НАСПРАВДІ, на поверхні лежить тема російського газу. Рівно за тиждень спливає термін дії контракту на його транзит українською ГТС до Європи. Позиція Києва чітка і озвучена давно: контракт продовжуватись не буде і транзит російського газу буде припинено.

Щодо Словаччини, то частка РФ у її газовому імпорті становить майже 90%. Австрія, яка була ще більш залежною (97% імпорту) від «Газпрому», у листопаді повністю відмовилася від поставок з РФ. Тимчасом словацький прем’єр Фіцо стверджує, що не зможе обійтися без газу з РФ.

Чому ж Відню, який отримував газ тим же маршрутом, що й Словаччина, це вдалося, а Братиславі – ні? Чому саме Словаччина (на пару з Угорщиною), на відміну від решти держав ЄС, так і не злізла з російської «газової голки»? Притомних пояснень цим прикрим фактам Фіцо так і не дав. Втім, є й інші, не менш цікаві питання.

Наприклад, чому за підсумками зустрічі Фіцо з Путіним не було зроблено жодної публічної заяви? Чому надати будь-яку інформацію щодо зустрічі відмовився навіть Пєсков, хоча про будь-які контакти Путіна з лідерами інших країн він завжди повідомляє?

Чому станом на вечір 24 грудня канцелярія Фіцо ніяк не відреагувала на обурення словацької громадськості, хоча дійшло навіть до вуличного протесту?

Усі підстави для занепокоєння є. Зазначимо, у грудні (а до цього – у жовтні) Фіцо знову згадав про Мюнхенську угоду 1938 року (коли Чехословаччину змусили поступитися територією нацистській Німеччині). В інтерв’ю бразильській газеті Folha de S.Paulo він заявив, що «настане час, коли Захід так само пожертвує Україною».

Голова словацької опозиційної партії «Свобода і солідарність» (SaS) Браніслав Грелінг зазначив: «Роберт Фіцо – це ганьба для Словаччини. Вести переговори про щось із Путіним, чиї руки по лікоть у крові, – це зрада не тільки нашої країни та її зовнішньої політики, а й наших союзників по ЄС і НАТО. Фіцо поводиться не як очільник суверенної країни, а як звичайний колабораціоніст. Він не говорить від імені всієї нації».

Вже й президент Словаччини Петер Пеллегріні заявив, що «очікує від Фіцо більше інформації про результати його зустрічі з Путіним» і вважає, що «його візит до Москви був не лише політично мотивованим кроком, який може суттєво зашкодити нам в очах ЄС і НАТО».

Нагадаємо, позиція Києва і ЄС звучить однозначно: жодних переговорів про Україну без України й за спиною України не може бути.

Чому затонула російська «Велика ведмедиця»

Ввечері 23 грудня російське судно «Ursa Major» (у перекладі «Велика ведмедиця»), що вийшло з Санкт-Петербурга, затонуло між Іспанією та Алжиром. За офіційною версією, корабель перевозив портові крани у Владивосток.

НАСПРАВДІ, цей випадок доповнив низку останніх інцидентів із російськими кораблями. На півдні РФ й досі без успіху намагаються усунути наслідки жахливої екологічної катастрофи після аварії двох танкерів. Втім, забруднення дісталося й української — тимчасово окупованої Керчі.

Як припускають багато експертів, на борту «Ursa Major», яка з травня 2022 року перебуває в списку санкцій США, могло бути що завгодно, адже тіньовий флот РФ виконує найрізноманітніші завдання.

За даними іспанського видання La Verdad, капітан судна заявив місцевим рятувальникам, що воно перевозило виключно «порожні контейнери». Але при цьому для його охорони чомусь терміново прибули корвети ВМФ РФ.

Не таємниця, що «Ursa Major» належала дочірній компанії «Оборонлогистика», яка входить до структури МО РФ і знаходиться під західними санкціями. За інформацією ГУР МО України, судно було задіяне в перевезенні військової техніки для російських військ у Сирії.

Якраз напередодні Радіо Свобода опублікувало великий матеріал про евакуацію росіян з Сирії. Зокрема, у матеріалі йдеться про демонтаж в порту Тартуса мобільного берегового комплексу радіорозвідки «Монолит-Б», який і могло перевозити судно «Ursa Major».

Втім, що саме трапилось з «Великою ведмедицею» в Середземному морі, це вже деталі. Важливо, що ознаки того, що до російського тіньового флоту наближається «ідеальний шторм» стають все більш наочними.

Про що мовчить Родіон Мірошник

«Тільки за 2024 рік у РФ від ударів ЗСУ загинули 800 мирних громадян, включно з 50 дітьми». Про це повідомив Родіон Мірошник, людина яка називає себе «послом з особливих доручень МЗС РФ». Нагадаємо, Мірошник — це колаборант, колишній депутат Луганської облради від Партії регіонів, директор обласного телебачення, який перейшов на бік окупантів і зараз знаходиться під усіма можливими санкціями України, ЄС та навіть Швейцарії. Торік у серпні Мірошник нинішню «посаду — посла з особливих доручень МЗС Росії щодо злочинів київського режиму».

НАСПРАВДІ, Мірошник виконує роль чергової балакучої голови в господарстві російської пропаганди. Те, що пропаганда просуває наратив про «звірства ЗСУ» — не новина з весни 2014 року. Але тут різноманітним Мірошникам доводиться боротися не лише проти правди, але й проти логіки.

Наприклад, колишній шеф Мірошника, «голова ЛНР» Леонід Пасічник свого часу в інтерв’ю «Известиям» розповідав, що з липня 2020 року до жовтня 2021 року «в республіці постраждало понад 200 осіб, із них 30 — це мирні жителі». А за словами «уповноваженого з прав людини ДНР», за весь 2021 рік у так званій «народній республіці» загинуло 77 осіб, серед яких лише 7 мирні мешканці.

Сприймати на віру ці цифри, звісно ж, не можна, оскільки росіяни та їхні поплічники відомі своєю схильністю вигадувати «розіп’ятих хлопчиків». Хай там як, навіть пропаганда не здатна приховати той простий факт, що кількість загиблих мирних мешканців кратно зросла саме після того, як Путін розпочав «СВО», щоб «припинити вбивства мирних громадян на Донбасі». Не кажучи вже про те, що до російського вторгнення у 2014 році Донбас взагалі жив мирним життям.

І кому, як не Мірошнику, про це знати.

RT продовжує штампувати «креативні» ролики 

І наостанок чергова, цього разу «різдвяна» історія про те, як російські спецоперації намагаються зірвати мобілізацію в Україні. Телеканал RT опублікував ролик, дія якого відбувається буцімто в Україні в ніч перед Різдвом.

Для цього використано образ Діда Мороза. Але з наступним поясненням: «Українські націоналісти називають його пережитком радянської епохи і вважають за краще, щоб діти зустрічали «самостійного» Святого Миколая».

В ролику показано епізод, коли в цьому образі до одного з будинків приходять співробітники ТЦК. Розбуджена вночі стуком у вікно дівчинка, яка побачила новорічного чарівника, пускає в дім «Миколая», а той, потрапивши у квартиру, відчиняє двері своєму колезі в камуфляжній формі, поверх якої надягнуті крильця.

Потім вони відводять батька дівчинки в мікроавтобус. Ролик закінчується появою російського Діда Мороза і титром «Коли в країні не залишилося нічого святого».

НАСПРАВДІ, тема з Дідом Морозом, який перемагає Санта Клауса експлуатується RT вже давно.

Російська пропаганда регулярно знімає подібні ролики для поширення в соцмережах. Особлива увага приділяється український мобілізаційній тематиці.

Лише цього року таких відео було кілька. У березні було вкинуто фейк про те, що  «підлітків-курсантів везуть на передову». Потім підтягнулись і  більш «високохудожні твори». У квітні поширювався відеоролик під назвою «Його синок — еліта, а ти — м’ясо», у травні — про «війну до останнього українця».

Цікаво, що в грудневому відео від RT співробітника українського ТЦК зіграв російський актор Хамов, відомий у вузьких колах не тільки тим, що пропагував нудизм в TikTok і на YouTube, а й тим, що ще 2022 року знявся у відео про важливість мобілізації серед росіян.

Тоді він пояснював, що йому «не подобається війна, а на тих, хто йде воювати, начхати. Але я за свою країну і за свого президента. Що б він не вибрав, значить, це правильно… І взагалі чи чого до мене докопалися? Запитайте тих, хто воює, або в Путіна».

Те, що в агітках RT знімаються такі відверті циніки, як Хамов, зовсім не сенсація. Вони нічим не відрізняються від соловйових і скабєєвих, які розпалюють ненависть і виправдовують геноцид із затишних студій, отримуючи за це чималу зарплату.

А те, що для Путіна та його кліки не залишилося нічого святого, краще за будь-які відеоролики підтверджує ракетний терор, який вони влаштували Україні якраз у Різдвяну ніч.

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело