєрейська і празнична Літургія, але й священичі свячення сьогодні відбудуться. А це є ознака того, що ми маємо майбутнє, і ми знаємо, хто ми є. Тому, вітаю сьогодні представників районної, міської влади. Вітаю численних їмостів, котрі привели своїх отців сьогодні сюди. Дай Боже, аби завжди так вели їх до цієї катедри! І всіх вас дорогі, тому що всі ви стаєте учасниками нового початку життя на цій парафії.

Нинішнє Євангеліє оповідає нам як Христос після хрещення, в силі Святого Духа, був ведений у пустиню, щоб готуватися до своєї праці, до сповнення свого послання. І коли Він зголоднів, приступив сатана і почав його спокушати, кажучи «Якщо ти Син Божий, перетвори каміння в хліб, або кинься з наріжного каменю храму вниз, або поклонися мені». Ті три спокуси, котрі ми добре знаємо. Перша спокуса, котра хоче зробити нас автономними, незалежними навіть від Бога, самодостатніми, наситити себе, бути щасливими для себе. Друга спокуса – це спокуса слави – бути на перших сторінках мас-медіа, бути популярним, очікувати оплески, щоб тебе хвалили. Третя спокуса – спокуса влади, мати владу над кимось. Це не є щось таке, що чуже і не присутнє в нашому житті. Навіть дивно, але справа в тому, що Христос все це робив, лише Він п’ятьма хлібами нагодував п’ять тисяч народу. Оздоровляв, проповідував, був славний, його слухали, за ним йшли. І мав владу над злими духами, мав владу воскрешати, тобто владу над смертю. Мав настільки сильну владу, що воскрес із мертвих після розп’яття на хресті і мав владу звільнити людський рід з неволі диявола. Але Він це зробив не для себе, а для інших.

Тому ці три спокуси це є другорядна річ. Тою першою і найважливішою спокусою є слова «якщо ти Син Божий». Доказати, що я є Син Божий. Сатана спокушував Христа, аби Він доказував першим, другим чи третім способом. Це є спокуса, котра хоче засіяти в серці людини сумнів. Сумнів у своїй власній ідентичності. Коли довкола світ живе по-іншому, а ми залишаємося вірні якомусь припису закону, біблійному слову, богословській і моральній правді, а всі живуть інакше і кажуть «Ти можеш це зробити, докажи». Тому нинішнє Євангеліє це не тільки якийсь згусток історії, життя, смерті і воскресіння Христа, але це є своєрідна правда дійсності про життя кожного з нас.

Апостол Яків жив в середовищі юдейському, двадцять сім років був єпископом Єрусалиму. Його вважали праведним. Тільки там ніхто не вірив у Христове Воскресіння і казали “будеш щасливий, якщо не будеш це голосити”, а він на Великдень вийшов на балкон храму і проголосив, що Христос воскрес і сидить по правиці Отця. І за це його скинули вниз і добили патиками. В нього питання, «Хто ти є, якщо ти є?» не стояло, у нього не було сумнівів. А ми живемо зараз в середовищі суспільства, яке постійно сіє в серцях людей сумніви.

Тому сьогодні, в цей великий день, коли ми молимося за всіх, хто належить до Стрийської єпархії, молимося через заступництво святого апостола Якова для них всяких ласк, благодатей, охорони помочі, порятунку, передусім, просімо у них для них ласки, щоб не сумнівалися в тому, хто вони є. Щоб жодна спокуса не тривожила їх. А для нас, священиків – відваги, щоб ми вміли голосити Христа Воскреслого, котрий у своєму воскресінні засвідчив силу Божу, Божу ідентичність, з якої плине і наша священнича християнська ідентичність. Щоби тою правдою про Христа Воскреслого вигнати з людських сердець страх, сумнів і щоби всі, хто покликаний до якогось уряду, знайшов своє місце в цьому суспільстві і Церкві, і на цьому місці жив чесно аж до кінця. Я не знаю, чи Бог нас так само буде любити кожного окремо, чи всіх разом, що дозволить нам принести себе в жертву так, як Він покликав до цієї жертви апостола Якова. Але напевно, що випробувань для нас не забракне. І перетворити камінь в хліб, тобто насититися правдою і неправдою за всяку ціну себе і собі зробити добре, і спокусою слави, котрою хоче вивести нас на вершину чогось, аби ми направду впали і розбилися. Або спокусою влади, котра є найгірша спокуса чи спосіб спокуси доказувати, хто я є. Від тої спокуси, якщо владу сприймають як владу над кимось, а не як право і обов’язок служити іншим пливе всяка біда, котра існує сьогодні, існувала і буде існувати у світі.

Нехай апостол Яків, своїм заступництвом, як праведник і перший єпископ Єрусалиму, перед престолом Всемогутнього Бога, випрошує  у свого брата по крові Христа Спасителя, щоб ми залишилися завжди Христовими вірними синами, братами і сестрами, і щоб Всемогутній Господь провадив наші кроки нашого життя так, щоб ми сповнили Його волю так, як Він нас очікує.

Тому щиро вітаю вас з празником та з першим празником цього великого храму, котрий починається з притвору цієї каплиці. І дай нам, Боже, аби нашими молитвами і нашими жертвами той храм повстав і колись свідчив про нашу віру на майбутні віки нашим нащадкам. Амінь.

Слава Ісусу Христу!

Джерело