Святий священномученик Йосафат Євр 4,14-5,10; Ів 10,9-16. Кл 1,1-2,7-11; Лк 8,1-3. (о. д-р Турконяк Р.) Монастир сестер святого священномученика Йосафата, Львів 12.11.2024.

Апостол Павло з дуже глибокою духовною думою звертався до колосян, називаючи себе апостолом з волі Ісуса Христа, вписуючи, також, брата Тимофія. Він завжди турбувався за тих осіб, хто покинули поклоніння та віру в усяких ідолів, а ставали на дорогу християнського життя, практикували віру в правдивого Бога! Це його послання із в’язниці, коли він довідався про непорозуміння в церковній громаді, що ділилися, покидаючи віру в єдиного Бога. Святий пригадував про свого учня Епафра, слугу Христа, який голосив їм правдиву науку, настановляв на дорогу правди й дорожив їхнім спасінням. Апостол Павло не відділяв себе від мешканців Колос, а єднався з ними у молитві, в постійному проханні до Господа, щоб вони наповнювалися пізнанням волі Бога. Зауважмо, що святий не клопотався й не журився своїм ув’язненням, бо радів з того, що може щось терпіти в ім’я Господнє. Нижче написав: «Тепер я радію в моїх терпіннях за вас і доповнюю в моєму тілі те, чого бракує терпінням Христовим для його тіла, яким є церква» (Кл 1,24). Ось таке, його глибоке розуміння терпіння, що підносить духа та гартує волю! Апостол благав колосян, щоб вони чинили добрі діла, шукали всюди Бога, менше турбувалися своїми потребами. Особа, яка занадто дбає про своє здоров’я, про свій добробут, про гідне влаштування свого життя, забуває про Бога, навіть, не має часу ані думки, щоб просити Господа про поміч та благословення? Добрі християни повинні не лише практикувати молитву та інші духовні практики, їхній добрий дух, чистий, – повинен рватися, щоб щось терпіти в ім’я нашого Господа! Тому всякі нарікання та невдоволення не повинні мати місце в житті добрих християн. За небо потрібно воювати! За свободу, за гідний статус нашої Батьківщини брати й сестри нашої країни віддають своє життя, як жертву приношення, виборюють краще майбуття для інших. Таким був святий апостол Павло й таких непохитних слуг він готував для служіння Господу!

Ісус, у свій час, проходив містами й селами, проповідував, оздоровляв, проганяв злих духів, навчаючи присутній народ про Боже Царство! Господу компанували його друзі, яких він сам вибрав, щоб були вірними Небесному Батькові. Святий апостол Лука звернув увагу, що з Ісусом, крім учнів, ходили жінки, зцілені від злих духів та недуг. Жінки з великої вдячності для Ісуса посвячували свій час та грошові видатки, щоб служити цій святій громаді. Господь приймав їхнє служіння та вірність його вченню. В ті далекі часи, тодішні вчені у Святому Писанні не допускали жінок до свого товариства, бо жінок прирівнювали до дітей та невільників. Жінки мали менше релігійних зобов’язань від чоловіків. А Ісус поступав інакше, бо своїми діями показував, що жінки, також покликані до неба, вони нарівні з чоловіками і нічим не менше. Господь допустив жінок, щоб були однаково з апостолами в його громаді. Між іншими, була Іванна, дружина Хузи, прибічника Іродового і з принесених нею коштів користали апостоли. Вчинок Ісуса показував, що жінки та чоловіки рівні перед Богом! Часом появляється питання: чи користати з так званих нечесно набутих коштів, які приносять певні особи в храми? Дехто відмовляється від такої допомоги. Іванна приносила кошти, які отримував її чоловік, як урядовець, від праці в Ірода. У царя не всі кошти були чесно набуті, але Ісус не заперечував, щоб їх приймати. Потім, у храм приносять різні кошти й ніхто не сумнівається, щоб їх використовувати?! Лише архиєреї, які отримали срібняки від Юди не прийняли їх до скарбниці, а купили поле під поховання. Однак, срібняки прийняли, хоч це була ціна Господньої крові?! «Архиєреї ж, узявши срібняки, сказали: Не годиться класти їх до скарбниці, бо це ціна крови. Порадившись, купили на них гончарське поле, щоб ховати там чужинців» (Мт 27,6-7). А з опису євангелиста Луки дізнаємося, що апостоли користали із маєтків жінок, які ходили з ними.

Сьогодні святкуємо празник святого священномученика Йосафата, великого святого нашої Церкви. Він жив на переломі відновлення єдності нашої Церкви з Римом (1580-1623). Звичайно, що наші землі на той час, заполонив православний народ, нез’єднаний з Римом. Очевидно, що рештки українців католиків ще залишилися як вірні, а духовники розуміли, що рух Церкви йде в хибному напрямку. Група православних єпископів вирішили відновити єдність, зокрема, єпископи луцький Кирило Терлецький і володимирський Іпатій (Потій) — головні діячі Берестейської унії. Вони вирушили до Риму 23 грудня 1595 року, приставили 33 статті унії, скомпонованих на підставі умов Флорентійської унії. Святкове проголошення самої унії (союзу) планувалося на жовтень 1596 року в Бересті. Це були важкі часи, бо відбувалися перехоплення храмів, монастирських приміщень, напруження та провокації серед вірного люду тощо. Святий Йосафат розумів, де знаходиться правда і твердо став по стороні відновлення єдності. Іван Кунцевич від хлопчини до юнака, потім, як монах Йосафат, священник та єпископ тримався вірної дороги віри й не схибив, віддаючи життя з любові до святої Церкви та вірного люду. Маємо можливість в книгах прочитати про його подвижницьке життя, хоч в інтернеті поширюють, також, неправду про його вірне служіння Богові. Священномученик Йосафат – особа високої духовності та культури, протистояв бездуховним особам нез’єднаного духівництва та малоосвіченим вірним. Він не боявся вступати в розмови з вороже наставленими особами, щоб їм говорити правду. Наслідував Ісуса, який вийшов до озброєної ватаги без страху та погроз, хоч від голосу Господа: «… вони подалися назад і попадали на землю» (Ів 18,6). Як праведник і святий, Йосафат звертався з любов’ю до недоброзичливих осіб, які не побоялися його вбити. Хоч святий архиєпископ відчував, що його можуть вбити, але він опанував страх смерті, який був йому підвладний. Вийшов з любов’ю до розлюченої ватаги і помер жорстоко вбитий сокирою. Святий священномученику Йосафате, виблагай у Господа прощення гріхів нашому народові, примирення з Господом та закінчення війни в Україні!

Більше фото:

Джерело