На RT почався мор «експертів» і «продюсерів»

17 листопада загинув колишній продюсер RT Магомед Бучаєв, який пішов добровольцем до армії агресора. А менш як за тиждень, 22 листопада, стало відомо про смерть американця Скотта Беннетта, давнього завсідника етерів RT. Звісно ж, Сімоньян оголосила про те, що Беннетта вбили, причому за те, що він «розповідав правду про конфлікт в Україні».

НАСПРАВДІ, Беннетт був однією з багатьох балакучих голів Кремля. Якість його «експертних» умовиводів відповідна. Наприклад, у серпні Беннетт заявляв, що «атака ЗСУ на Курську область є політичною агонією президента Зеленського». Що ж стосується «правди», яку він нібито розповідав, то Беннетт є одним з поширювачів абсурдного російського фейку про «американські біолабораторії».

Для російської пропаганди колишній офіцер військової розвідки США Беннетт був цінним надбанням. Він критикував Вашингтон за підтримку України у пропагандистських медіа, їздив на ТОТ і навіть став головним героєм російського фільму із промовистою назвою «Я бажаю Америці прозріти. Покаяння натовського офіцера». 

У липні Беннетт побував у Бєлгородській області, звідки брехав, що ЗСУ застосовують західне озброєння проти мирних росіян, і оголосив, що надіслав до Конгресу США доповідь про причетність Вашингтона до «воєнних злочинів українських військ». 

Щоб зробити російським роботодавцям ще приємніше, Беннетт навіть публічно просив надати йому громадянство РФ, обіцяючи «використати свої навички в дипломатії та досвід у розвідці на благо Росії». Втім, відгукуватися на його прохання у Москві не поспішали, а тепер вже й не треба. Балакучих голів із паспортами США у російської пропаганди ще достатньо.

Що ж до 27-річного Бучаєва, це класичний приклад переходу з дезінформаційного фронту на справжній. Відпрацювавши три роки на RT, Бучаєв вирішив особисто взяти участь у «СВО», яка буцімто стабільно «йде за планом». Проте на фронті «переможної війни з укрофашистами» він протримався лише чотири місяці й загинув під час штурму Часового Яру. Але про смерть 27-річного колишнього колеги Сімоньян навіть не згадала.

У окупантів тривають «ротації» командувачів 

Лише нещодавно російські «воєнкори» вихвалялись тим, що знімають комбригів Гєрасімова, і ось черга дійшла аж до цілого генерал-полковника. Йдеться про Геннадія Анашкіна, якого днями звільнили з посади командувача угруповання військ «Південь». Офіційного повідомлення з боку МО РФ нема і вірогідно, не буде. Заявлено, що це «планова ротація».  

НАСПРАВДІ, зняли Анашкіна через відсутність результатів на Сіверському напрямку, а також за брехливі доповіді та невиправдано великі втрати. 

Про брехню щодо «планової ротації» свідчить той факт, що Анашкін лише 15 травня став т.в.о. командувача військами Південного військового округу (ПВО). До цього він командував 8-ю гвардійською загальновійськовою армією, яка брала активну участь у війні проти України. 

Суперздібністю Анашкіна було вміння рапортувати нагору про неіснуюче взяття чергових позицій. Коли у Генштабі РФ пересували прапорці на мапі і вимагали рухатись вперед, Анашкін поспіхом і без підготовки кидав війська у «м’ясні штурми», які закінчувалися настільки великими втратами, що z-блогери доходили до сказу.

До речі з 25 вересня 2021 року до 11 січня 2022 року Анашкін командував «Російським миротворчим контингентом у Нагірному Карабасі». А першим командувачем «миротворців» (11 листопада 2020 – 9 вересня 2021) там був генерал Рустам Мурадов. Він прославився лобовими штурмами ще у 2022-му на Донеччині. Але після невдач під Вугледаром у січні-лютому 2023 року його прибрали, коли стало відомо, що на відкритій місцевості по мінних полях і без необхідного прикриття раз по раз він кидав свої війська в атаки «малими механізованими групами».

Взагалі, тільки за 2022-2023 роки за провали на українських фронтах і шалені втрати особового складу були відсторонені такі командувачі: генерал-полковник Лапін (угруповання «Центр»); генерал-полковник Чайко (Східний ВО); генерал-полковники Журавльов і Жидко (Західний ВО); адмірал Осіпов (Чорноморський флот); генерал армії Дворніков (як очільник Південного ВО фактично командував «СВО» до призначення «армагедона» Суровікіна, якого потім зняли з посади «командувача Об’єднаного угруповання російських військ в Україні»); генерал-лейтенант Кісєль (1-ша гвардійська танкова армія) тощо. Згодом частину з цих генералів перетасовували по вертикалі/горизонталі.

Проте особливого ефекту, як бачимо, ці «ротації» не мали. «Помилятися можна, брехати ні», – повторювали z-воєнкори слідом за новим міністром оборони РФ Бєлоусовим, покладаючи на нього великі сподівання. Але брехні менше не стає – і це не дивно. Бо саме з грандіозної брехні десять років тому почалася російська агресія проти України, і саме брехня є фундаментом путінського режиму.

Сибірські неонацисти потрапили на ТБ

Одним із головних кремлівських наративів є брехня про «неонацизм» в Україні. Щоправда, «українських неонацистів» пропагандистам доводиться щоразу вигадувати, а от про російських неонацистів – цілком реальних – вже показуються сюжети на державних каналах РФ.

Нещодавно телекомпанія «Иртыш» (входить до холдингу «Россия 1») випустила сюжет під назвою «В Омську накрили цілу банду так званих неонацистів». У ньому йдеться про те, що стосовно 19-річного місцевого жителя порушено справу за організацію «екстремістського співтовариства»: 

«Відомо, що його учасники планували низку злочинів щодо тих жителів Омська, які їм не подобалися за національною ознакою… Вони танцювали з російським імперським прапором, носили одяг, що нагадує стиль скінхедів, читали фашистську літературу, любили відпочити в закинутих місцях, де балончиками залишали автографи з нацистською свастикою. Неонацисти демонстрували, як правильно наносити удари особам неслов’янської національності», – стверджує держканал.

НАСПРАВДІ, цілком вірогідно, що омських неонацистів після нетривалого ув’язнення законтрактує МО РФ і відправить в Україну на допомогу «русичам», чий керівник Мільчаков взагалі може влитись до нового російського істеблішменту.

Рік тому «в зоні СВО» засвітився і так званий боєць MMA Дацик, відомий своїми закликами «вбивати та спалювати євреїв та гомосексуалістів». При цьому він у збочений спосіб опонував офіційній кремлівській риториці, стверджуючи що «в Україні немає нацизму, бо владу в ній мають жиди, які не шанують заповіти діда Адольфа».

Якось Дацик зі зброєю й у футболці зі свастикою з’явився в міграційній службі в Осло і попросив політичного притулку у Норвегії. Йому, звісно ж, відмовили, і нацисту довелося сісти до російської в’язниці – за скоєні раніше пограбування декількох салонів стільникового зв’язку. Нордичні країни взагалі мають попит у російських неонацистів, проте не відповідають їм взаємністю – приміром, російський нацист «Слов’ян» нещодавно опинився за ґратами у Фінляндії.

Схоже, тепер до Дацика доєднаються й екстремісти з Омська. Втім, це не скасовує, а радше підтверджує той факт, що Росія є «тихою» гаванню для неонацистів – і своїх, і закордонних.

США завдали важкого удару по фінансовій архітектурі РФ

Тимчасом на російському телебаченні стартував третій (!) сезон телепроєкту «Улюблені крилаті вирази Сі Цзіньпіна». Наприклад, на білбордах у Москві можна побачити цитати на кшталт «Вся принада добре приправленого супу криється в поєднанні різних смакових відтінків». 

НАСПРАВДІ, московське холуйство перед Пекіном набуває все більш непристойних форм. Особливо на тлі останньої новини, що Китай і ще 20 країн перестали приймати картки UnionPay російського «Газпромбанку», реагуючи на нові санкції США. 

З UnionPay більше не працюють найбільші банки КНР (Bank of China, China Construction Bank, Industrial and Commercial Bank of China, а також  Agricultural Bank of China). Зняти готівку з «газпромівських» карток більше не можна в Аргентині, Угорщині, В’єтнамі, Греції, Єгипті, Індії, Індонезії, Казахстані, Камбоджі, Катарі, Марокко, Мексиці, ОАЕ, Таїланді, Тунісі, Туреччині, Узбекистані, ПАР, Південній Кореї та Японії. 

24 листопада пропагандисти щосили переконували, що йдеться лише про «технічні проблеми». Путін навіть екстрено зідзвонювався з президентом Туреччини Ердоганом, але дарма: в таких питаннях Анкара воліє дослухатися не до Москви, а до Вашингтона.

Нові санкції США можуть кардинально змінити російську фінансову архітектуру. В самій РФ визнають, що це «найсерйозніший удар по її здатності підтримувати свою економіку з часів нафтового ембарго», яке, нагадаємо, набуло чинності в січні 2023 року. 

Китай також не буде ризикувати погіршенням відносин із Заходом (товарообіг з ЄС і США у 8 разів більше, ніж з Росією), тому й надалі буде повільно готувати кульгаву кремлівську качку по-пекінськи. Не забуваючи про «поєднання смакових відтінків».

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело